Рішення

від 15.05.2013 по справі 904/2009/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.13р. Справа № 904/2009/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика Дистриб'юція Сервіс", м. Київ

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 96 640 грн. 04 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Корінчук В.В., довір. № 1 від 13.07.11р.

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика Дистриб'юція Сервіс" (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач -2) суму 88 419,77 грн. основного боргу, 6 477,71 пені, 273,00 грн. інфляційних, 1 299,09 грн. 3% річних, а всього 96 469,57 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки № 501 від 26.06.12р. Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідача-2 обґрунтовані тим, що за умов укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №1 від 26.06.2012р., останній взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання відповідачем-1 свого обов'язку передбаченого договором поруки № 501 від 26.06.12р. відповідати перед позивачем за зобов'язаннями відповідача-1.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-1, вдруге, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду про виклик у судове засідання, яка була направлена на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуто до суду у зв'язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи наявний відзив на позов, у якому останній зазначає, що позивач не пред'являв вимог щодо виконання за відповідача-1 зобов'язань за договором поставки №501 від 26.06.12р., а також посилається на те, що виходячи з положень ч.2 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язань за договором поруки № 501 від 26.06.12р. не настав. Крім того, відповідач-2 у відзиві вказує, що строк дії договору поруки № 501 від 26.06.12р. закінчився. За таких обставин, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні вимог, заявлених до нього позивачем, та розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача-2.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представників відповідача-1,-2 згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

26.06.2012 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки №501 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві (поставити) товар згідно з узгодженими постачальником заявками покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглянувши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 92 291,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми видатковими накладними (а.с. 26-27).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника протягом 21 календарних днів від дня поставки партії товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що відповідачем-1 взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконані частково на загальну суму 3 871, 23 грн., у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість в розмірі 88 419,77 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на підставі умов п.7.3 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, нарахував відповідачу-1 пеню в розмірі 6 477,71 грн. грн. за період з 07.09.12р. по 06.03.13р., за цей же період інфляційні в розмірі 273,00 грн., та за той самий період 3% річних на суму 1 299,09 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.49-50).

Перевіривши нарахування позивача суд визнає їх правомірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

На час розгляду спору відповідач-1 не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Окрім того, зобов'язання за спірним договором забезпечено договором поруки №1 від 26.06.2012р. (далі - договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-2).

Згідно п.1 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно частково в розмірі, що не перевищує 1 000,00 грн. за своєчасне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 501 від 26.06.12р., як існуючих на момент укладання цього договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до умов договору поруки, у разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки № 501 від 26.06.12р. позивач має право протягом 30 календарних днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до відповідача-2. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідачем-2 від кредитора письмового повідомлення про невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 501 від 26.06.12р.(пп. 2.1.1 договору поруки).

Приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданих позивачем пояснень (а.с.43) вимоги щодо виконання зобов'язань відповідачем-2 за відповідача-1 позивач на адресу відповідача-2 не направляв.

Приписами п.3.4 договору поруки передбачено, що поручитель залишається зобов'язаним перед кредитором до закінчення строку дії договору поруки.

Сторонами погоджено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.04.2013 року (п.4.1 договору поруки).

За умови п.4.3 договору поруки припинення поруки допускається без припинення забезпеченого нею зобов'язання зі спливом строку дії договору поруки.

Відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача правових підстав для притягнення відповідача-2 до солідарної відповідальності стосовно виконання зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог до нього.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат, покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика Дистриб'юція Сервіс" (01133, м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.13, ЄДРПОУ 35383133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 17, кв.5-а, ЄДРПОУ 30544093) суму 88 419, 77 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 77 коп.) основного боргу, 6 477,71 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят сім грн. 71 коп.) пені, 273,00 грн. (двісті сімдесят три грн. 00 коп.) інфляційних, 1 299,09 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять грн. 09 коп.) 3% річних, 1 929,39 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять грн. 39 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 13.05.2013р.