Рішення

від 14.05.2013 по справі 5011-11/7512-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/7512-2012 14.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа»;

про стягнення 31 845,53 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Козак О. Д., представник, довіреність №2817 від 19.11.2012 р.;

Від відповідача: Шоваг Є. А., представник, довіреність №б/н від 19.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-11/7512-2012, справа призначена слуханням на 27.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р. слухання справи було відкладене до 16.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» в задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача належним, продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 20.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року зупинено провадження у справі №5011-11/7512-2012 до вирішення по суті справи №5011-19/10089-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про визнання недійсною окремої частини договору №090720-26/1 та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-1/154 від 27.03.2013 року справу №5011-11/7512-2012 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року зобов'язано сторін повідомити про результати розгляду справи №5011-19/10089-2012 2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про визнання недійсною окремої частини договору №090720-26/1 та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року поновлено провадження у справі №5011-11/7512-2012, призначено розгляд справи на 14.05.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 24 977,43 грн., 2 143,37 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 4 720,73 грн. інфляційних втрат, а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з наступних підстав:

- заборгованості відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу №070306-18/ФЛ-Ю-А від 06.03.2007 року не існує;

- договір про передання прав та обов'язків не тільки не є доказом заборгованості відповідача, а навпаки, свідчить про відсутність такої заборгованості;

- відповідно до п. 1 цього договору, первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, що витікає з умов договору фінансового лізингу, а ПП «Бізон-ТЕХ 2006» цей борг прийняв;

- якщо навіть і була заборгованість, то відповідно до п. 1 договору про передання прав та обов'язків вона у повному обсязі передана новому боржнику ПП «Бізон-ТЕХ 2006»;

- взаємовідносини, які існували між ТОВ «ВіЕйБі Пенсія» та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», з урахуванням, що майно не було передано у власність лізингоотримувачу, набули характеру оперативної оренди, при якій, згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, орендна плата стягується лише за користування майном і не передбачається відшкодування частини вартості предмета оренди;

- домовленість сторін у пункті 7 договору про передання прав та обов'язків положення про компенсацію частини вартості майна, після передачі прав та обов'язків лізингоотримувача у повному обсязі до нового суб'єкта, суперечить ст.ст. 520, 522 та 762 Цивільного кодексу України, що згідно ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України робить зазначений пункт договору недійсним.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Пенсія» (лізингоодержувач) 06.03.2007 року було укладено договір №070306-18/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу, відповідно до умов якого предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння так користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

У статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа», затвердженому протоколом №02/2012 Загальних зборів учасників від 29.02.2012 року, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Пенсія».

Відповідно до п. 2.1. договору, строк користування лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Згідно з п. 4.3. договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

19.04.2007 року позивач передав відповідачеві в лізинг автотранспортний засіб марки Chevrolet, модель Aveo В4ММ554, державний номер АА3565СМ, номер кузова KL1SF69YE7B131475, що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування за договором №070306-18/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 06 березня 2007 року.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1. платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;

3.1.2. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає разом з ПДВ 20% - 71 400,00 грн. (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 33 573,62 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1. - 3.4.5. договору.

17.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Пенсія» (первісний боржник) та Приватним підприємством «Бізон-ТЕХ 2006» (новий боржник) було укладено договір №090720-26/1про передання прав та обов'язків, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, що витікає з умов договору фінансового лізингу №070306-18/ФЛ-Ю-А від 06 березня 2007 року, укладеного між кредитором і первісним боржником, а новий боржник приймає на себе зазначені борги первісного боржника за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2 договору, кредитор дає свою згоду на переведення боргів, зазначених у п. 1 цього договору.

Згідно з п. 3 договору, з моменту підписання сторонами цього договору, до нового боржника переходять у повному обсязі усі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Пунктом 7 договору визначено, що первісний боржник визнає свою заборгованість перед кредитором по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна в розмірі 24 977,43 грн. та зобов'язується погасити її шляхом перерахування кредитору протягом 2 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалося, між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, позивач передав відповідачеві майна згідно з актом прийому-передачі, відповідно відповідач зобов'язувався здійснювати сплату лізингових платежів відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1. платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;

3.1.2. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає разом з ПДВ 20% - 71 400,00 грн. (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 33 573,62 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1. - 3.4.5. договору.

Відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем по сплаті лізингових платежів.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт наявності заборгованості по договору лізингу у розмірі 24 977,43 грн. також встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №5011-19/10089-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (відповідач 1); Приватного підприємства «Бізон-ТЕХ 2006» (відповідач 2) про визнання недійсним окремої частини правочину договору №090720-26/1.

Відповідач заперечив проти факту існування заборгованості, зазначивши, що на момент підписання сторонами договору про передання прав та обов'язків, відповідач повинен був сплатити згідно графіку авансовий платіж в розмірі 4 643,82 грн. та сплатити позивачеві 21 038,86 грн. в якості відшкодування частини вартості майна, що і було, на думку відповідача, зроблено; майно, згідно пункту 8 договору про передання прав та обов'язків та акту прийому-передачі майна від 17 липня 2009 року, було передано по залишковій вартості в сумі 45 717,32 грн.; дана сума була погоджена сторонами виходячи з різниці сум 71 400,00 грн. (загальна вартість майна) та фактично сплаченою відповідачем грошовою сумою 25 682,68 грн., яка є відшкодуванням вартості частини майна.

Однак, відповідач не взяв до уваги той факт, що він зобов'язався сплачувати за договором фінансового лізингу згідно графіку лізингових платежів чергові лізингові платежі кожного місяця, до складу яких входить не лише відшкодування частини вартості майна, а й винагорода лізингодавцю. Тобто, відповідач не врахував необхідність сплати відповідачем ще й винагороди лізингодавцю, внаслідок чого і утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Довідка розрахунків по договору фінансового лізингу не може вважатися належним доказом сплати відповідачем лізингових платежів, адже підписана лише генеральним директором і головним бухгалтером відповідача. При цьому, жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували сплату лізингових платежів, відповідач суду не надав.

17.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Пенсія» (первісний боржник) та Приватним підприємством «Бізон-ТЕХ 2006» (новий боржник) було укладено договір №090720-26/1про передання прав та обов'язків, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, що витікає з умов договору фінансового лізингу №070306-18/ФЛ-Ю-А від 06 березня 2007 року, укладеного між кредитором і первісним боржником, а новий боржник приймає на себе зазначені борги первісного боржника за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2 договору, кредитор дає свою згоду на переведення боргів, зазначених у п. 1 цього договору.

Згідно з п. 3 договору, з моменту підписання сторонами цього договору, до нового боржника переходять у повному обсязі усі права та обов'язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Пунктом 7 договору визначено, що первісний боржник визнає свою заборгованість перед кредитором по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна в розмірі 24 977,43 грн. та зобов'язується погасити її шляхом перерахування кредитору протягом 2 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача передбачену пунктом 7 договору заборгованість.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з наступних підстав:

- заборгованості відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу №070306-18/ФЛ-Ю-А від 06.03.2007 року не існує;

- договір про передання прав та обов'язків не тільки не є доказом заборгованості відповідача, а навпаки, свідчить про відсутність такої заборгованості;

- відповідно до п. 1 цього договору, первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, що витікає з умов договору фінансового лізингу, а ПП «Бізон-ТЕХ 2006» цей борг прийняв;

- якщо навіть і була заборгованість, то відповідно до п. 1 договору про передання прав та обов'язків вона у повному обсязі передана новому боржнику ПП «Бізон-ТЕХ 2006»;

- взаємовідносини, які існували між ТОВ «ВіЕйБі Пенсія» та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», з урахуванням, що майно не було передано у власність лізингоотримувачу, набули характеру оперативної оренди, при якій, згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, орендна плата стягується лише за користування майном і не передбачається відшкодування частини вартості предмета оренди;

- домовленість сторін у пункті 7 договору про передання прав та обов'язків положення про компенсацію частини вартості майна, після передачі прав та обов'язків лізингоотримувача у повному обсязі до нового суб'єкта, суперечить ст.ст. 520, 522 та 762 Цивільного кодексу України, що згідно ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України робить зазначений пункт договору недійсним.

У зв'язку з вищевикладеним, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року зупинено провадження у справі №5011-11/7512-2012 до вирішення по суті справи №5011-19/10089-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про визнання недійсною окремої частини договору №090720-26/1 та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року у справі №5011-19/10089-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року залишено без змін і зазначено, зокрема, наступне:

- сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (стаття 627 Цивільного кодексу України);

- зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними стаття 628 Цивільного кодексу України;

- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України);

- пункт 7 договору №090720-26/1 від 17.07.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства та не містить ознаки помилки у розумінні статті 229 Цивільного кодексу України;

- стаття 7 договору не суперечить положенням статті 511 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, оскільки ТОВ «ВіЕйБі Пенсія» не є третьою особою, а є стороною договору, тому цей договір може породжувати для нього обов'язки, зокрема і щодо погашення заборгованості у сумі, яка визнана позивачем на момент укладення вказаного договору.

Зважаючи на встановлення факту дійсності пункту 7 договору про передання прав та обов'язків, відповідач зобов'язаний був на протязі двох робочих днів здійснити сплату відповідачеві 24 977,43 грн. боргу, однак матеріали справи не містять доказів здійснення такої проплати, тому вказана позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 147,37 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми і 4 720,73 грн. інфляційних втрат.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснений позивачем невірно, адже договір про передання прав та обов'язків був підписаний сторонами 17 липня 2009 року (п'ятниця); згідно з пунктом 7 договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачеві 24 977,43 грн. протягом двох робочих днів з моменту підписання договору, тобто на протязі 20 і 21 липня 2009 року; отже, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат розпочинається з 22 липня 2009 року, а не з 21 липня, як про це зазначив позивач.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

За період прострочення сукупний індекс інфляції становив 1,186, а тому розмір інфляційних втрат склав 4 642,11 грн.

Розмір трьох відсотків річних з простроченої суми становить 2 145,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Європа» (інд. 04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 15, корпус «А», код ЄДРПОУ 32851019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (інд. 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 24 977 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 43 коп. заборгованості, 4 642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 32 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 20.05.2013 р.