Постанова

від 13.05.2013 по справі 826/2996/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 12:17 № 826/2996/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Дмітрієва В.С. (довіреність від 13.05.2013 р. № 13/05-1)

від відповідача - Литвиненко Л.В. (довіреність від 02.01.2013 р. № 7/10-021)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Соф-Буд» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2013 № 0000892250,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Спецбудбетон» з позовом до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2013 № 0000892250, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 73 103 грн. за основним платежем та на 36 551,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відносно контрагента позивача щодо неможливості проведення зустрічної звірки та висновку ГВ ПМ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача (ТОВ «Соф-Буд»), який у свою чергу складений у зв'язку з отриманням висновку спеціаліста, відповідно до якого в реєстраційній картці контрагента у відповідній графі підпис від директора виконано однією особою, а у заявці на формування посиленого сертифікату - іншою. Виходячи з наведеного, як зазначає позивач, за висновком ДПІ діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля та не підтверджується. Виходячи з наведеного, як зазначає позивач, суми ПДВ, віднесені позивачем до податкового кредиту, не підтверджуються.

У той же час, як зазначає позивач, операції з поставки піску фактично виконані, що підтверджується сукупністю первинних документів, а отже, як зазначає позивач, ним законно сформовані спірні суми податкового кредиту, а відтак, спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню, як таке, що ґрунтується на припущеннях та недоведених обставинах.

Відповідач з підстав, викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, зазначає про безтоварність операцій, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач, позивач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судовому засіданні 25.04.2013 р., в судове засідання 25.04.2013 р. не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття не надали. У той же час, згідно з повідомленням директора третьої особи, зареєстрованим в канцелярії суду 25.04.2013 р., останній повідомив про відрядження та просив відкласти розгляд справи.

Враховуючи наведене у сукупності розгляд справи було відкладено на 13.05.2013 р.

Проте, представник третьої особи у судове засідання 13.05.2013 р. знову не заявився, доказів поважності у минуле судове засідання та у судове засідання 13.05.2013 р., не надав, як і витребуваних судом матеріалів щодо підтвердження взаємовідносин з позивачем, а також матеріалів щодо наявності в період оформлення спірних операцій трудових та матеріальних ресурсів, щодо наявності відносин з кар'єром звідки вивозився пісок, документації щодо перевезення вантажу, наявності транспортних засобів. У той же час, відповідно до відомостей Укрпошти, залучених у документальному виразі до справи, за штрих-кодом поштового відправлення (повістки), направленого третій особі, останнє вручене третій особі за довіреністю 07.05.2013 р. Враховуючи те, що третя особа була належним сином повідомленою про день, час і місце судових засідань, беручи до уваги ненадання доказів поважності неприбуття третьої особи у судові засідання, враховуючи строки розгляду справи, а також те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецбудбетон» (код з ЄДР 34731008; адреса: 03146, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, 5-В) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Соф-Буд» (код з ЄДР 34728702; адреса: 01042, м. Київ, Печерський район, вул. Чигоріна, 55, офіс 9) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 р. № 67/22.5.09/34731008 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивача зареєстровано у статусі юридичної особи 14.11.2006 р. та згідно свідоцтва від 27.11.2006 р. позивач є платником ПДВ.

В Акті також зазначається, що до основних видів діяльності позивача належить будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, а також «інші спеціалізовані будівельні роботи», на що позивачу видано ліцензію від 28.12.2006 р. строком дії до 28.12.2011 р. Окрім того, як встановлено під час розгляду справи, позивач є власником також ліцензії строком з 13.12.2011 до 13.12.2016 р. на здійснення діяльності у будівництві.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ встановлено його завищення у серпні 2012 р. на суму 77 103 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Соф-Буд».

Зокрема, під час перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Соф-Буд» (постачальник) укладено договір № 30/05/12 від 30.05.2012 р. на поставку піску річкового.

