Рішення

від 23.04.2013 по справі 919/271/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа № 919/271/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом Харківського аероклубу ім. В.С. Гризодубової

Товариства сприяння оборони України,

ідентифікаційний код 02722335

(61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобальні Системи „Дж. ЄС.",

ідентифікаційний код 35097067

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, корп. 34-Б, офіс 30)

про визнання права власності на повітряне судно в рахунок погашення заборгованості за договором,

Представники сторін:

позивач - Кулаченко В.П. - представник, довіреність б/н від 22.04.2013; Попова С.Ю. - представник, довіреність від 22.04.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває господарська справа № 919/271/13-г за позовом Харківського аероклубу ім. В.С.Гризодубової Товариства сприяння обороні України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобальні Системи „Дж. ЄС." (далі - відповідач) про визнання права власності на повітряне судно в рахунок погашення заборгованості за господарським договором.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне майно було передано відповідачем за Договором № 01/03-08 від 01.03.2008 для базування на території позивача. Проте відповідач від самого початку не виконував своїх зобов'язань за Договором щодо внесення плати за базування та відсторонився від утримання та догляду за майном. Внаслідок невиконання умов договору у нього утворилась заборгованість у розмірі 12 896,00 грн, на яку позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 3 033,06 грн, 3% річних у сумі 1 345,42 грн та пеня у сумі 7 843,84 грн. На час звернення позивача до суду загальна сума коштів, що підлягають сплаті на його користь за спірним договором за розрахунками позивача становить 25 118,32 грн, що перевищує ринкову вартість літака, який перебуває на базуванні (20 800,00 грн). Зважаючи на те, що з 01.03.2008 тягар утримання спірного майна було покладено на позивача, а відповідач жодних дій з цього приводу не здійснював, позивач просить визнати право власності на спірне майно в рахунок погашення заборгованості за господарським договором.

Ухвалою суду від 04.03.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 11.04.2013 /том 1, арк. с. 1-2/.

11.04.2013 до початку судового засідання позивач надав уточнений розрахунок 3% річних, відповідно до якого їх сума становить 1 342,52 грн /том 1, арк. с 123-124/.

Через неявку представника відповідача у судове засідання ухвалою від 11.04.2013 розгляд справи був відкладений на 23.04.2013.

У засіданні суду 23.04.2013 представники позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судові засідання 11.04.2013 та 23.04.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 113-115/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду від 04.03.2013 про порушення провадження у справі та від 11.04.2013 про відкладення розгляду справи, які надіслано за місцезнаходженням відповідача, повернулись до суду із відміткою „за закінченням терміну зберігання". За таких обставин суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 між Харківським аероклубом ім. В.С.Гризодубової Товариства сприяння оборони України (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобальні Системи „Дж. ЄС." (Сторона-2) укладено договір № 01/03-08 про базування повітряного судна АН-2, заводський № 1г23801 (повітряне судно) (далі - Договір) /том 1, арк. 7-11/.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Сторона-1 (позивач) зобов'язалась не пізніше двох робочих днів з моменту набрання чинності Договором виділити Стороні-2 (відповідач) місце для розміщення (базування) повітряного судна.

Згідно з пунктом 3.2 Договору відповідач, серед іншого, зобов'язався оплачувати послуги позивача у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 5 Договору. За один календарний місяць розміщення (базування) на аеродромі одного повітряного судна відповідач зобов'язався оплатити позивачеві грошову суму в розмірі 800,00 грн (пункт 5.1 Договору). За домовленістю сторін, із січня 2009 року плату за базування було знижено до 102,00 грн на місяць.

Надані позивачем послуги за Договором відповідач зобов'язався оплачувати не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги (пункт 5.3 Договору).

Сторони погодили, що у разі порушення Стороною-2 умов, передбачених пунктами 3.2 та 5.3 Договору, відповідач несе відповідальність, встановлену Законом України „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором він виконував належним чином. Натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отримані послуги не здійснював.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у нього перед позивачем за період з 01.03.2008 по 31.12.2012 утворилась заборгованість в сумі 12 896,00 грн.

Через невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг та у зв'язку із відсутністю будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на переміщення повітряного судна з місця базування, позивач був змушений утримувати його за власні кошти як своє власне майно.

З метою встановлення вартості повітряного судна позивачем було замовлено незалежну оцінку майна, відповідно до якої вартість спірного повітряного судна складає 20 800,00 грн, в той час як загальна сума коштів, які підлягають сплаті відповідачем позивачеві за Договором на час звернення до суду становить 25 118,32 грн. Тобто заборгованість за послуги базування повітряного судна з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені перевищує вартість самого судна.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Харківського аероклубу ім. В.С.Гризодубової Товариства сприяння оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобальні Системи „Дж. ЄС." про визнання права власності на повітряне судно в рахунок погашення заборгованості за господарським договором, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання (питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язань) та про право власності (тягар утримання, набуття права власності).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 01.03.2008 між сторонами укладено Договір № 01/03-08 про базування повітряного судна АН-2, заводський № 1г23801 /том 1, арк. 7-11/.

Саме цей Договір є підставою для виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.

За своєю правовою природою та ознаками Договір базування повітряного судна є спеціальним видом договору, що характерний лише для авіаційної галузі, який включає в себе виконання низки послуг.

Згідно з документами, які регламентують діяльність цивільної авіації в Україні, всі повітряні судна цивільного призначення, що належать як юридичним, так і фізичним особам, під час перебування на землі, повинні знаходитись на сертифікованих аеродромах, аеропортах, майданчиках постійного базування, на яких забезпечуються спеціальні умови і порядок їх зберігання, доступ до них фахівців, які забезпечують необхідні умови авіаційної безпеки, виключаючи їх пошкодження, викрадення, проникнення сторонніх осіб, а також осіб, що не являються фахівцями цивільної авіації. Тому, договір на базування повітряного судна на тому чи іншому майданчику, аеродромі, аеропорті включає в себе цілий ряд послуг і заходів, що здійснюються в інтересах безпеки польотів і авіаційної безпеки згідно з Повітряним кодексом України (розділ IX, статті 66, 72); Правилами допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден, затвердженими наказом Державіаслужби № 205 від 01.12.2004; Правилами організації охорони повітряних суден та об'єктів на авіапідприємствах цивільної авіації України, затвердженими наказом Державіаслужби № 230 від 30.03.2005, та НПП-ГА-85.

З урахуванням наведених норм Договір на базування повітряного судна включає: надання спеціально обладнаного відповідно до вимог протипожежної, охоронної та авіаційної безпеки сертифікованого місця стоянки повітряного судна; при необхідності - обслуговування повітряного судна наземним персоналом; надання можливості екіпажам повітряного судна (ПС) використовувати спеціальні засоби зв'язку АFTN; метеозабезпечення (метеоконсультації); забезпечення безпеки запуску двигуна ПС, руління і зльоту ПС, контролю при його знаходження в зоні польоту аеродрому, аеропорту, майданчика постійного базування.

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (пункт 5.3) відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги за Договором не пізніше п'ятого числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

З матеріалів справи убачається, що позивачем належно надавалися послуги за Договором, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі робіт (послуг) на загальну суму 12 896,00 грн /том 1, арк. с. 146-197/.

Також матеріалами справи підтверджено, що не зважаючи на встановлений строк дії Договору до 31.12.2008, фактично повітряне судно Ан-2Т, зав. № 1г23801 після закінчення дії Договору знаходилось і знаходиться у позивача, і останній по теперішній час виконує всі умови Договору згідно з документами, що регламентують діяльність цивільної авіації в Україні.

Факт перебування повітряного судна Ан-2Т, зав. № 1г23801 на території позивача станом на час розгляду справи у суді підтверджується, серед іншого, Актом від 20.02.2013 /том 1, арк. с. 17/.

До того ж відповідач бажав продовжити договір, змінивши тільки вартість базування, що вказана в ньому, свідченням чого є лист, отриманий позивачем 08.01.2009 /том 1, арк. с. 122/.

Утім, після отримання даного листа, будь-які контакти відповідача з позивачем припинились: кореспонденція, що надсилалась на юридичну адресу відповідача, поверталася.

За розрахунками позивача відповідач зобов'язаний сплатити йому 25 115,42 грн, з яких: 12 896,00 грн - заборгованість за Договором; 3 033,06 грн - інфляційні втрати; 1 342,52 грн - 3% річних та 7 843,84 грн - пеня (з урахуванням уточненого розрахунку 3% річних /том 1, арк. с. 123-124/).

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Укладеним між сторонами Договором не передбачено іншого розміру відсотків за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманих послуг. Отже, в даному випадку підлягає застосуванню облікова ставка НБУ.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за період з 01.03.2008 по 31.12.2012 з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені становить 25 115,42 грн, що перевищує ринкову вартість повітряного судна Ан-2Т, зав. № 1г23801, яка відповідно до звіту про незалежну оцінку від 16.01.2013 становить 20 800,00 грн /том 1, арк. с. 18-96/.

Сприймаючи поведінку відповідача як відмову від повітряного судна та з метою відновлення порушених прав та інтересів, позивач просить визнати за ним право власності на вказане повітряне судно в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, всупереч наведеним нормам тягар утримання повітряного судна був повністю та безоплатно покладений на позивача. Будь-якої компенсації за надані за Договором послуги відповідачем позивачеві відшкодовано не було.

Натомість, забезпечувати повітряне судно відповідача як мінімум стоянкою, охороною, заходами авіаційної безпеки тощо зобов'язаний позивач, оскільки аеродром „Коротич" являється сертифікованим майданчиком постійного базування, що накладає на позивача відповідні обов'язки по відношенню до будь-яких повітряних суден, що на ньому базуються. А заходи, пов'язані з безпечним базуванням повітряного судна, носять довгостроковий характер і включають у себе матеріальні та трудові витрати.

Матеріалами справи підтверджено, що весь час позивач сумлінно виконував умови Договору базування № 01/03-08 від 01.03.2008, проте відповідач жодного разу не оплатив надані послуги, а починаючи з 2009 року взагалі припинив цікавитись долею літака і не знаходиться за місцем реєстрації, що унеможливлює будь-яке мирне врегулювання спору.

Підставою позову про визнання права власності є стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 140 Господарського кодексу України джерелом формування майна суб'єкта господарювання є, зокрема, придбання майна інших суб'єктів та інші джерела, не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

У суду відсутні відомості щодо наявності підстав вважати право власності позивача на спірне майно набутим неправомірно.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 43, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Харківським аероклубом ім. В.С.Гризодубової Товариства сприяння оборони України, ідентифікаційний код 02722335 (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16) право власності на повітряне судно Ан-2Т, зав. № 1г23801, двигун АШ-62ИР, зав. № К1650913 в рахунок погашення заборгованості у сумі 25 115,42 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобальні Системи „Дж. ЄС." (ідентифікаційний код 35097067, 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; корп. 34-Б, офіс 30, п/р 26001120293900 в СФ ПАТ „УкрСиббанк", МФО 384588 або з інших рахунків) на користь Харківського аероклубу ім. В.С.Гризодубової Товариства сприяння оборони України (ідентифікаційний код 02722335; 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16; п/р 26003000214562 в АТ „Ерсте Банк", МФО 380009, або на інші рахунки) судовий збір в розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.04.2013.

Суддя підпис В.О. Головко