Рішення

від 16.05.2013 по справі 901/1343/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2013 Справа № 901/1343/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД»

(вул. Комунальна/ пер. Промежуточний, 24/3, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до фізичної особи - підприємця Сауляк Віталія Максимовича

(вул. Другої гвардійської армії, 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 6 992.40 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Буяков Максим Олександрович, представник, довіреність № 702 від 11.04.2013, ТОВ «Фірма «Салта» ЛТД»;

Від відповідача: Сауляк Віталій Максимович, паспорт серія № ЕЕ 438741 від 13.04.2001, ФОП Сауляк В.М.;

Суть спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Сауляк Віталія Максимовича та просить суд стягнути суму у розмірі 6 992.40 грн., а саме - заборгованість за договором № 138/13 від 08 грудня 2010 року у розмірі 6 128.4 грн., пеню у розмірі 473.65 грн., а також 3% річних у розмірі 390.35 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виготовлення поліграфічної продукції в частині своєчасної та повної оплати її вартості.

Представник позивача протягом розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 52).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України також передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Оскільки така заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх - небудь прав або інтересів, суд роз'яснив наслідки представнику відповідача та прийняв її в порядку статті 78 Господарського процесуального суду України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

08 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» (виконавець) та фізичною особою - підприємцем Сауляк В.М. (замовник) був укладений договір про виготовлення поліграфічної продукції № 138/12-2010 року від 08 грудня 2010 року, відповідно до пункту 1 якого сторони домовились, що виконавець бере на себе зобов'язання виготовити із своїх матеріалів якісну поліграфічну продукцію згідно зразків, затверджених замовником, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити її на викладених в даному договорі умовах.

Відповідно до пункту 2.2 договору ціна продукції виражена у національній валюті України з урахуванням 20% НДС.

Згідно з пунктом 3.2 даного договору, продукція оплачується на умовах передоплати у розмірі 30% вартості продукції протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, решту суми, замовник сплачує до 20 січня 2011 року - 30% та до 20 лютого 2011 року - 40%.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у період нарахування пені, від несвоєчасної сплаченої суми, за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до пункту 9.1 договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено та відвантажено продукцію, що підтверджується видатковими накладними: № 60000966 від 23 грудня 2010 року та № 111 від 09 лютого 2011 року (а.с. 10).

Але відповідач за поставлений товар у строки, визначені договором, розплатився лише частково.

Позивач претензіями від 22 листопада 2012 року вих. № 616 та від 14 лютого 2013 року № 661 вимагав від відповідача сплати вказаної заборгованості (а.с. 14-15), однак остання була оплачена відповідачем частково, в результаті чого за ним залишилася несплаченою заборгованість в сумі 6 128.4 грн..

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалось, 08 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» (виконавець) та фізичною особою - підприємцем Сауляк В.М. (замовник) був укладений договір про виготовлення поліграфічної продукції № 138/12-2010 року від 08 грудня 2010 року (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено та відвантажено продукцію, що підтверджується видатковими накладними: № 60000966 від 23 грудня 2010 року та № 111 від 09 лютого 2011 року (а.с. 10), узгодженими та підписаними сторонами за договором.

Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним створилась заборгованість в сумі 6 128.4 грн..

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Так, під час розгляду даної справи фізичною особою - підприємцем Сауляк В.М. належними та допустимими доказами не доведено оплату наданих послуг, тоді як в судовому засіданні 16 травня 2013 року ним визнано факт наявності у нього заборгованості перед позивачем, про що надано відповідну заяву (а.с. 52).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором та визнання відповідачем позовних вимог, суд визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 473.65 грн. та 3% річних в сумі 390.35 грн..

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 390.35 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 20 лютого 2011 року по 04 квітня 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 12), встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 390.35 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 473.65 грн. за період з 20 лютого 2011 року по 20 серпня 2011 року.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.5 договору, що у разі несвоєчасної оплати, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у період нарахування пені, від несвоєчасної сплаченої суми, за кожний день прострочки платежу.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 473.65 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, а також факт визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 17 травня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сауляк Віталія Максимовича (вул. Другої гвардійської армії, 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 2459615279) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Салта» ЛТД» (вул. Комунальна/ пер. Промежуточний, 24/3, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ЕГРПОУ 22277848) 6 128.40 грн. боргу, пеню в розмірі 473.65 грн., 3 % річних в сумі 390.35 грн. та 1 720.50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська