Постанова

від 22.04.2013 по справі 801/2751/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 р. 10:39 Справа №801/2751/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Перлина Плюс"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправною та скасування вимогу

за участю представників:

позивача - Османов Єскендер Рустемович. посвідчення №2220, довіреність № б/н від 20.03.13;

відповідача - Казанцева Зарема Тухтаралієвна, посвідчення №065378 , довіреність № 6239/9/38/10 від 03.08.12Суть спору: Приватне підприємство «Перлина Плюс» (далі - позивач, ПП «Перлина плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС (далі - відповідач, Джанкойська ОДПІ АР Крим ДПС)з вимогами про визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 21.02.2013№ 11.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкові повідомлення-рішення винесені в порушенням норм Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник позивача пояснив, що протиправність оскаржуваної вимоги полягає у тому, що в ній в якості податкового боргу вказана несплачена позивачем сума авансового платежу по податку на прибуток, в той час, коли вона не була узгоджена за правилами Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 17.04.2013 за вих № 3266/9/10, відповідно до яких зазначив, що обов'язок позивача сплачувати авансовий платіж у лютому 2013 року встановлний п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України, позивач вказаний платіж не зробив, у зв'язку з чим позивач має податковий борг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Перлина плюс» є юридичною особою, зареєстроване Державним реєстратором виконавчого комітету Джанкойської міської ради 07.05.2009, ідентифікаційний номер 36260251, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7).

Позивач є платником податків, взятий на податковий облік 08.05.2009 за № 10494(а.с.5).

Відповідачем 21.02.2013 було направлено податкову вимогу № 11 про сплату податкового боргу за «авансовим внеском на прибуток приватних підприємств» в сумі 35157,00 грн. (а.с.11).

Не погодившись з отриманою податковою вимогою позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Судом встановлено, що оскаржувана податкова вимога направлена щодо сплати авансового внесу з податку на прибуток приватних підприємств.

Згідно абзацу 3 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 №5083-VI, якій набрав чинності з 01.01.2013 платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Суд зазначає, що як вбачається з декларації позивача за 2012 рік, розмір доходів, що враховується при визначені об'єкту оподаткування складає 42408040,00 грн., тобто перевищує 10 мільйонів гривень, у зв'язку з чим позивач повинен сплачувати авансові внески.

Відповідно до абз. 2 п. 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, позивачем повинно було сплачено у відповідні строки авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого в податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року (податкова декларація від 08.11.2012 за вх. №9069790212, копія якої долучена до матеріалів справи ), що дорівнює січень 2013 - 35157,00 грн.(т.14 Декларації - 316410,00 грн./9 місяців), за лютий 2013- 35157,00 грн.

Як зазначив відповідач авансовий внесок за січень 2013 позивачем було сплачено, проте авансовий внесок за лютий 2013. Отже судом встановлено, та не заперечується сторонами, які беруть участь у справі, що позивачем не виконано обов'язок зі сплати авансового внеску з податку на прибуток за 2013, якій повинен був бути сплачений в лютому 2013 року.

Суд вважає хибними твердження позивача щодо суперечності норм ст. 57 Податкового Кодексу України та Перехідних положень Податкового кодексу, оскільки саме норма Перехідних положень встановлює правила сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік за підсумками 2012.

Водночас, суд вважає передчасним винесення податкової вимоги на суму несплаченого позивачем авансового внеску, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки(п.59.1 ст.59).

Відповідно до п.п.14.1.153. ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Отже податкова вимога є рішенням податкового органу, до якого визначається сума податкового боргу, та може бути винесена лише стосовно податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 ст.14 ПК України ).

Відповідно до п.п.14.1.156. ст.14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що податковим боргом є лише узгоджене та своєчасно не сплачене грошове зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 р. за № 2192/22504 затверджено Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, відповідно до яких затверджено форму розрахунку авансових внесків.

Вказаний наказ набрав чинності 22.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік була подана позивачем 11.02.2013, тобто коли форма розрахунку авансових внесків вже була затверджена, проте вказаний розрахунок позивачем надано не було.

Водночас, як встановлено в ст. 57 Податкового кодексу України вказаний розрахунок подається щодо сплати авансових внесків в періоді, якій виникає після подачі декларації.

Отже, до розрахунку авансових внесків до декларації за 2012 рік не мав бути включений авансовий внесок, які необхідно сплатити в лютому 2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума авансового внеску з податку на прибуток , яка повинна була бути сплачена в лютому 2013 року позивачем, не була самостійно узгоджена в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Матеріали справи не містять доказів визначення вказаного грошового зобов'язання відповідачем.

Отже відповідачем до оскаржуваної податкової вимоги внесено суму грошового зобов'язання, не узгоджену у встановленому порядку.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні не було встановлено правомірність дій відповідача,суд вважає що існують підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 351,57 грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 22.04.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 26.04.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.02.2013 № 11 про сплату податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 35157,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Перлина Плюс» (АР Крим, м. Джанкой, вул. Титова, 63, і.к. 31263808) за рахунок коштів на утримання Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС 351,57грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.