Постачальником на користь позивача виписано податкові накладні на загальну суму 462 620 грн. з ПДВ 77 103,34 грн., перелік яких визначений на стор. 7 Акту перевірки. Зокрема, позивачу виписано, як зазначено в Акті перевірки, податкові накладні від 01.08.2012 р. - на суму 75 000 грн. з ПДВ, 07.08.2012 р. - на суми 20 000 грн. з ПДВ та 23 500 грн. з ПДВ, 09.08.2012 р. - на суму 20000 грн. з ПДВ, 10.08.2012 р. - на суму 38650 грн. з ПДВ, 22.08.2012 р. - на суму 30 000 грн. з ПДВ, 27.08.2012 р. - на суму 70000 грн. з ПДВ, 28.08.2012 р. - 31000 грн. з ПДВ, 31.08.2012 р. на суми 100 000 грн. з ПДВ та 54 470 грн. з ПДВ.

Загальний обсяг поставки піску згідно з цими п/н. - 9 252,4 т. піску.

Під час перевірки також встановлено, що позивачем проведена оплата (з ПДВ): 01.08.2012 р. - 75 000 грн., 07.08.2012 - 20000 грн., 07.08.2012 - 23500 грн., 09.08.2012 - 20000 грн., 10.08.2012 р. - 38650 грн., 22.08.2012 - 30000 грн., 27.08.2012 - 70000 грн., 28.08.2012 р. - 31000 грн., 29.08.2012 - 100000 грн.

Кредиторська заборгованість позивача на 31.08.2012 р. становила 83 470 грн. згідно з Актом перевірки.

Відносно контрагента позивача зазначено про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт від 12.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки.

Згідно висновку ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1219, наданого із службовою запискою від 09.11.2012 р. (на підставі висновку спеціаліста НДЕКЦ при МВС України на Південно-Західній залізниці), встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки підписи від імені ОСОБА_3 (директор контрагента) в реєстраційній картці від 17.11.2006 р. виконані однією особою, а підпис від імені зазначеної особи в заявці на формування посиленого сертифікату - виконані іншою особою.

Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, операції контрагента не підтверджуються. У зв'язку з цим контрагент не міг фактично здійснювати господарські операції. Також, як зазначено в Акті перевірки відносно контрагента, не встановлено факту отримання ним від контрагентів-продавців товарів у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Зазначається, що загальна чисельність працівників на ТОВ «Соф-Буд» згідно бази даних ДПІ складає - 1 особу . Відсутня інформація про складські приміщення, наявність транспорту, матеріалів, ресурсів, товарних запасів.

Враховуючи наведене, ДПІ по суті приходить до висновку про не підтвердження фактичного здійснення спірних операцій на користь позивача ТОВ «Соф-Буд» та з огляду на е, зазначає про порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6., п. 201.8. ПК України, що, на думку ДПІ, призвело до заниження ПДВ за серпень 2012 р. на суму 73 103 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, згідно умов вищезгаданого договору на поставку піску річкового , поставка здійснюється на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс-2000) - склад покупця (позивача) , що знаходиться у м. Васильків, комплекс будівель і споруд № 3.

Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника .

Згідно із додатковою угодою від 30.05.2012 р. ціна однієї тонни товару становить 50 грн. з ПДВ.

Покупець здійснює оплату по факту поставленого товару за кожен день протягом 1-го банківського дня.

В контексті оформлення поставки, під час розгляду справи надано видаткові накладні: від 01.08.2012 р. на суму 75000 грн., від 07.08.2012 р. на суму 20 000 грн., від 07.08.2012 р. на суму 23500 грн., від 09.08.2012 р. на суму 20000 грн., 10.08.2012 на суму 38650 грн., 22.08.2012 р. на суму 30000 грн., від 27.08.2012 р. на суму 70000 грн., від 28.08.2012 р. на суму 31000 грн., від 31.08.2012 р. на суму 100000 грн., від 31.08.2012 р. на суму 54470 грн.

