Рішення

від 13.05.2013 по справі 925/250/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Справа № 925/250/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - адвоката Головні С.Д. за договором, відповідача - Биченка І.Я. за довіреністю, третьої особи-5 - Гриб Тетяни Петрівни, третьої особи-8 - Бобуха Миколи Омеляновича, треті особи-1-4,6, 7, 9-18 - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом спілки колективних власників «Міжгір'я» до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вершина 2011» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Шаповала Івана Степановича (далі - третя особа - 1), Остапенко Валентини Федорівни (2), Ковальової Раїси Іванівни (3), Смертюк Віри Олександрівни (4), Гриб Тетяни Петрівни (5), Лопаткіної Наталії Володимирівни (6), Німченка Івана Івановича (7), Бобуха Миколи Омеляновича (8), Кочерги Людмили Павлівни (9), Малюка Анатолія Костянтиновича (10), Мараховської Лідії Никифорівни (11), Тарасенко Таміли Іванівни (12), Лисенського Івана Івановича (13), Руденко Марії Феодосіївни (14), Лазоренко Марії Сергіївни (15), Лисенського Івана Олексійовича (16), Литвин Марії Артемівни (17), Литвин Миколи Івановича (18) про стягнення 63759 грн. 50 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - спілка колективних власників «Міжгір'я» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вершина 2011» (далі - відповідач) про стягнення 63759 грн. 50 коп. збитків (упущеної вигоди), заподіяних самовільним зайняттям земельної ділянки, та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3000 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року з ініціативи суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Шаповала Івана Степановича, Остапенко Валентину Федорівну, Ковальову Раїсу Іванівну, Смертюк Віру Олександрівну, Гриб Тетяну Петрівну, Лопаткіну Наталію Володимирівну, Німченко Івана Івановича, Бобух Миколу Омельяновича, Кочергу Людмилу Павлівну, Малюк Анатолія Костянтиновича, Мараховську Лідію Никифорівну, Тарасенко Тамілу Іванівну, Лисенського Івана Івановича, Руденко Марію Федосіївну, Лазоренко Марію Сергіївну, Лисенського Івана Олексійовича, Литвин Марію Артемівну, Литвин Миколу Івановича.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві і письмових поясненнях до неї (а.с. 43-46), підтримав і просив суд їх задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в засіданнях суду позов не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити з мотивів відсутності у позивача права на стягнення спірних збитків. В засідання суду 08 і 13.05 2013 року представник відповідача без поважних причин не з'явився, відповідно до ст. 75 ГПК України, розгляд справи завершено без його участі за наявними у справі матеріалами.

Треті особи-5 і 8 вирішення спору поклали на розсуд суду. Треті особи-1-4, 6, 7, 9-18 в засідання суду не з'явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб-5 і 8, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Відповідно до Статуту позивача - спілки колективних власників «Міжгір'я» Чорнобаївського району Черкаської області, затвердженого зборами уповноважених представників членів спілки 09.02.1995 року (протокол № 1), зареєстрованого радою народних депутатів Чорнобаївського району Черкаської області 28.02.1995 року, спілка колективних власників «Міжгір'я» є правонаступником колгоспу «Радянська Україна» Чорнобаївського району Черкаської області, за організаційно правовим статусом є колективним сільськогосподарським підприємством, члени якого об'єдналися для спільного господарювання на одержаній в колективну власність 2805,6 га землі та переданої для постійного користування земель державного резерву 602,1 га (а.с. 52-60).

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 157274, довідкою з ЄДРПОУ АБ № 612930 від04.12.2012 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2013 року, державна реєстрація позивача як юридичної особи відбулась 28.02.1995 року, первинна реєстрація 19.02.1992 року, його місцезнаходженням є Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, 30 (а.с. 34, 61, 63).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Чорнобаївської районної ради Черкаської області № 15-ХХІ від 01.04.1994 року йому, спілці колективних власників «Міжгір'я», 18.07.1994 року було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР 19.4, згідно з яким передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва 2805,6 гектарів землі в межах згідно з планом. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2. Додатком 1 до акту є список громадян - членів підприємства, до списку включено 895 осіб (а.с. 10-11, 65-89). На підставі зазначеного державного акту на право колективної власності на землю позивач здійснює землекористування зазначеною в акті землею у своїй господарській діяльності. Проте, 10.04.2012 року відповідач без дозволу позивача провів весінні польові роботи на полях №№ 2, 3, 5 першої польової сівозміни, які перебувають у колективній власності позивача, засіявши їх під вирощування сільськогосподарських культур, чим вчинив їх самовільне зайняття загальною площею 50,242 га та заподіяв матеріальні збитки.

За письмовим зверненням позивача від 18.08.2012 року № 158, начальником відділу координації інспекційної діяльності - старшим державним інспектором сільського господарства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Дрозденком В.І. проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства директором відповідача - СВК «Вершина-2011» Юхном І.М. У результаті перевірки виявлено порушення ним вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки загальною площею 50,242 га земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Іркліївської сільської ради, за межами населеного пункту, які обліковуються за СКВ «Міжгір'я» у відповідності до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР № 19-4 від 21.07.1994 року (згідно довідки відділу Держкомзему у Чорнобаївському районі від 20.08.2012 року № 600). За результатами перевірки старшим державним інспектором сільського господарства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Дрозденком В.І. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.08.2012 року, акт обстеження земельної ділянки від 22.08.2012 року, припис від 22.08.2012 року № 000020 про усунення виявлених порушень, протокол про адміністративне правопорушення від 22.08.2012 року № 000014 стосовно директора відповідача - СВК «Вершина-2011» Юхна І.М., а також здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (а.с. 14-20).

Згідно з розрахунком, проведеним на підставі акту перевірки і у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України від 25.07.2007 року № 963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складає 63759 грн. 50 коп.

Постановою старшого державного інспектора сільського господарства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області Дрозденка В.І. від 31.08.2012 року № 13, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 22.08.2012 року № 000014, на директора відповідача - СВК «Вершина-2011» Юхна І.М. накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.21).

Постановою Чорнобаївського районного суду від 25.12.2012 року у справі № 2-а/2322/75/12 в задоволенні адміністративного позову Юхна І.М. про визнання незаконними та скасування постанови від 31.08.2012 року № 13 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмовлено (а.с. 22-23).

Із довідки відділу Держкомзему у Чорнобаївському районі від 20.08.2012 року № 600 вбачається, що станом на 20.08.2012 року земельні ділянки ріллі загальною площею 50,242 га за №№ 377, 378, 381, 382, 384, 386, 399, 404, 405, 416, 419, 443, 444, 447, 449, 699, 704, 710, визначені протоколом від 19.05.2011 року про розподіл земельних часток (паїв) між членами СКВ «Міжгір'я», згідно державної статистичної звітності обліковуються за СКВ «Міжгір'я», відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ЧР 19.4 від 21.07.1994 року. Довідка покладена в основу висновків перевірки дотримання вимог земельного законодавства директором відповідача - СВК «Вершина-2011» Юхном І.М.

Самовільно зайняті відповідачем земельні ділянки №№ 377, 378, 381, 382, 384, 386, 399, 404, 405, 416, 419, 443, 444, 447, 449, 699, 704, 710 розподілені між членами СВК «Міжгір'я».

Земельні ділянки: № 377 площею 3,2802 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6604, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Бобуху М.О.; № 378 площею 3,0009 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6619, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Німченку І.І.; № 382 площею 2,9536 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6607, відповідно до Державного акта, виданого 28.12.2012 року, на праві власності належить Кочерзі Л.П. (Нестеренко Л.М.); № 386 площею 2,865 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6611, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Лопаткіній Н.В.; № 399 площею 2,8556 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6033, відповідно до Державного акта, виданого 07.04.2011 року, на праві власності належить Гриб Т.П.; № 419 площею 2,6322 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6850, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Смертю В.О.; № 443 площею 2,5977 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6796, відповідно до Державного акта, виданого 02.11.2012 року, на праві власності належить Малюку А.К. (Малюк Г.Т.); № 444 площею 2,5902 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6847, згідно зі списком позивача, обліковується за Малюк Я.Т., а відповідно до Державного акта, виданого 14.11.2012 року, ця земельна ділянка під кадастровим номером № 7125182800:05:000:6795 на праві власності належить Мараховській Л.Н.; № 447 площею 2,7924 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6792, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Ковальовій Р.І.; № 699 площею 2,6998 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:7023, відповідно до Державного акта, виданого 20.07.2012 року, на праві власності належить Тарасенко Т.І.; № 704 площею 2,8404 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:7095, відповідно до Державного акта, виданого 01.02.2012 року, на праві власності належить Остапенко В.Ф.; № 710 площею 2,8404 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6984, відповідно до Державного акта, виданого 12.03.2012 року, на праві власності належить Шаповалу І.С.

Власниками земельних часток (паїв) № 381 площею 2,945 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6606, № 384 площею 2,8557 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6609, № 404 площею 2,5949 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6845, № 405 площею 2,7013 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6859, № 418 площею 2, 945 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6606, № 416 площею 2,6068 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6862, № 449 площею 2,5909 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6692 є, відповідно, Руденко М.Ф., Лазоренко М.С., Лисенському І.О., Лисенському І.І., Литвин М.А., Литвин М.І., державні акти на право власності на земельну ділянку їм не видавались.

Громадяни Бобух М.О., Ковальова Р.І., Литвин М.І., Німченко М.І., Остапенко В.Ф., Смертюк В.О., Тарасенко Т.І., Шаповал І.С. являються спадкоємцями своїх померлих родичів - членів СВК «Міжгір'я», що мали право на земельну частку (пай) (а.с. 98).

Зазначене вбачається із списку самовільно зайнятих відповідачем земельних часток (паїв), поданого позивачем (а.с. 12), довідки відділу Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області від 29.03.2013 року № 421 (а.с. 90), копій Державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с. 110-121).

Треті особи-5 і 8, відповідно, Гриб Т.П. і Бобух М.О., в засіданні суду кожен окремо пояснили, що являються членами СКВ «Міжгір'я» і власниками земельних часток (паїв), свої земельні ділянки №№ 399 і 377 передали в користування СВК «Вершина-2011», але договори оренди земельних ділянок до теперішнього часу не оформлені, зобов'язання по оформленню договорів оренди за їх згодою взяв на себе СВК «Вершина-2011».

Підставою виникнення спірних правовідносин позивачем визначено заподіяння йому майнової (матеріальної) шкоди внаслідок самовільного зайняття і використання відповідачем земельних ділянок, користування якими на праві колективної власності належить йому.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) іншій особі (ст. 11 ч. 2 п. 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Цивільним кодексом України відшкодування шкоди віднесено до недоговірних зобов'язань - підрозділ 2, глава 82. За їх змістом:

майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК);

з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК).

Аналогічні правові норми містять ст.ст. 224, 225 ГК України.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.04.2013 № 01-06/757/20 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова від 22.01.2013 № 5011-71/2684-2012);

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 1 і 2 ст. 126 Земельного кодексу України).

За самовільне зайняття земельної ділянки статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, статтею 197 1 КК України - кримінальна відповідальність.

Земельним кодексом України також встановлено, що:

власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152);

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків (п. «ґ» ч. 3 ст. 152);

землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.п. «б», «д» ст. 156);

відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст. 157).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Розмір спірної шкоди, що складає 63759 грн. 50 коп., визначено у відповідності до вищенаведених нормативних актів.

Законом України «Про форми власності на землю» (втратив чинність на підставі Закону України N 1377-IV від 11.12.2003 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у зв'язку з прийняттям у новій редакції Земельного кодексу України), в Україні запроваджено поряд з державною - колективну і приватну форми власності на землю.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України. Земля як об'єкт права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства зазначена у ч. 1 ст. 7 названого Закону.

Землі СКВ «Міжгір'я», зазначені у державному акті, на праві колективної власності належали усім членам господарства і прийняття рішень щодо такої землі регулювалося законодавством та установчими документами юридичної особи.

Указом Президента України від 08.08.1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Указом Президента України від 03.12.1999 року N 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» передбачено реформувати протягом грудня 1999 - квітня 2000 років колективні сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських товариств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства. Право на земельну частку (пай) мають члени такого підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. Такі положення викладені у п. 2, п. 6 Указу Президента України від 08.08.1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Виходячи із викладеного, право на сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність позивачу - СКВ «Міжгір'я», належить особам, які мають право на земельні частки (паї), і включені як члени підприємства до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землі, а також їх спадкоємці у разі смерті осіб, які мають право на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»:

оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1277 Цивільного кодексу України, лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина визнається відумерлою в судовому порядку за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та викладених вимог законодавства, право на землі сільськогосподарських угідь СКВ «Міжгір'я» (в тому числі і самовільно зайняті), які згідно законодавства підлягали розпаюванню, належить не спілці, а громадянам (та їх спадкоємцям у встановлених законом випадках), включеним до списку - додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ЧР 19.4, виданого 18.07.1994 року.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності; право власності на землю - володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності на землю сільськогосподарськими підприємствами може набуватися шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, що встановлено ч. 2 ст. 28 Земельного кодексу України.

Доказів передання власниками спірних самовільно зайнятих земельних ділянок №№ 377, 378, 381, 382, 384, 386, 399, 404, 405, 416, 419, 443, 444, 447, 449, 699, 704, 710 позивачу у власність чи користування відповідно до викладеної норми позивачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що право власності чи користування на вищеназвані спірні земельні ділянки позивачем не доведено, а отже у суду відсутні правові підстави вважати, що спірну шкоду завдано саме позивачу.

З урахуванням викладеного суд надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і в його задоволенні позивачу відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текс рішення підписано 18.05.2013 року.

Суддя В.М. Грачов