Рішення

від 14.05.2013 по справі 923/281/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа № 923/281/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Херсон-Техносила", м.Херсон

до: Приватного підприємства "Регіональний центр "СТК", м.Херсон

про стягнення 190 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Шевченко І.Ю, представник за довіреністю від 05.03.2013 р.;

від відповідача - не прибув.

Приватне підприємство "Херсон-Техносила" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватного підприємства "Регіональний центр "СТК" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором надання юридичних послуг у розмірі 190 000,00 грн.

14 травня 2013 року позивачем було надано заяву зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 167 000, 00 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не направив.

Так, ухвала про порушення справи від 18.03.2013 р., надіслана судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві - 73000, м.Херсон, вул. Декабристів, 33/3, повернулася до господарського суду з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст.75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

01 червня 2011 року між приватним підприємством "Херсон-Техносила" та приватним підприємством "Регіональний центр "СТК" було укладено договір щодо надання юридичних послуг (далі - Договір).

Позивачем подано належним чином засвідчену копію договору щодо надання юридичних послуг від 01.06.2011 року, де позивач вказаний як замовник, а відповідач - як юридичне підприємство.

Відповідно до пункту 1 Договору замовник доручає, а юридичне підприємство бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 2 Договору юридичне підприємство бере на себе виконання наступної правової роботи: а) виконує підготовку відповідно вимогам законодавства документів замовнику на одержання договору оренди на приміщення будівлі, за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська № 58, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; б) бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами, візує їх, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів стосовно вищевказаного об'єкту; в) дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, які пов'язані з об'єктом.

Відповідно до пункту 3 Договору замовник зобов'язується: а) оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень; б) оплачувати послуги юридичного підприємства.

Згідно пункту 4 Договору за роботу, виконану юридичним підприємством, замовник перераховує суму згідно виставленого рахунку, та оплачує повну вартість попередніх послуг авансовим платежем. Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 3-х днів після одержання рахунку.

Пунктом 5 Договору передбачено, що у разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань, та не отримання договору оренди на вищевказане приміщення, замовнику повертається вся сума попередньої оплати за послуги та авансова плата, згідно встановленого рахунку та корінця прибуткового касового ордеру про оплату.

Відповідно до умов Договору позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 200000 грн.

Взяті на себе зобов'язання, відповідачем не були виконані та відповідач 22.06.2012 р. за вих. № 27 направив гарантійний лист на адресу позивача, в якому вказав, що у зв'язку з неможливістю надання юридичних послуг згідно умов Договору оплата за юридичні послуги буде повернута позивачу з 20.06.2012 р. по 20.08.2012 р. Не зважаючи на даний гарантійний лист відповідач тільки частково погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 10000 грн.

13.09.2012 р. за вих. № 76 відповідачу було направлено вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 190 000 грн., але грошові кошти відповідачем сплачені не були.

Згідно квитанцій, які подані позивачем до матеріалів справи, які є первинними документами, а саме: № 125 від 20.06.2011 р. на суму 20 000 грн.; № 225 від 20.07.2011 р. на суму 30 000 грн.; № 150 від 22.07.2011 р. на суму 10 000 грн.; № 270 від 29.07.2011 р. на суму 700 грн.; № 340 від 16.08.2011 р. на суму 25 000 грн.; № 345 від 17.08.2011 р. на суму 25 000 грн.; № 450 від 06.09.2011 р. на суму 12 000 грн.; б/н від 08.09.2011 р. на суму 5000 грн.; № 186 від 20.09.2011 р. на суму 11 000 грн.; № 339 від 17.10.2011 р. на суму 5000 грн.; № 345 від 17.10.2011 р. на суму 7000 грн.; № 512 від 24.10.2011 р. на суму 5000 грн.; № 409 від 25.10.2011 р. на суму 5000 грн. Загальна сума перерахованих коштів складає 167 000 грн.

Дослідивши надані доводи та докази, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищезазначений договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до п.2 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення стосовно господарських зобов'язань містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо належного виконання умов договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем умов договору, отже, грошові кошти в сумі 167 000, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України стягуються з відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку. Позивач при зверненні до суду невірно сплатив судовий збір, переплативши 460 грн. 00 коп., які підлягають поверненню.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи викладені норми права, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства "Регіональний центр "СТК" (73000, м.Херсон, вул. Декабристів, 33/3, код 32125850, інші реквізити суду не відомі) на користь

приватного підприємство "Херсон-Техносила" (73000, м.Херсон, вул. Дорофєєва, 24, кв.200, ідентифікаційний код 35667908, інші реквізити суду не відомі) 167 000 грн.00 коп. боргу та 3 340 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути приватному підприємству "Херсон-Техносила" (73000, м. Херсон, вул. Дорофєєва, 24, кв.200, ідентифікаційний код 35667908, інші реквізити суду не відомі) з державного бюджету України (рахунок 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, код 03500045) судовий збір у розмірі 460 грн. 00 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська