Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/3163/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3163/13 14.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Каскад-Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля"

про стягнення 14 391, 09 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Каскад-Плюс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" (далі - відповідач) про стягнення 14 391, 09 грн., в тому числі 11 210, 00 грн. основного боргу, 379, 43 грн. пені, 801, 66 грн. втраченої вигоди та 2 000, 00 грн. відшкодування витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним та відповідачем було укладено Договір про виготовлення та поставку поліграфічної продукції, за умовами якого відповідач мав в строк до 25.10.2012 р. виготовити та поставити поліграфічну продукцію, яка однак поставлена не була, у зв'язку з чим позивач також не зміг виконати свої зобов'язання перед Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні щодо поставки такого товару. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про повернення сплачених ним за непоставлений товар коштів, пені за прострочення поставки та збитків у формі упущеної вигоди (неодержаних доходів).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3163/13, розгляд справи призначено на 05.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.03.2013 р.

26.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 09.04.2013 р.

08.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. Бойка Р.В., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/3163/13 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 910/3163/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 910/3163/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/3163/13 до свого провадження та призначено її розгляд на 14.05.2013 р.

Представники сторін в судове засідання призначене на 14.05.2013 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між позивачем (постачальник) та Міжнародною організацією з міграції (МОМ) було укладено Угоду-замовлення № UA1-2012-141, відповідно до Додатку № 1 до якої постачальник зобов'язався поставити, а МОМ оплатити та прийняти наступні товари з фірмовою символікою "МОМ", нанесеною згідно погоджених оригінал-макетів:

1. Публікація формату А5, 24 сторінки, папір 150 г, 4+4, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби - в кількості 300 одиниць;

2. Публікація "IOM Newsletter" (формат А4, 20 сторінок, папір 150 г, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби, 4+4) - в кількості 300 одиниць;

3. Блокнот формату А5, внутрішній блок - 50 аркушів, папір - 80 г, друк - 4+0, обкладинка - крейдовий картон 300 г. на металевій пружині білого кольору - 2 000 одиниць;

4. Листівка формату А6, сито друк, з логотипом, дизайнерський картон - в кількості 400 одиниць;

5. Конверт формату С6 з логотипом, клей на клапані: самоклейний з силіконовою стрічкою в кількості 400 одиниць;

6. Банер roll-up, розмір 80х200 см, повний колір в кількості 3 одиниці;

7. Кулькові ручки з металевим корпусом, сріблястого кольору, гравіювання логотипу і повної назви МОМ у текстильному (оксамитовому) футлярі чорного кольору в кількості 50 одиниць.

8. Тримач для паперу на підставці сріблястого з нанесенням назви та логотипу МОМ, приблизний розмір 12х2,3х2.3 см - в кількості 50 одиниць;

9. Закладка для книги на магніті сріблястого кольору, приблизний розмір 25х100х1 мм з нанесенням логотипу і повної назви МОМ - в кількості 100 упаковок по 5 шт. в кожній;

10. Набір стікерів для нотаток з нанесенням логотипу та назви МОМ в картонному/пластиковому пакуванні - в кількості 150 шт.

Загальна вартість товарів 33 277, 50 грн.

Відповідно до п. 3 Угоди постачання мало виконуватись згідно з графіком постачання, наведеним у цій Угоді-замовленні, а саме: до 01.11.2012 р.

Як стверджує позивач, з метою виконання вказаної Угоди-замовлення ним, як замовником, 28.09.2012 р. було також укладено з відповідачем (постачальник) Договір про виготовлення та поставку поліграфічної продукції № 28/09, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався здійснити виготовлення поліграфічної продукції (згідно додатку до даного Договору) та передати за накладними у власність замовника цю продукцію, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити зазначену продукцію на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору перелік та асортимент товару вказується сторонами в Додатку до даного Договору, який після підписання сторонами є невід'ємною частиною даного Договору.

Так, згідно з Додатком-специфікацією № 1 від 28.09.2012 р. до Договору його сторони визначили, що постачальник за завданням замовника зобов'язується надати послуги з виготовлення та поставки поліграфічної продукції за наступною специфікацією:

1. Примірник публікації формату А5, 24 сторінки, папір 150 г, 4+4, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби - в кількості 300 одиниць;

2. Примірник публікації "IOM Newsletter" (формат А4, 20 сторінок, папір 150 г, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби, 4+4) - в кількості 300 одиниць;

3. Блокнот формату А5, внутрішній блок - 50 аркушів, папір - 80 г, друк - 4+0, обкладинка - крейдовий картон 300 г. на металевій пружині білого кольору - 2 000 одиниць;

4. Листівка формату А6, сито друк, з логотипом, дизайнерський картон - в кількості 400 одиниць;

5. Конверт формату С6 з логотипом, клей на клапані: самоклейний з силіконовою стрічкою в кількості 400 одиниць;

Згідно з п. 3. Додатку-специфікації дата виробництва та доставки всієї кількості готового товару від постачальника замовнику складає 25.10.2012 р.

Вартість послуг постачальника складає 20 240,00 грн. (п. 2 Додатку-специфікації).

Відповідно до п. 2.2. Договору замовник зобов'язаний сплатити 50 % передплати та решту 50 % вартості товару після отримання готової продукції та підписання акту прийому-передачі.

При цьому, згідно з п. 4 Додатку-специфікації перерахування на рахунок постачальника 50 % вартості послуг здійснюється замовником у строк 3 банківських днів від моменту підписання сторонами Додатку, за умови отримання замовником від постачальника факсом відповідного рахунку-фактури, належним чином підписаного та засвідченого печаткою. При несвоєчасній оплаті терміни виробництва переносяться пропорційно терміну затримки.

Перерахування на рахунок постачальника залишку вартості послуг здійснюється замовником у строк 3 банківських дні від моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 5 Додатку-специфікації).

04.10.2012 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 376 на суму 20 420, 00 грн. за 400 одиниць конвертів, 400 одиниць листівок, 2 000 блокнотів, 600 брошур.

У свою чергу, позивач платіжним дорученням № 153 від 17.10.2012 р. сплатив на користь відповідача 10 210, 00 грн.

Відповідно в строк до 25.10.2012 р. відповідач замовлений позивачем товар не поставив, чим порушив умови Договору.

Також, позивач вказує на те, що 30.10.2012 р. відповідач додатково виставив позивачу рахунок № 396 на суму 1 000, 00 грн. за 200 одиниць листів А6 та 200 одиниць конвертів С6, який ним було оплачено платіжним дорученням № 164 від 31.10.2012 р.

У той же час, слід зазначити, що ні вказаний рахунок, ні платіжне доручення не містять посилання на Договір, що укладався між сторонами, проте як і з кількістю товару, визначеною в Додатку-специфікації він теж не узгоджується.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вказує на те, що він не зміг виконати в строк, визначений Угодою-замовленням, свої зобов'язання з поставки вказаного товару на користь Міжнародної організації з міграції, у зв'язку з чим поніс збитки у формі упущеної вигоди на суму 801, 66 грн., розраховані як різниця між закупівельною вартістю та запланованою вартістю реалізації, та що зобов'язання відповідача для нього втратило господарський інтерес, з огляду на що він вирішив вимагати повернення сплачених коштів.

При цьому, до матеріалів справи позивачем надано Доповнення № 1 до Угоди-замовлення, укладене 30.11.2012 р., відповідно до якого було внесено зміни до Угоди-замовлення та встановлено, що графік постачання продовжено до 31.12.2012 р., а також викладено в новій редакції Додаток № 1 до Угоди-замовлення, відповідно до якої з переліку товарів, які будуть надані в рамках Угоди виключено позицію № 1 - "Публікація формату А5, 24 сторінки, папір 150 г, 4+4, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби - в кількості 300 одиниць" та визначено, що постачальник зобов'язався поставити, а МОМ оплатити та прийняти наступні товари з фірмовою символікою "МОМ", нанесеною згідно погоджених оригінал-макетів:

1. Публікація "IOM Newsletter" (формат А4, 20 сторінок, папір 150 г, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби, 4+4) - в кількості 300 одиниць;

2. Блокнот формату А5, внутрішній блок - 50 аркушів, папір - 80 г, друк - 4+0, обкладинка - крейдовий картон 300 г. на металевій пружині білого кольору - 2 000 одиниць;

3. Листівка формату А6, сито друк, з логотипом, дизайнерський картон - в кількості 400 одиниць;

4. Конверт формату С6 з логотипом, клей на клапані: самоклейний з силіконовою стрічкою в кількості 400 одиниць;

5. Банер roll-up, розмір 80х200 см, повний колір в кількості 3 одиниці;

6. Кулькові ручки з металевим корпусом, сріблястого кольору, гравіювання логотипу і повної назви МОМ у текстильному (оксамитовому) футлярі чорного кольору в кількості 50 одиниць.

7. Тримач для паперу на підставці сріблястого з нанесенням назви та логотипу МОМ, приблизний розмір 12х2,3х2.3 см - в кількості 50 одиниць;

8. Закладка для книги на магніті сріблястого кольору, приблизний розмір 25х100х1 мм з нанесенням логотипу і повної назви МОМ - в кількості 100 упаковок по 5 шт. в кожній;

9. Набір стікерів для нотаток з нанесенням логотипу та назви МОМ в картонному/пластиковому пакуванні - в кількості 150 шт.

Загальна вартість товарів 29 078, 50 грн.

При цьому, до матеріалів справи позивачем також надано видаткові накладні, на підставі яких ним було поставлено на користь Міжнародної організації з міграції товар на суму 13 401, 64 грн., а саме:

1. Конверт С6 в кількості 200 шт. та лист А6 в кількості 200 шт. згідно з видатковою накладною № М138 від 19.11.2012 р.;

2. Публікація "IOM Newsletter" (формат А4, 20 сторінок, папір 150 г, обкладинка з матовим ламінуванням, 2 скоби, 4+4) - в кількості 300 шт., Листівка формату А6, сито друк, з логотипом, дизайнерський картон - в кількості 400 шт., Конверт формату С6 з логотипом, клей на клапані: самоклейний з силіконовою стрічкою в кількості 400 шт., Банер roll-up, розмір 80х200 см, повний колір в кількості 3 шт. та ручки, арт. 333490, гравіювання логотипу і повної назви МОМ у текстильному (оксамитовому) футлярі чорного кольору в кількості 49 шт. згідно з видатковою накладною № М151 від 28.11.2012 р.;

3. Стікери для нотаток з нанесенням логотипу та назви МОМ в картонному/пластиковому пакуванні, 68х75 мм, 50 сторінок лого 1+0 - в кількості 80 шт., Тримач для паперу арт. з нанесенням назви та логотипу МОМ, приблизний розмір 12х2,3х2,3 см - в кількості 50 шт., ручка, арт. 333490, гравіювання логотипу і повної назви МОМ у текстильному (оксамитовому) футлярі чорного кольору в кількості 1 шт. згідно з видатковою накладною № М177 від 25.12.2012 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони визначили, що дата виробництва та доставки всієї кількості готового товару від постачальника замовнику складає 25.10.2012 р.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку визначеного укладеним між сторонами Договором товару, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в розмірі 10 210, 00 грн.

Водночас, що стосується грошових коштів в сумі 1 000, 00 грн., перерахованих позивачем відповідачу на підставі платіжного доручення № 164 від 31.10.2012 р. в оплату рахунку № 396 від 30.10.2012 р., суд відмічає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що вказаний платіж відбувся за укладеним між сторонами Договором, відносини за яким є предметом цього спору.

Враховуючи зазначене, суд звертає увагу на те, що умовою настання строку виконання позадоговірного зобов'язання з поставки товару у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України є звернення кредитора до боржника з відповідною вимогою, проте як доказів її пред'явлення позивачем відповідачу щодо товару на суму 1 000, 00 грн. за рахунком № 396 від 30.10.2012 р. не пред'явлено.

Також, позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за порушення зобов'язання з поставки товару, нарахованих на суму 10 210, 00 грн.

Так, пунктом п. 8.2. Договору його сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання умов даної угоди, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0, 5 % від суми відповідного Додатку до цього Договору за кожний день прострочення поставки товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 379, 50 грн. за період в 5 днів на суму 10 210, 00 грн. та період в 78 днів на суму 11 210, 00 грн., розрахунок якої суд вважає невірним, оскільки, як зазначалось вище, позивачем не доведено обставин перерахунку 1 000, 00 грн. в оплату рахунку № 396 від 30.10.2012 р. на підставі умов саме Договору про виготовлення та поставку поліграфічної продукції № 28/09, а отже у суду немає підстав застосовувати його умови до відносин сторін з поставки товару за вказаним рахунком.

В той же час, слід враховувати, що за змістом п. 8.2. Договору позивач мав нараховувати пеню на всю суму непоставленого товару, тобто на 20 420, 00 грн.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з перерахунком, здійсненим судом, розмір пені, нарахованої за обраний позивачем період в 83 дні на суму 20 420, 00 грн. має складати 696, 51 грн.

Водночас, оскільки позивач не подавав суду клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині пені лише в заявленому позивачем розмірі - 379, 50 грн.

Що стосується вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, суд відмічає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Потрібно довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

В даному випадку, позивач стверджує, що ним понесено збитки у формі упущеної вигоди.

Слід зазначити, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Водночас, слід зазначити, що позивачем не надано доказів неможливості виконати зобов'язання перед Міжнародною організацією з міграції шляхом отримання замовленої продукції від інших учасників ринку поліграфічної продукції на вигідних умовах для нього.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що контрагент позивача - Міжнародна організація з міграції за Угодою-замовленням відмовився від отримання продукції та розірвав з ним таку угоду.

Більше того, позивачем надано до матеріалів справи докази того, що він частково виконав свої зобов'язання перед Міжнародною організацією з міграції шляхом поставки саме того товару, який мав бути поставлений йому відповідачем, що свідчить про відсутність недоотриманого позивачем доходу з вини відповідача.

Як зазначалось вище, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 33/230-07 від 20.03.2008 р.).

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що при обрахунку збитків потрібно враховувати приписи ч. 1 ст. 232 ГК України, яка визначає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Так, спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Отже, при обрахунку збитків, спричинених не поставкою товару, потрібно зменшувати їх на суму штрафних санкцій, якщо такі передбачені, за вказане правопорушення. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 20.07.2011 р. у справі № 5002-7/5388.1-2010.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з встановленими у даній справі обставинами, які суд всебічно та повно дослідив, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення 10 210, 00 грн. основного боргу та 379, 50 грн. пені, проте як в задоволенні 801, 66 грн. упущеної вигоди та 1 000, 00 грн. основного боргу слід відмовити.

При цьому, що стосується заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 16.01.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

До матеріалів справи надано копії Договору про надання правової та юридичної допомоги № 15/01 від 15.01.2013 р., укладеним між позивачем та адвокатом М'яктовим Тарасом Михайловичем, платіжного доручення № 8 від 17.01.2013 р. на суму 2 000, 00 грн. про перерахування позивачем коштів за Договором № 15/01 від 15.01.2013 р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3340 від 29.05.2008 р., Контракту адвоката з помічником адвоката № 4 від 10.10.2011 р., укладеного між адвокатом М'яктовим Тарасом Михайловичем та Чуздюк Олегом Олексійовичем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю щодо стягнення 801, 66 грн. упущеної вигоди та 1 000, 00 грн. основного боргу, а також те, що у судових засіданнях, які відбулись у справі, приймав участі в якості представника позивача не адвокат М'яктов Тарас Михайлович, а його помічник - Чуздюк Олег Олексійович, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, та те, що отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, в даному випадку можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі, який не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, яка на дату розгляду справи становить 1 147, 00 грн.

У свою чергу, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" (03148, місто Київ, Святошинський район, вулиця Пшенична, будинок 2, код ЄДРПОУ 32252870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Каскад-Плюс" (03191, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Якубовського, будинок 9, квартира 119, код ЄДРПОУ 35432122) 10 210 (десять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. основного боргу, 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 50 коп. пені, 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1 255 (одну тисячу двісті п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 801 (вісімсот однієї) грн. 66 коп. упущеної вигоди та 1 000 (однієї тисячі) грн. 00 коп. основного боргу відмовити

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя В.С. Ломака