Позивачем під час розгляду справи також надано договір на виконання будівельних робіт від 25.05.2012 р. № П-1405, укладений з ТОВ «Юліс-А», в рамках якого, як зазначає позивач, здійснювалось використання придбаного позивачем піску для цілей будівництва виробничо-складського комплексу з виробництва хлібобулочних виробів на території Крушинської сільської ради Васильківського району.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій з поставки піску контрагентом позивача (про їх невиконання саме контрагентом) та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Висновки відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, згідно умов договору, поставка здійснюється на умовах СРТ, силами та за рахунок постачальника.

Згідно з правилами Інкотермс-200, базис поставки СРТ «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Відтак, виходячи з умов договору та правил Інкотермс-2000, саме контрагент забезпечує відвантаження товару та його транспортування до місця призначення, підтвердженням чого, відповідно, має бути товарно-супровідна документація.

Зокрема, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Окремо , відносно правил перевезення піску , п. 22.1.6. зазначених Правил передбачено, що інструктування з техніки безпеки водіїв автомобілів, що працюють в кар'єрі, проводиться власником кар'єру або уповноваженим ним органом спільно з Перевізником. Водіям видається посвідчення на право роботи у кар'єрі.

Позивачем в контексті наведеного надано товарно-транспортні накладні, в яких, однак відсутня сукупність відомостей щодо підтвердження перевезення піску, а саме: відомості про автопідприємство, що здійснювало перевезення; марки автомобілів; відомості щодо подорожнього листа; про документи, які слідують з вантажем; відомості про дозвіл на відпуск товару та відомості про особу, що дозволила відпуск товару з місця відвантаження; відомості про водія-експедитора та його підпис у розділі про прийняття товару до перевезення; відомості про особу водія-експедитора та його підпис у розділі про передачу вантажу вантажоодержувачу; відомості про вантажно-розвантажувальні операції, зокрема , в контексті того, що за кожною ТТН оформлено перевезення від 400 т. до 1500 т. піску , - у розділі «вантажно-розвантажувальні операції» відсутні відомості про прибуття, вибуття, транспорту. У зв'язку з наведеним, надані позивачем ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження перевезення піску за спірними операціями та, відповідно, вважатися належним доказом виконання спірних операцій.

Окрім того, на підтвердження фактичного перевезення піску в кількості від 400 т. до 1500 т. за однією ТТН та одним транспортним засобом, під час розгляду справи протягом двох судових засідань не надано витребуваних у третьої особи подорожніх листів де б відображалась робота автомобіля з моменту його виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, зокрема, щодо ходок автомобіля, що також вказує на недоведеність фактичного виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи також не надано посвідчень водіїв для роботи у кар'єрі, наявність якого є обов'язковою при роботі у кар'єрі та перевезенні піску.

При цьому, під час розгляду справи не наведено навіть загальних відомостей про кар'єр, з якого здійснювалось відвантаження піску, як і відомостей щодо іншого конкретного місця відвантаження та підприємства, яке здійснювало постачання піску третій особі.

Слід додати, що під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента власних або орендованих транспортних засобів, або ж замовлення транспортних засобів, державні номери яких зазначені у ТТН, контрагентом у інших осіб чи у позивача.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, як і власне щодо наявності у третьої особи ресурсів піску, обумовлюється характером угод та звичайною діловою практикою.

В контексті наведеного під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента власне і трудових ресурсів (водіїв) для здійснення перевезення піску.

Проте, як вбачається з наведених вище відомостей, у штаті контрагента рахувалася одна особа , що є явно недостатнім для виконання спірних операцій враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання.

Відносно ж наданого позивачем договору від 25.05.2012 р. № П-1405, укладеного з ТОВ «Юліс-А», суд зазначає, що сама по собі наявність цього договору та відносин позивача із зазначеним підприємством, не є підтвердженням поставки піску позивачу власне контрагентом позивача (ТОВ «Соф-Буд»). Таким же чином, судом оцінюються і складені з контрагентом видаткові накладні, які, за відсутності доказів транспортування та складування піску у місці призначення, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей здійснення контрагентом поставки товару на умовах СРТ та, відповідно, для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум витрат, оскільки, крім іншого, рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» (код з ЄДР 34731008; адреса: 03146, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, 5-В) відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17.05.2013 р.