Постанова
від 13.12.2006 по справі 14/363-ап-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/363-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13.12.2006                                                           Справа № 14/363-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Державної податкової інспекції у місті Херсоні,

до відповідача-1 відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, м. Херсон,  

до відповідача-2 приватного підприємства "Ветта", м. Херсон,

про визнання недійсними усних договорів та застосування наслідків їх недійсності,  

за участю представників

позивача: Бондар А.Ф., дов. № 56/9/10-139 від 11.01.06 р.,

відповідача-1: Матвійчук Л.Г., дор. № 17/10-1335 від 16.05.06 р.,

відповідача-2: на засідання суду не прибув.

 Позивач у позовній заяві, з урахуванням доповнень до позовної заяви (№ 16101/9/10-039 вих. від 12.12.06 р.), просить визнати недійсним відповідно до ст. 207 ГК України усні договори між ВДСО при УМВС України в Херсонській області та ПП "Ветта", а також застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним за ст. 208 ГК України, а саме: стягнути ПП "Ветта" на користь ВДСО при УМВС України в Херсонській області товар, отриманий за результатами виконання угоди, а у разі його відсутності грошові кошти в сумі 33483.71грн., стягнути з ВДСО при УМВС України в Херсонській області в доход держави вартість отриманого товару. Крім того, позивач у позовній заяві просить забезпечити   позов   шляхом   накладення   арешту   на розрахунковий рахунок ВДСО при УМВС України в Херсонській області № 260013033 в ХОД "АППБ "Аваль" МФО 352093, посилаючись на положення п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні ", ст.ст. 207, 208 ГК України, а також на наступні обставини.

Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням доповнень.

Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву, пославшись на пропущення позивачем річного строку на звернення з адміністративним позовом, а також посилається на наступні обставини.

ВДСО при УМВС України в Херсонській області дійсно певний час співпрацювало з ПП "Ветта" та укладало усні договори на придбання канцелярських товарів, меблів та на виконання робіт. Сторони за усними договорами сумлінно виконували взяті на себе зобов'язання, провадили передбачено законодавством оформлення всіх угод відповідно до діючого законодавства. А саме: ВДСО вчасно сплачувало придбані товари у ПП "Ветта" та оплачувало роботи, які було виконано ПП "Ветта", всі операції здійсненні з ПП "Ветта" було включено до книги придбання, а суми перерахованих грошових коштів було включено до складу податкового кредиту відповідно до Закону України " Про податок на додану вартість".

Раніше 14.02.2006 року ДШ в м. Херсоні провела перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП "Ветта". На підставі проведеної перевірки ДШ і м. Херсоні надіслало на адресу ВДСО податкове повідомлення-рішення про стягнення з ВДСО включених до складу податкового кредиту сум, що підлягали сплаті ПП "Ветта" як ПДВ по операціям з ВДСО. ВДСО оскаржило до суду податкове повідомлення рішення. 16.11.2006 року Господарським судом Херсонської області ухвалено постанову та визнано нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні від 24.02.2006 року № 0001402301/0, стосовно операцій з ПП "Ветта".

Всі умови господарського зобов'язання сторонами були виконані в повному обсязі та своєчасно та на момент розгляду Суворовським судом (19.10.2005) справи про визнання недійсними правоустановчих документів ПП "Ветта", зобов'язання сторін були виконанні.

Відповідно до пункту 9.6. статті 9 закону України " Про ПДВ" свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Ветта" надало податкові накладні в період з 16 вересня 2004 по 23 грудня 2004 року. На момент складання податкових накладних ПП "Ветта" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, про що мало відповідне свідоцтво, а тому мало право складати податкові накладні. Рішення суду про визнання установчих документів ПП "Ветта" було ухвалено 19 жовтня 2005 року, майже через рік. Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ № 79 від 1 березня 2000 року, передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником ПДВ діє до дати його анулювання. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника ПДВ з Реєстру.

Згідно з підпунктом 25.2 Положення № 79 датою виключення платника ПДВ із Реєстру та анулювання Свідоцтва, що відбувається у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб 'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення судом.

Таки чином, на думку відповідача-1, відповідно до згаданих вище вимог законодавства свідоцтво платника ПДВ ПП "Ветта" вважається анульованим і виключеним з Реєстру 19 жовтня 2005 року.

Крім того, як зазначає відповідач-1, юридичним наслідком скасування державної реєстрації з підстав визнання установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішується питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам Факт скасування державної реєстрації підприємства, на думку відповідача-1, не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Умислу з боку відповідача -1 (ВДСО) не підтверджено та не зазначається самим позивачем про наявність умислу у відповідача - 1.

Відповідач - 1 (ВДСО) є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірними господарськими зобов'язаннями. У разі визнання господарських операцій ВДСО та ПП "Ветта" недійсними, позбавляє відповідача -1 права власності на придбані товари, що є порушенням ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, відповідач -1, як добросовісний набувач, може бути за вимогою позивача бути позбавленим права власності отриманими товарами та ВДСО будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму верховного суду України від 28.04.1978 року № 3 " Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,   суд   на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Отже, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладання угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства. В даному випадку такою стороною є саме відповідач - 2 (ПП "Ветта").

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене, у даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст. 208 Господарського кодексу України в частині стягнення з відповідача-1 вартості товарно-матеріальних цінностей суперечить Конституції України, оскільки застосування наслідків, які встановлені ст. 208 Господарського кодексу України не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права відповідача-1. Отже, стягнення з відповідача -1 на користь державного бюджету України товарно-матеріальних цінностей, а у разі їх відсутності - еквівалента в грошовій сумі, на думку відповідача-1, є незаконним.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,                                              

в с т а н о в и в :

Відділ державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (надалі - ВДСО) затверджено Наказом № 196 ГУДСО при УМВС України від 21.06.2001р. як юридичну особу. Довідка з ЄДРПОУ від 27.05.1998р. (та від 20.03.2002р.) за № 3373 (та 6483) про присвоєння ВДСО ідентифікаційного коду. Свідоцтво про державну реєстрацію за № 184, видане 22.06.1994р. Міністерством Внутрішніх Справ України. Юридичною та фактичною адресою ВДСО є вул. Молодіжна, 6, м. Херсон.

Приватне підприємство "Ветта" (надалі ПП - "Ветта") зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Херсонського міськвиконкомому 14.07.04р., свідоцтво про державну реєстрацію № 14991020000000015. Код ЄДРПОУ - 32809585, юридична адреса - м. Херсон, проспект Ушакова, б. 70-а, розрахунковий рахунок № 26002052301888 в ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 352479.

При проведенні позивачем невиїзної документальної перевірки ВДСО з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій за період з вересня 2004р. по грудень 2004р. (Акт перевірки за № 434/23-4/08597032 від 14.02.2006р.) встановлено, що ВДСО укладало усні договори купівлі - продажу з ПП "Ветта", за якими ПП "Ветта" постачало ВДСО, а останнє, в свою чергу, придбавало канцелярські вироби на загальну суму 33483,71грн. Факт виконання договорів підтверджується наступними документами:

податкова накладна від 16 вересня 2004р. за № 20 на загальну суму 1401.12грн.;

податкова накладна від 23 грудня 2004р. за № 96 на загальну суму 14180.4грн.;

видаткові накладні від 27.10.2004р. та від 21.10.2004р. на загальну суму 3503.98грн.; податкова накладна від 29 жовтня 2004р. за № 61 на загальну суму 3360грн.;

податкова накладна від 9 грудня 2004р. за № 87 на загальну суму 4865грн.;

податкова накладна від 14 грудня 2004р. за № 89 на загальну суму 622.08грн.;

податкова накладна від 23 грудня 2004р. за № 94 на загальну суму 3600грн.;

податкова накладна від 1 листопада 2004р. за № 63 на загальну суму 1951.13 гри.

Окрім    цього,    факт    виконання    усних    договорів    підтверджується    видатковими

накладними та банківськими виписками по операціях ВДСО.

Вищевказані операції були включені до книги придбання ВДСО. Суми перерахованих грошових коштів за вищевказані операції були включені до складу податкового кредиту та валових витрат ВДСО.

Рішенням суду Суворовського району м. Херсона від 19.10.05 р. у справі № 2-2460/05 за позовом прокурора Суворовського району м. Херсона в інтересах ДПІ у м. Херсоні до гр. Бажана М.В. визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ПП "Ветта" з причини його реєстрації на підставну особу Бажана М.В. При цьому судом встановлено, що Бажан М.В., не мав наміру та можливості займатися господарською діяльністю від імені зареєстрованого на його ім'я підприємства, керівництвом підприємства не займався, ніяких угод від імені підприємства не укладав, документів у якості керівника ПП "Ветта" не підписував.

Спірні усні договори між ВДСО та ПП "Ветта" укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і останні мають бути визнані недійсними за ст. 207 Господарського кодексу України.

Умовами для визнання угоди недійсною, відповідно ст. 207 ГК України, є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 р. доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

У відповідності до ч. 2 ст. 72 КАС України, рішення суду у справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. В даному випадку місцевим судом Комсомольського району м. Херсона встановлено, що особа, на яку було зареєстроване підприємство, не займалась господарською діяльністю від імені цього підприємства та взагалі не мала такої можливості, оскільки ні установчих документів, ні печатки ПП "Ветта" ніколи не отримувала, що і стало підставою для визнання установчих документів недійсними та скасування державної реєстрації.

