Рішення

від 14.05.2013 по справі 906/487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" травня 2013 р. Справа № 906/487/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Мошківській В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов Д.О. дов. №1 від 29.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхіммаш" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєкс і Ко" (м.Малин, Житомирської області)

про стягнення 44215,26грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 44215,26грн., з яких: 37584,00грн. заборгованості, 2872,86грн. пені, 3758,40грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки продукції №2211 від 22.11.2012р. він здійснив попередню оплату за продукцію, яку відповідач поставив лише частково, внаслідок чого позивач відмовився від договору та просить повернути залишок попередньої оплати.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2013р. подав суду довідку №13/05-2 від 13.05.2013р. (вх. №7598/13) щодо заборгованості відповідача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2013р. не з'явився, вимог ухвали суду від 16.04.2013р. не виконав, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промхіммаш" - замовник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєкс і Ко"- постачальник (відповідач у справі) укладено договір поставки продукції №2211, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити продукцію і передати у власність, а позивач прийняти та оплатити її (п.1.1 договору).

Предметом договору є продукція, загальна кількість, номенклатура, асортимент, якісні характеристики, одиниці виміру, ціна одиниці та загальна ціна якої визначаються сторонами в додатках до договору (Специфікаціях), що складають його невід'ємну частину (п.1.2 договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.5 договору, підставою для запуску у виробництво продукції по даному договору є зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком. Товар вважається поставленим постачальником і прийняти замовником з моменту підписання видаткової накладної представниками обох сторін.

Пунктом 5.5 договору встановлено, 50% попередня оплата за кожну окрему партію товару, решта 50% оплачується на момент готовності продукції.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше, ніж до 31.12.2012 року.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу 37584,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №34 від 27.11.2012р. та банківською випискою (а.с. 14,15).

В порушення умов договору відповідач не поставив позивачу товар., внаслідок чого створилась заборгованість по попередній оплаті в сумі 37584,00грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 08.02.2013р., в якій фактично відмовився від договору та просив відповідача повернути передплату в сумі 37584,00грн. (а.с.16,17).

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами підписано змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів - договору поставки та договору підряду.

Оскільки умовами договору передбачено, що позивач виготовляє для відповідача продукцію, а потім поставляє їх відповідачу, - підписаний договір за своєю правовою природою є договором підряду та договором поставки.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що умовами договору встановлені строки, в які продукція має бути передана замовнику, а саме не пізніше ніж 31.12.2012р. (п.8.1 договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 37584,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №34 від 27.11.2012р. та банківською випискою (а.с. 14,15).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач не здійснив поставку товару, обумовленого договором поставки продукції №2211 від 22.11.2012р. в установлений термін. Сума непоставленого товару, за який позивач здійснив попередню оплату, складає 37584,00грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу продукцію, обумовлену договором, або докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати за непоставлений товар, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 37584,00грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до розділу 6 договору за порушення строків поставки товару нарахував відповідачу штраф у розмірі 3758,40грн. та неустойку в сумі 2872,86грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.6.5, 6.7 договору за прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості, ніж передбачено даним договором і домовленістю сторін постачальник виплачує замовнику неустойку (але не збитки) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час затримки поставки продукції від вартості партії продукції, але не більше ніж за півроку. За односторонню безпідставну відмову від виконання своїх зобов'язань по договору, крім неустойки, винна сторона виплачує потерпілій стороні штраф в розмірі 5% від вартості договору.

На думку суду, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, як встановлено судом, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.

Також, судом приймається до уваги, що в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу та пені, крім можливості встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо), є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У даному випадку, загальна сума попередньої оплати за непоставлений товар, тобто сума невиконаного зобов'язання, становить 37584,00грн., а тому правомірним буде нарахування 5% штрафу саме від вказаної суми, що складає 1879,20грн. В позові щодо стягнення 1879,20грн. (3758,40грн. - 1879,20грн.) штрафу слід відмовити.

Що стосується стягнення пені у розмірі 2872,86грн. за період з 20.12.2012р. по 22.03.2013р. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що до моменту пред'явлення позивачем претензії від 08.02.2013р., яка направлена на адресу відповідача 08.02.2013р. у відповідача було відсутнє грошове зобов'язання, оскільки існував обов'язок виготовити та поставити продукцію. Натомість, з моменту, коли позивач відмовився від договору та просив повернути йому кошти, з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України, зі спливом 7 днів з моменту отримання відповідачем вимоги про повернення коштів та 3 днів на пересилку кореспонденції, у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, тобто виникло грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 37584,00грн.

За таких обставин суд вважає, що право на нарахування пені у позивача виникло з 19.02.2013р. на суму невиконаного зобов'язання у розмірі 37584,00грн.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені за період з 19.02.2013р. по 22.03.2013р. становить 494,25грн. Вимоги в частині стягнення 2378,61грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 39957,45грн., з яких: 37584,00грн. заборгованості, 1879,20грн. штрафу та 494,25грн. пені. В частині стягнення 1879,20грн. штрафу та 2378,61грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєкс і Ко", 11600, Житомирська обл., м.Малин, вул. Космонавтів, 1, ідентифікаційний код 36634784 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхіммаш", 02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 37936615 - 37584,00грн. заборгованості, 1879,20грн. штрафу та 494,25грн. пені, 1554,82грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 1879,20грн. штрафу та 2378,61грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.05.13

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2,3-сторонам (рек. з повід.).