Постанова

від 15.05.2013 по справі 905/454/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013р. справа №905/454/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від кредитора: від боржника: від скаржника:Демерджиба Е.Е. - довір. № 6 від 23.01.2013р. не з'явився Балтуцька О.М. - довір. б/н від 14.05.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Відділення "Донецька Дирекція ПАТ "Банк Камбіо" м.Донецьк на постанову господарського судуДонецької області від 24.01.2013р. у справі№ 905/454/13-г (суддя Тарапата С.С.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Омас» м. Донецьк до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" м. Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 17.01.2013р. господарський суд Донецької області порушив за заявою кредитора ТОВ «Омас» справу про банкрутство ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 24.01.2013р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

Постанова суду мотивована тим, що нотаріусом 10.01.2013р. за №24 було опротестовано простий вексель серії АА №0342314 на суму 466 420,89грн. в неоплаті, та здійснений виконавчий напис №29 про стягнення з векселедавця - ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" на користь ТОВ "Омас" плати в розмірі 466 420,89грн. та витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 2 000грн., усього 468 420,89грн. За цим виконавчим написом постановою Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції від 14.01.2013р. відкрито виконавче провадження. Згідно довідки серії АА №253453-253457 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис №15), 11.01.2013р. проведено запис №12661430015002563 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Банк Камбіо" Відділення "Донецька Дирекція ПАТ "Банк Камбіо" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги банк посилається на те, що при винесенні постанови господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: абз. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 52 Закону, ст.ст. 1, 18, ч. 14 ст. 19 Закону України «про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України.

Також скаржник вказує, що в наявній в матеріалах справи довідки з ЄДР відсутній запис про відсутність боржника за місцезнаходженням, а внесений запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою не є підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника. Крім того, банк вказує про наявність у справі листа від 09.01.2013р.за підписом директора боржника, який свідчить про відсутність коштів для оплати пред'явленого векселя. Але цей лист не підтверджує внесений державним реєстратором запис про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням, а навпаки, підтверджує факт здійснення боржником господарського діяльності. Стосовно наявності порушень Закону України «Про виконавче провадження» апелянт зазначив, що виконавче провадження відкрито 14.01.2013р., встановлений ст. 25 цього Закону строк добровільного виконання сплинув лише 21.01.2013р. та лише з 22.01.2013р. державний виконавець мав би приступити до примусового виконання. Але господарський суд порушив справу про банкрутство 17.01.2013р. та не врахував факт недоведеності примусового стягнення заборгованості з боржника та наявності ознак неплатоспроможності ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд".

Ухвалою від 08.04.2013р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Від ТОВ «Омас» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор просить постанову суду від 24.01.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор 17.01.2013р. звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 466 420,89грн., що виникла на підставі акту від 09.01.2013р. пред'явлення векселя до платежу, акту приватного нотаріуса від 10.01.2013р.про протест про неоплату векселя. Крім того, був вчинений виконавчий напис нотаріуса від 11.01.2013р. № 29. Цей виконавчий напис був пред'явлений для виконання до ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку (а.с.27).

У підтвердження неплатоспроможності боржника на суму 466 420,89грн. кредитор надав господарському суду копію простого векселю Серія АА №0342314.

Розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель ) (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (далі-Постанова Пленуму № 5).

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

У пункті 2 Постанови Пленуму № 5 роз'яснено, що ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" і ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Таким чином, норми вексельного законодавства не можна застосовувати до зобов'язань, оформлених на електронних і магнітних носіях.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем) , а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили . Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів (п. 3 Постанови Пленуму № 5).

При вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону) (п. 4 Постанови Пленуму № 5).

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами , а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що правовідносини між боржником та ініціюючим кредитором засновані на вексельних зобов'язаннях, які мають бути доведені шляхом перевірки чи відповідає документ формальним вимогам до векселя як цінного паперу. Така перевірка можлива виключно за пред'явленням до суду оригіналу векселя, оскільки за копією неможливо оцінити чи виконаний вексель на бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення, чи є підписи зобов'язаних за векселем осіб виконаними власноручно та печатка оригінальною, чи не має вексель іншого дефекту форми, який позбавляє його вексельної сили.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Омас» не обґрунтувало заявлені вимоги до боржника- ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" належними та допустимими засобами доказування, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал простого векселя Серія АА №0342314 від 28.11.2012р. Господарський суд Донецької області при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство не надав вказаним обставинам належної правової оцінки.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що вексель -це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець ).