Наведені дані свідчать про те, що однією з цілей здійснення підприємницької діяльності ПП "Ветта" (в тому числі і укладення спірних договорів) є отримання надприбутків при несплаті будь-яких податків, платежів до бюджету, а також про наявність прямого умислу, направленого на приховування доходів від оподаткування, у осіб, які діяли від імені ПП "Ветта". Таку ціль можна кваліфікувати як направлену на приховування від оподаткування доходів та таку, що суперечить інтересам держави та суспільства. За встановлених обставин виникає можливість застосування ст. ст. 207, 208 ГК України.

Крім того, у відповідності до ч. 1 п. 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У зв'язку з тим, що установчі документи ПП "Ветта" визнані недійсними з моменту їх державної реєстрації, у Відповідача-2 (неправоздатної особи) не було правових підстав для укладання угод.

Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"; абзацом 1. п. 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.02. № 1056, визначено що до угод укладених з метою, завідомо суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Пунктом 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. № 02-5/111 (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі визнання у встановленому законом порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 ЦК, аналогом якої є ст. ст. 207, 208 ГК України, незалежно від часу їх укладання.

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено: "Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині".

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено: "Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави".

Умовами для визнання господарського зобов'язання недійсним відповідно ст. 207 ГК України є його укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Доказами спрямованості умислу суб'єкта вищевказаних господарських зобов'язань (ПП "Ветта") на приховування від оподаткування прибутків та доходів є факт реєстрації підприємства на підставну особу, встановлений місцевим судом Комсомольського району м. Херсона та порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно осіб, які провели реєстрацію ПП "Ветта" на підставну особу.

Положення ст. ст. 207, 208 ГК України, передбачають, що у разі укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при наявності умислу лише у однієї сторони (в даному випадку ПП "Ветта") все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. В постанові Верховного суду УРСР від 28.04.78р.. № 3 вказується, що при неможливості передачі майна в доход держави в натурі можливе стягнення його вартості.

Як встановлено судом, саме відповідач-2 мав умисел на укладення спірних угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що відповідач-2 відсутній, і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку відповідача-2 (юридичної особи) неможливо, і само по собі визнання недійсною угоди не захищає і не відновлює право позивача, слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 у доход держави  товару, отриманого за  спірними господарськими операціями (зобов'язаннями).

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом.

Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.

Як було встановлено судом по цій справі і  вказується самим позивачем у позовній заяві, при укладанні спірних податкових зобов'язань, умисел на ухилення від оподаткування мав саме відповідач-2. Умислу з боку  відповідача-1 не підтверджується, що не оспорюється самим позивачем. Відповідач-1 є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірними господарськими зобов'язаннями.

В даному випадку, визнання господарських операцій недійсними, позбавляє відповідача-1 права власності на придбані товари, що є порушенням ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідач-1, як добросовісний набувач, у разі застосування до нього наслідків недійсності спірних правочинів, позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) отриманими товарами і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Господарським судом не приймається до уваги посилання відповідача-1 на пропуск позивачем річного строку на звернення з даним адміністративним позовом, оскільки право на позов виникло у позивача з часу складання акту перевірки від 14.02.06 р.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині щодо визнання недійсними усних договорів та не підлягають задоволенню в частині застосування наслідків недійсності зазначених договорів.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в   адміністративній  справі.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Визнати недійсними усні договори (правочини), укладені між ВДСО при УМВС України в Херсонській області та ПП "Ветта" що оформлені наступними документами: податкова накладна від 16 вересня 2004р. за № 20 на загальну суму 1401.12грн.;

податкова накладна від 23 грудня 2004р. за № 96 на загальну суму 14180.4грн.;

видаткові накладні від 27.10.2004р. та від 21.10.2004р. на загальну суму 3503.98грн.; податкова накладна від 29 жовтня 2004р. за № 61 на загальну суму 3360грн.;

податкова накладна від 9 грудня 2004р. за № 87 на загальну суму 4865грн.;

податкова накладна від 14 грудня 2004р. за № 89 на загальну суму 622.08грн.;

податкова накладна від 23 грудня 2004р. за № 94 на загальну суму 3600грн.;

          податкова накладна від 1 листопада 2004р. за № 63 на загальну суму 1951.13 грн.

3.          Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині, щодо застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним за ст. 208 ГК України, а саме: стягнення з ПП "Ветта" на користь ВДСО при УМВС України в Херсонській області товару, отриманого за результатами виконання спірних угод, а у разі його відсутності грошових коштів в сумі 33483,71грн., стягнення з ВДСО при УМВС України в Херсонській області в доход держави вартості отриманого товару.

4.             Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

   5.           Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

      Суддя                                                                                  Ю.В. Гридасов

Дата складення постанови  у  повному  

обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу

    адміністративного судочинства України                                    "18" грудня 2006 р.

СудГосподарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення13.12.2006
Оприлюднено28.08.2007
Номер документу312565
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —14/363-ап-06

Постанова від 13.12.2006

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Гридасов Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні