Постанова

від 16.04.2013 по справі 2а-4448/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4448/12/0170/11

16.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Журавльова Н.А.

за участю сторін:

представник відповідача: Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим- Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 270/9/10.1 від 25.01.13

представник відповідача: Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- Кірюшкіна ОСОБА_4, довіреність № 658/9/10 від 12.02.13

позивач: ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_1 виданий Лівадійським МС ГУДМС України в АР Крим 21 березня 2013 року,

представник позивача: ОСОБА_5- ОСОБА_6 на підставі договіру про надання правової допомоги від 16.04.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-4448/12/0170/11 за апеляційними скаргами ОСОБА_5, Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 13.12.12

за позовом ОСОБА_5 (АДРЕСА_1,Ялта,Автономна Республіка Крим,98637)

до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим (вул. О.Невського, 29,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про стягнення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2012 (суддя Москаленко С.А.) частково задоволено позов ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС, Державної податкової служби в АР Крим про стягнення компенсації та спонукання до виконання певних дій.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС на користь позивача суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 18 485,32 грн.

Стягнуто з Державної податкової служби в АР Крим на користь позивача суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 1149,77 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 28.12.2012 виправлені арифметичні помилки в резолютивній частині постанови від 13.12.2012. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС на користь позивача суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 17 869,83 грн. Стягнуто з Державної податкової служби в АР Крим на користь позивача суму грошового забезпечення за роботу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні у розмірі 1112,99 грн.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вирішенням не всіх позовних вимог.

Відповідачі також звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин у справі.

У судовому засіданні 16.04.2013 позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з під став, викладених у ній, з апеляційними скаргами відповідачів не погодились.

Представники відповідачів з апеляційною скаргою позивача не погодились, свої апеляційні скарги підтримали з підстав, викладених у них.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з листопада 1999 року до квітня 2012 року проходив державну службу в органах податкової міліції державної податкової служби України (а.с. 116, т. ІІ

Наказом ДПС в АР Крим від 03.04.12 № 121-о позивача звільнено у запас Збройних Сил України за скороченням штатів з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, компенсації за невикористану чергову відпустку за 2011 рік з розрахунку 28 діб, за 2012 - з розрахунку 40 діб (а.с. 7, т. 1).

У лютому та березні 2012 року позивач звертався до відповідача з рапортами, в яких просив у разі звільнення надати йому дні відпочинку за дні роботи у вихідні у період 2008-2012 років (т.1 а.с.101,102,103).

На зазначені звернення ОСОБА_5 листом №128/б/04-0087 від 24.02.2012 та листом №306/б/04-0087 від 28.03.2012 надані відповіді (т.1 а.с.104,105).

Згідно матеріалів справи, на підставі статті 20 Закону України «Про державну службу» керівництвом Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС були прийняті розпорядження про організацію співробітників ДПІ у м. Ялта у неробочі та святкові дні, а саме:

- у 2008 році: № 70-р від 06.06.2008, № 83-р від 04.07.2008, №92-р від 01.08.2008, №103-р від 22.08.2008, №114-р від 19.09.2008, №139-р від 14.11.2008, №150-р від 15.12.2008, №157-р від 30.12.2008 (т.1 а.с.15-30);

- у 2009 році: №25-р від 27.02.2009, №41-р від 03.04.2009, №42р від 10.04.2009, №52-р 30.04.2009, №65р 22.05.2009, №81р від 26.06.2009, №95р від 24.07.2009, №101р від 14.08.2009, №158р від 31.12.2009 (т.1 а.с. 31-53);

- у 2010 році: №76-р від 13.04.2010, №37р від 23.04.2010, №45р від 14.05.2010, №47р 21.05.2010, №80р від 21.08.2010, №85р від 03.09.2010, №88р 10.09.2010, №89р від 14.09.2010, №109р 19.11.2010, №112р від 26.11.2010, №121р від 17.12.2010, №125р від 24.12.2010 (т. 1 а.с. 54-78);

- у 2011 році: № 2-р від 06.01.2011, №7р від 14.01.2011, №11р від 21.01.2011, №16р від 11.02.2011, №20р 18.02.2011, №24р від 04.03.2011, №31р від 18.03.2011, №35р 25.03.2011, №36р від 01.04.2011, №37р від 08.04.2011, №56р 06.06.2011, №78р 05.08.2011, №83р від 22.08.2011, №85р від 26.08.2011, №86р від 02.09.2011, №87р від 09.09.2011, №91р від 16.09.2011, №93р від 23.09.2011, №94р від 30.09.2011, №111р від 14.11.2011, №118р від 25.11.2011, №120р від 02.12.2011, №124р від 16.12.2011 (т.1 а.с. 79-124);

- у 2012 році: №1/р від 03.01.2012, №5р від 13.01.2012, №7р від 20.01.2012, №9р від 27.01.2012, №11р від 03.02.2012, №161р від 20.02.2012, №18/р від 27.02.2012 (т.1 а.с. 125-136).

Стаття 19 Конституції України проголошує: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про державну службу" тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Стаття 72 Кодексу законів про працю в Україні визначає, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Вищезазначеними розпорядженнями відповідача про організацію роботи у вихідні та святкові дні за роботу в ці дні співробітникам передбачено надання іншого дня відпочинку, що передбачено статтею 72 Кодексу законів про працю України, а не виплата компенсації.

Накази відповідача в цій частині в установленому законом порядку не оскаржені та не скасовані, що свідчить про наявність згоди позивача щодо надання йому за роботу у вихідні та святкові дні саме дня відпочинку, а ні компенсації.

У суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що протягом 2008-2011 років позивач до відповідача з питанням щодо надання відповідних днів відпочинку не звертався, оскільки бажав зібрати 90 днів відпочинку для здійснення ремонту, але ці доводи не є підставою для виплати позивачу компенсації.

Аналогічну правову позицію визначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.03.2012 у справі №К-10702/10.

Бездіяльність відповідача щодо ненадання відповідних днів відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні за 2012 рік в установленому законом порядку позивачем не оскаржено.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення компенсації за роботу позивача у вихідні та святкові дні.

Також колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не розглянуті вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку з урахуванням роботи у вихідні та святкові дні та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Стаття 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку є похідними від вимог про стягнення компенсації (які судова колегія визнала необґрунтованими) , тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цих вимог.

Згідно з пунктом 3 статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про впорядкування структури та умовах оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів і інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Позивачу у 2012 році щорічна відпустка не надавалася, тому обґрунтовано не виплачувалася відповідна допомога на оздоровлення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 частини першої статті 198, частиною другою статті 205, статтями 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС та Державної податкової служби в АР Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.12.2012 у справі №2а-4448/12/0170/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня складання у повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 квітня 2013 р.

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко

Судді Т.Р.Лядова

Г.П.Ілюхіна