Рішення

від 18.05.2013 по справі 904/2022/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.13р. Справа № 904/2022/13-г За позовом Приватного підприємства "ГОЛД ОЙЛ", м. Костянтинівка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВОГНЕТРИВ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 7 412, 28 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Азаров О.А., дов. вих. № 8 від 08.05.2013р.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ГОЛД ОЙЛ" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВОГНЕТРИВ" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 6 654, 00 грн., пені за період прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції з 27.06.2012р. по 06.02.2013р. включно у сумі 615, 27 грн., інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу з застосуванням індексів інфляції за липень 2012 року - січень 2013 року, у сумі 19, 96 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.06.2012р. по 06.02.2013р. включно у сумі 123, 05 грн., а всього: 7 412, 28 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 268/1 від 22.02.2012р. щодо оплати у встановлений за погодженням сторін договору строк поставленої позивачем відповідачу згідно гарантійного листа останнього продукції за видатковою накладною № А-00000383 від 15.06.2012р., наявністю боргу відповідача у зв'язку з не оплатою поставленої продукції у сумі 6 654, 00 грн. Заявлена до стягнення пеня розрахована на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України. Іншого обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач на навів. Інфляційні втрати та 3% річних заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.04.2013р. Матеріали справи містять повідомлення про вручення відповідачу рекомендованих поштових відправлень, якими останньому направлені копії ухвал господарського суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи (отримані відповідачем 02.04.2013р., 12.04.2013р.). Про поважність причин неявки свого представника у судові засідання відповідач суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надійшло.

Справа на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд відкладав розгляд справи з 02.04.2013р. на 18.04.2013р., з 18.04.2013р. на 13.05.2013р.

У судовому засіданні 13.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012р. Приватне підприємство "ГОЛД ОЙЛ" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВОГНЕТРИВ" (покупець) уклали договір № 268/1 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставити по цінам, що діють на момент відвантаження, а покупець прийняти та оплатити в порядку згідно розділу 4 автомасла та технічні рідини в асортименті (продукція) згідно заявки покупця.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання (п. 8.7. Договору).

Кількістю поставленої продукції вважається кількість, вказана в накладній постачальника (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання з поставки продукції з моменту передачі її у розпорядження покупця.

Датою поставки вважається дата приймання продукції, зазначена в накладній постачальника (п. 3.2. Договору).

На виконання умов Договору та заявки відповідача (гарантійний лист, вих. № 795 від 15.06.2012р.) позивач за видатковою накладною № А-00000383 від 15.06.2012р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму з урахуванням ПДВ 6 564, 00 грн., а саме: масло КС-19 у кількості 200 літрів за ціною без ПДВ 14, 78 грн. на суму з ПДВ 3 548, 00 грн. та масло И-40 у кількості 200 літрів за ціною без ПДВ 12, 57 грн. на суму з ПДВ 3 016, 00 грн.

Повноваження особи, яка отримала від позивача продукцію, підтверджуються виданою відповідачем довіреністю № 196 від 15.06.2012р. зі строком дії до 25.06.2012р.

Згідно з п. 4.2. Договору покупець зобов'язаний здійснити передоплату продукції згідно виставленого рахунку.

Передоплата відповідачем продукції не здійснювалась (протилежне матеріалами справи не підтверджується).

Відповідно до заявки відповідача на поставку продукції (гарантійний лист, вих. № 795 від 15.06.2012р.) останній зобов'язався здійснити оплату товару до 27.06.2012р. включно, з чим погодився позивач шляхом прийняття заявки на поставку продукції до виконання та поставки продукції.

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем передбачених Договором зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем відповідачу продукції за спірною видатковою накладною у встановлений строк, наявності боргу відповідача за поставлену продукцію у сумі 6 654, 00 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, умови Договору та зобов'язання відповідача за гарантійним листом від 15.06.2012р., вих. № 795, строк оплати поставленої позивачем відповідачу продукції за спірною видатковою накладною є таким, що настав.

Відповідно до матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 1777 від 20.11.2012р., виписки по банківському рахунку позивача про рух коштів по рахунку за 20.11.2012р. у наведену дату відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 1 000, 00 грн. в якості оплати за масла згідно спірного Договору.

Отже, не оплаченою є поставлена позивачем відповідачу продукція за спірною видатковою накладною у сумі 5 564, 00 грн. (6 564, 00 грн. - 1 000, 00 грн. = 5 564, 00 грн.).

Однак, при зверненні з позовом позивач не врахував наведене вище. Також, позивач допустив помилку у визначенні суми основного боргу, зазначивши простроченим грошове зобов'язання у сумі 6 654, 00 грн., яке фактично без врахування оплати у сумі 1 000, 00 грн. становило 6 564, 00 грн., а не 6 654, 00 грн.

Доказів повної оплати вартості поставленої позивачем відповідачу продукції за спірною видатковою накладною відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 5 564, 00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 5 564, 00 грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу (в решті заявленої до стягнення суми основного боргу) позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наведеним вище.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Отже, у спірних правовідносинах для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції є необхідною наявність у договорі умов про забезпечення виконання зобов'язання таким різновидом неустойки як пеня та щодо її розміру.

Однак, умовами Договору не передбачено відповідальності покупця у вигляді пені за порушення строку оплати вартості поставленої йому продукції.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у зв'язку з простроченням оплати поставленої продукції заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 28.06.2012р. по 06.02.2013р. включно у сумі 114, 09 грн.

В решті вимог щодо стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення оплати поставленої продукції та не врахував при розрахунку 3% річних часткову оплату відповідачем продукції 20.11.2012р. у сумі 1 000, 00 грн., а також допустив помилку при визначенні суми основного боргу, про що зазначено вище.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу із застосуванням індексів інфляції за липень 2012 року - січень 2013 року, у сумі 19, 96 грн. у зв'язку з наступним.

Позивач розрахував інфляційні втрати без урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, як того вимагає ст. 625 ЦК України, при розрахунку виключив місяці 2012 року, у яких показник індексу інфляції є меншим за одиницю.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період заявленого періоду індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Наведене узгоджується з рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997р.), відповідно до яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат перевірені господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Справа на підставі ст. 75 ГПК України розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВОГНЕТРИВ" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, буд. 59, офіс 24-27, ідентифікаційний код 32723990) на користь Приватного підприємства "ГОЛД ОЙЛ" (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Петровського, буд. 20, кв. 28, ідентифікаційний код 36646742) основний борг у сумі 5 564 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 09 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 90 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Повне рішення складено 18.05.2013р.