Згідно ч. 1 ст. 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя , за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Отож, за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису двох осіб - директора та головного бухгалтера, або уповноваженої особи, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили. Тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки. Зазначена правова позиція роз'яснена п.п. 2 - 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні".

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що вексель підписано однією особою -директором ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" Яненко О.В. Підпис головного бухгалтера (бухгалтера) ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" на векселі відсутній (а.с.24).

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не досліджено оригіналу простого векселя та його відповідність вимогам чинного законодавства, не надано належної правової оцінки копії векселя, яка є в матеріалах справи.

На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство усі докази додаються до заяви про порушення справи, що конкретно передбачено ст. 7 Закону. Тому у разі відсутності необхідних документів, які повинні доводити безспірність та неплатоспроможність боржника, в першому судовому засіданні провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню як безпідставне порушене господарським судом.

Вказана позиція Донецького апеляційного господарського суду збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові від 25.12.2012р. у справі №5006/5/13б/2012.

Стосовно наявності в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

До заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.01.2013р. №15592134 (а.с.14-18), в якій запис №15 містить наступну інформацію: ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд", місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Постишева, 109, внесення 11.01.2013р. інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.18). Запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до ЄДР не внесено.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Отже, запис в ЄДР про відсутність боржника за адресою державної реєстрації боржника як юридичної особи не є тотожнім запису в ЄДР про відсутність боржника за його місцезнаходженням в розумінні цього терміну згідно ст. 93 ЦК України в останній редакції. Будь-які докази про те, що за адресою місцезнаходження (місце проживання) засновника або керівника юридичної особи, боржник фактично не здійснює підприємницьку діяльність чи не розташований офіс, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи не надані.

Крім того, в матеріалах справи є лист ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" від 09.01.2013р. вих.№15, в якому зазначено дві адреси боржника, а саме: юридична - м. Донецьк, вул. Постишева, 109, та поштова - м. Донецьк, пр. Ілліча, 36. Про те, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про відсутність керівних органів товариства за поштовою адресою.

Щодо добровільного виконання виконавчого документу боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови .

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2013р. державний виконавець надав ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" строк добровільного виконання виконавчого документа до 21.01.2013р. Однак ініціюючий кредитор звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство вже 17.01.2013р. та на думку колегії суддів, він не надав доказів щодо неможливості стягнення з боржника суми боргу при здійсненні виконавчого провадження, оскільки ще не сплинув строк для добровільного виконання товариством постанови ВДВС від 14.01.2013р. та державним виконавцем не здійсненні виконавчі дії щодо встановлення наявності банківських рахунків у боржника та на ним грошових коштів, а також наявність іншого рухомого або нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про ненадання ініціюючим кредитором суду доказів стосовно підтвердження стану здійснення виконавчого провадження на момент порушення справи про банкрутство (зокрема, довідка виконавчої служби про неможливість стягнення коштів або постанова про закінчення виконавчого провадження); відомостей про майновий стан боржника не надано, а також щодо оскарження дій (бездіяльність) виконавчої служби.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, постанова господарського суду Донецької області від 24.01.2013р. у справі № 905/454/13-г про визнання відсутнього боржника банкрутом підлягає скасуванню, провадження у справі № 905/454/13-г підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Відділення "Донецька Дирекція ПАТ "Банк Камбіо" м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 24.01.2013р. у справі № 905/454/13-г задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 24.01.2013р. у справі №905/454/13-г скасувати.

Провадження у справі № 905/454/13-г про банкрутство ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" м. Донецьк припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" м. Донецьк для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів про скасування постанови господарського суду Донецької області про визнання боржника банкрутом та судове рішення Донецького апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 8 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1.ліквідатору

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСДО

1. дер.реєстратору