Рішення

від 16.05.2013 по справі 923/297/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 р. Справа № 923/297/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка", м. Херсон,

до приватного підприємства "КПКФ "Золоте руно", м. Херсон,

про стягнення 5331,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Мурашкін А.В., представник, довіреність від 05.04.2013 р.;

від відповідача - Казаров М.Р., директор.

Суть спору: приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "КПКФ "Золоте руно" (відповідач) заборгованість у розмірі 5337,98 грн., з якої: 4429,00 грн. - сума основного боргу, 344,19 грн. - сума пені, 252,45 грн. - сума інфляційних втрат, 312,34 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 366 на розробку проектної документації від 25.10.2010р., положення ст.ст. 526, 625 ЦК України та положення ст. 193 ГК України.

18.04.2013р. представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при розрахунках сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. Відповідно до зазначеної заяви позивачем зменшено суму інфляційних втрат з 252,45 грн. до 247,86 грн. та суму пені з 344,19 грн. до 342,31 грн. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 4429,00 грн. - сума основного боргу, 312,34 грн. - сума 3% річних, 247,86 грн. - сума інфляційних втрат та 342,31 грн. - сума пені.

У судовому засіданні 07.05.2013р. відповідно до положень ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 12 год. 45 хв. 16.05.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2013р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.05.2013р. відповідач вимоги позивача в частині стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних визнав у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні 16.05.2013р. відповідач заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми пені, та у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені просить суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 25.10.2010р. між приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" (виконавець) та приватним підприємством "КПКФ "Золоте руно" (замовник) був укладений договір № 366 на розробку проектної документації (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується розробити проектно-кошторисну документації по: коректуванні проекту по автозаправному пункту для заправки автомобілів зрідженим газом на території "Херсонобленерго" по вул. Ворошилова м. Херсона для ПП "КПКФ "Золоте Руно" (п. 1.1). А замовник зобов'язався прийняти роботи та розроблений проект та оплатити їх (п. 5.1.2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, розробивши проектну документацію на загальну суму 4429,00 грн., що підтверджується актом № 1/366 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 26.10.2010р. (а.с. 11). Даний акт підписаний уповноваженими представниками виконавця та замовника без зауважень та скріплені печатками обох сторін.

Вартість робіт згідно договірної ціні, що є невід'ємною частиною договору, складає - 4429,00 грн. (п. 3.1).

Згідно п. 3.2 договору замовник здійснює оплату робіт в наступному порядку: до початку виконаних робіт - попередня оплата робіт в розмірі 50% ціни договору (п. 2.1); на протязі 3 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт - кінцевий розрахунок (п. 2.2).

Однак, всупереч договірним зобов'язанням відповідач за проведені роботи по акту № 1/366 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 26.10.2010р. не розрахувався.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4429,00 грн.

Представником позивача 25.04.2013р. в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою зменшено суму інфляційних втрат з 252,45 грн. до 247,86 грн. та суму пені з 344,19 грн. до 342,31 грн.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

Суд визначає ціну позову в розмірі 5331,51 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів погашання заявленої до стягнення суми вартості виконаних робіт у розмірі 4429,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми вартості виконаних робіт у розмірі 4429,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Доказів сплати нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 247,86 грн. та 3% річних у розмірі 312,34 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені та розраховані в установленому законом порядку.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 342,31 грн. задоволенню не підлягають з огляду на викладене.

У судовому засіданні 16.05.2013р. відповідач заявив усне клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми пені.

Судом встановлено, що за умовами п. 3.2 договору замовник здійснює оплату робіт в наступному порядку: до початку виконаних робіт - попередня оплата робіт в розмірі 50% ціни договору (п. 2.1); на протязі 3 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт - кінцевий розрахунок.

Оглядом акту, наданого позивачем до матеріалів справи витікає, що він підписаний 26 жовтня 2010р. Таким чином, позивач з 01.11.2010 року набув право вимоги пені за виконані роботи згідно договору № 366 на розробку проектної документації від 26.10.2010р.

В частині другій статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд також зазначає, що в силу статті 232 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач на протязі встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку (01.11.2010р.-01.11.2011р.) не звертався до господарського суду за захистом свого порушеного майнового права.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України наслідками пропущення строку позовної давності є відмова суду у задоволенні позову.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 342,31 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "КПКФ Золоте Руно" (73000, м. Херсон, вул. Чорноморська, 3 код ЄДРПОУ - 35330260) на користь приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, буд. 2, корп. 4, кв. 130, код ЄДРПОУ - 22741547) суму основного боргу у розмірі 4429,00 грн., суму 3% річних у розмірі 312,34 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 247,86 грн. та 1610,03 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 342,31 грн. відмовити.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

Суддя С.В. Нікітенко