Постанова

від 16.05.2013 по справі 814/1770/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 травня 2013 року Справа № 814/1770/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Калінічева М.С. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2013року № 0000221702, ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП, суб'єкт господарювання) звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 0000221702 від 06.03.2013, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1811,25грн. (основний платіж - 1207,50грн., штрафні санкції - 603,75грн.), зазначивши про незаконність оспорюваного рішення.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ, відповідач, контролюючий орган) позов не визнала, зазначивши про правомірність дій контролюючого органу при проведені перевірки позивача та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, в зв'язку з безтоварністю господарської операції з ТОВ «Август».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198. ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

При розгляді справи встановлено, що в період з 05.02.2013 по 11.02.2013 ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої 18.02.2013 складено акт №436/17-200-НОМЕР_2 перевірки фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Август» (код ЄДРПОУ 31388431) з податку на додану вартість за серпень 2011 року, відповідно до висновків якого ФОП ОСОБА_1 порушено п.98.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 на суму 1207,50грн..

На підставі встановлених в ході перевірки обставин відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0000221702 від 06.03.2013, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1811,25грн. (основний платіж - 1207,50грн., штрафні санкції - 603,75грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарської операції по поставці двох підшипників між позивачем та ТОВ «Август» (код ЄДРПОУ 31388431).

В обгрунтування суджень про безтоварність господарської операції з ТОВ «Август» контролюючий орган посилається на відсутність товарно-транспортних накладних для підтвердження придбання у ТОВ «Август» підшипників.

На думку суду, позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Так, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Август» (перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, є платником ПДВ, податкова звітність приймалась ДПІ без зауважень, постійно працюючих штатних працівників - 4 особи) 04.08.2011 за №А-95 укладено договір поставки продукції (підшипників, манжетів, техпластин, ременів, транспортних стрічок та ін.), на виконання якого між сторонами по угоді здійснювались господарські операції, в тому числі в періоді, що був предметом перевірки, зокрема здійснено поставку (купівлю-продаж) двох підшипників. Здійснення вказаної господарської операції підтверджено податковою накладною від 18.08.2011, виписки по особовому рахунку позивача, випискою з оборотно-сальдової відомості по рахунку 207 за вересень 2011 року, платіжним дорученням №1027 від 18.08.2011, рахунком №А-000000557 від 04.08.2011, накладною про отримання продукції №00000611 від 09.08.2011 - документами, які оформлені згідно приписів ст.2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88).

Таким чином, господарська операція між позивачем та контрагентом-постачальником мала реальний характер і підтверджена достатніми первинними документами. Видані позивачеві контрагентами податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям, які в подальшому використані підприємством в а господарській діяльності.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Август», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів (послуг) в господарській діяльності, що також підтверджується актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 12.09.2011 №Б/н, згідно якого підшипники ФОП ОСОБА_1 використані в господарській діяльності для ремонту кутера (заміна підшипників), та свідченнями ОСОБА_2 (особа, яка здійснювала ремонтні роботи).

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товару та не підтвердження руху товарів від продавця до покупця, в даному випадку не мають правового значення, оскільки, як встановлено при розгляді справи товари (два підшипники), придбані позивачем у ТОВ «Август» не є великогабаритними або таким, що мають велику вагу, а тому суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності в замовленні для їх доставки вантажного автомобіля, оскільки товар (два підшипники) доставлялися працівником позивача на власному автомобілі, що підтверджено також свідченнями ОСОБА_2 (головний інженер ФОП ОСОБА_1), ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Август»), а тому товарно-транспортні накладні не оформлялися у зв'язку з відсутністю для цього підстав. Крім того, обов'язковість виписки ТТН не передбачена чинним законодавством.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 05.11.2012 №333/22-200/31388431 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Август» також не має правового значення, оскільки суб'єктом господарювання дана правова оцінка господарським операціям за серпень 2011 року, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки в зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено 05.11.2012 (через 10 місяців після здійснення господарських операцій). Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання недійсними правочинів чи господарських операцій такими, що не відбулися. До того ж, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Август» зареєстровано за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська,2 офіс,2, що узгоджується з свідченнями ОСОБА_2, ОСОБА_3 про реальне місцезнаходження ТОВ «Август» за адресою м. Миколаїв, вул. Пушкінська,2.

При розгляді справи встановлено, що надані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність господарських операцій, вчинених між позивачем та вищезазначеним контрагентом, є бездоказовими. Відповідач не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ПК України, в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.03.2013року № 0000221702.

Стягнути судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний