Рішення

від 15.05.2013 по справі 914/1290/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.13 Справа№ 914/1290/13

За позовом: українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтур", м. Хмельницький, до відповідача:державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Мельник О.Д. - довіреність від 01.03.2013 р., відповідача:Поліщак Р.В. - довіреність №НЮ-62 від 01.01.2013 р. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтур" до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення заборгованості. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 24.04.2013 року. В судовому засіданні оголошено перерву до 15.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №Л/НХ-112388/НЮ від 10.11.2011 р. не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 842' 130,70 грн. Крім того, відповідачу нараховано 35' 708,36 грн. пені, 3' 275,43 грн. інфляційних втрат, 29' 445,51 грн. - 3% річних.

Відповідач частково визнав позовні вимоги. Так, відповідачем не погашено заборгованість у сумі 842' 130,70 грн. Зауважень стосовно правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат нема. Однак, відповідач повністю заперечив вимоги про стягнення пені з огляду на пропущення позивачем позовної давності, заяву про застосування позовної давності відповідачем подано.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №Л/НХ-112388/НЮ від 10.11.2011 р. (надалі - Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві (відповідач у справі) товар, зазначений в специфікації №1 (додаток №1 до даного договору), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. У специфікації №1 (додаток №1 до Договору поставки) сторонами погоджено найменування, кількість товару та ціна за одиницю товару.

Поставка товару проводиться протягом 15 днів після письмової заявки покупця. Місце поставки товару: Україна, м. Львів, вул. Широка, 2, 79025, ВП "Служба матеріально-технічного постачання" ДТГО "Львівська залізниця" (пункти 5.2, 5.3 Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 1' 242' 130,70 грн., про що свідчать:

- видаткова накладна №РН-0000037 від 14.11.2011 р. на суму 327' 543,40 грн.,

- видаткова накладна №РН-0000038 від 14.11.2011 р. на суму 327' 543,40 грн.,

- акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 14.11.2011 р.,

- видаткова накладна №РН-0000042 від 02.12.2011 р. на суму 259' 500,50 грн.,

- видаткова накладна №РН-0000041 від 02.12.2011 р. на суму 327' 543,40 грн.,

- акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 02.12.2011 р.

Позивачем виставлено рахунки на оплату вартості поставленого товару на суму 1' 242' 130,70 грн. №СФ-000324 від 14.11.2011 р., №СФ-000325 від 14.11.2011 р., №СФ-000336 від 02.12.2011 р., №СФ-000337 від 02.12.2011 р.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару, а заборгованість становить за Договором поставки складає 842' 130,70 грн., що підтверджено обома сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013 року.

Позивачем на адресу відповідача скеровувались претензії №Р-788 від 12.03.2012 р., №Р-799 від 26.04.2012 р., №Р-943 від 12.12.2012 р. про оплату заборгованості за поставлений товар. Докази отримання зазначених претензій долучені до матеріалів справи. На претензію №Р-943 від 12.12.2012 р. відповідачем дано відповідь про те, що заборгованість у сумі 842' 130,70 грн. буде сплачена при наявності фінансування.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктами 4.1, 4.2 Договору поставки передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, порушив строки погашення заборгованості, визначені Договором поставки, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 842' 130,70 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3' 275,43 грн. інфляційних втрат та 29' 445,51грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого.

Відповідно до пункту 7.5 Договору поставки в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. За таких обставин нарахування позивачем пені за першою поставкою в період з 09.02.2012 року по 08.08.2012 року на суму 13' 722,28 грн., а за другою поставкою в період з 29.02.2012 року по 28.08.2012 року на сумі 21' 986,08 грн. є правомірним.

Аналізуючи заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, позовна давність за вимогами про стягнення неустойки, нарахованої у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за першою поставкою, розпочала свій перебіг 09.02.2012 року, а за другою поставкою - 29.02.2012 року. Позовна заява була скерована до суду 27.03.2013 року, про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, пеня, на відміну від штрафу, нараховується за кожен день прострочення платежу, а не разово. За таких обставин суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, та відхиляє вимоги позивача про стягнення пені, яка нарахована за період до 26.03.2012 року.

Враховуючи наведені вище обставини суд дійшов висновку про те, що за першою поставкою до стягнення підлягає пеня в сумі 7' 220,64 грн. (655' 086,80/100%*7,5%/366*2 + 255'086,80/100%*7,5%/366*133), а за другою поставкою - 18' 645,86 грн. (587' 043,90/100%*7,5%/366*155). Сукупно до стягнення підлягає 25' 866,50 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 01059900 ) на користь українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Трансконтур" (адреса: вулиця Тернопільська, будинок 17/7-Б, м. Хмельницький, 29016; ідентифікаційний код 22768546 ) 842' 130,70 грн. основного боргу, 25' 866,50 грн. пені, 3' 275,43 грн. інфляційних втрат, 29' 445,51 грн. - 3% річних, 18' 014,52 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.