Постанова

від 29.04.2013 по справі 826/2351/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2013 року № 826/2351/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медійні Системи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542201 від 12.02.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Медійні системи", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001542201 від 12.02.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "АДВ-Медіа" за період, що перевірявся порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.04.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "АДВ-Медіа", код за ЄДРПОУ 35141152 за липень 2009, листопад, грудень 2010 року, січень - травень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Медійні системи" (код ЄДРПОУ 33401113) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "АДВ-Медіа", код за ЄДРПОУ 35141152, за липень 2009, листопад, грудень 2010, січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року №43/22-2/33401113 від 23.01.2013 року, (надалі - Акт перевірки №43/22-2/33401113), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.198.3, 198.6, ст.198, п.201.4, 201.10, ст.201 Податкового кодексу України, а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, в результаті чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на 268421,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 28755,00 грн., за листопад 2010 року на суму 105083,00 грн., за грудень 2010 року на суму 24000,00 грн., за січень 2011 року на суму 24074,00 грн., за лютий 2011 року на суму 8333,00 грн., за березень 2011 року на суму 22047,00 грн., за квітень 2011 року на суму 24121,00 грн., за травень 2011 року на суму 31648,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медійні Системи" (код ЄДРПОУ - 33401113) зареєстровано Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 13 квітня 2005 року, взято на податковий облік 14 квітня 2005 року за №37596, зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтв №37682719 від 20.04.2005 та №100342482 від 30.06.2011 (видане у зв'язку зі зміною місцезнаходження).

Судом встановлено, що 01.07.2009 року позивач уклав договір на проведення рекламної(их) кампанії(й) №28 з ТОВ "АДВ-Медіа", згідно з п.2.1. якого ТОВ "АДВ-Медіа" зобов'язалось надати позивачу рекламні послуги, а саме: розмістити рекламні плакати з сюжетом "SONY" у Київському метрополітені на станції метро Льва Толстого у період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009 р. Відповідно до п.2.2. зазначеного договору, підтвердженням факту надання послуг є відповідний фотозвіт та Акт приймання-передачі наданих послуг. Вартість послуг була визначена в п.4.1. договору, та становила: 143775,93 грн., в т.ч. ПДВ 28755,19 грн., Податок на рекламу (0,5%) - 718,88 грн., всього - 173250,00 грн., та згідно з п.4.2. договору повинна була здійснюватись у вигляді 100% попередньої оплати на підставі виставлених ТОВ "АДВ-Медіа" рахунків-фактур.

07.07.2009 року позивачем, на виконання умов Договору №28 від 01.07.2009 року, на підставі отриманого Рахунку-фактури №СФ-0000013 від 01.07.2009 року, була здійснена повна попередня оплата послуг ТОВ "АДВ-Медіа", що підтверджується платіжним дорученням №793, також позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкову накладну №17 від 07.07.2009 року. Відповідно до Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, позивач відніс суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту за звітний податковий період - липень 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наданих в липні 2009 року послуг, позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа" 31.07.2009 року підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000015, в якому деталізовано зміст, період надання та вартість наданих ТОВ "АДВ-Медіа" послуг.

На підтвердження факту надання рекламних послуг в липні 2009 року, позивачем надано суду оформлений ТОВ "АДВ-Медіа" фото-звіт по розміщенню реклами на станції метрополітену Площа Л.Толстого.

Судом також встановлено, що 19.10.2010 року позивач уклав договір №21 з ТОВ "АДВ-Медіа", згідно з п.1.1. та 1.3 якого позивач замовив, а ТОВ "АДВ-Медіа" зобов'язалось надати позивачу комплекс робіт з: розробки проекту (для узгодження та робочі креслення) дахової установки "NIKON", габаритними розмірами 20000 х 5000 мм; виготовлення, монтаж та електропідключення зазначеної дахової установки за адресою: м.Київ, вул.. Хрещатик, буд.7/11. Вартість послуг була визначена в п.4.1. договору, та становила: 525416,16грн., ПДВ (20%) 105083,23 грн., загальна сума: 630499,40грн., та згідно з п.4.2. та п.4.3 договору повинна була здійснюватись у вигляді 100% попередньої оплати до початку робіт.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації (використання з підприємницькою метою) замовлених у ТОВ "АДВ-Медіа" робіт з розробки проекту, виготовлення, монтажу та електропідключення дахової установки "NIKON", позивач 20.10.2010 року уклав контракт №20102010 з японською корпорацією "Dentsu Incorporated" (Денцу Інкорпорейтед), відповідно до п.1.1. якого, позивач взяв на себе зобов'язання, виконати комплекс робіт, направлених на виготовлення, монтаж та електропідключення дахової установки для ТМ "NIKON" габаритними розмірами 20000 х 5000 мм, за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, буд.7/11, а японська корпорація "Dentsu Incorporated" взяла на себе зобов'язання прийняти ці роботи та оплатити їх вартість. Вартість робіт, відповідно до п.3.2. контракту №20102010 від 20.10.2010, та з урахуванням Додаткової угоди №1 від 22.11.2010 до цього контракту, була встановлена сторонами у розмірі: 87250,00 доларів США, яка повинна оплачуватись на умовах відстрочення платежу строком на 45 календарних днів. Зазначену суму позивач отримав від замовника - японської корпорації "Dentsu Incorporated" двома платежами: суму в розмірі 77250,00 доларів США 23.11.2010 року (еквівалент за офіційним курсом НБУ: 613187,33 гривень), та суму в розмірі 10000,00 доларів США 26.04.2011 року (еквівалент за офіційним курсом НБУ: 79377,00 гривень), що підтверджується банківськими виписками по руху коштів на поточному рахунку позивача.

Позивачем, на виконання умов договору №21 від 19.10.2010 року, була здійснена повна попередня оплата робіт ТОВ "АДВ-Медіа", що підтверджується двома платіжними дорученнями: №2384 від 10.11.2010 року на суму 392349,58 гривень (в т.ч. ПДВ - 65391,60грн.), та №2421 від 19.11.2010 на суму 238149,82 гривень (в т.ч. ПДВ - 39691,64грн), та на кожну таку попередню оплату позивачем отримано від ТОВ "АДВ-Медіа" податкові накладні: №38 від 10.11.2010 року на суму ПДВ 65391,60 гривень, та №49 від 19.11.2010 на суму ПДВ 39691,64 гривень.

Відповідно до Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, позивач відніс загальну суму сплаченого ПДВ (105083,24 грн.) до власного податкового кредиту за звітний податковий період - листопад 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання робіт з виготовлення, монтажу та електропідключення дахової установки, позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа" 14.01.2011 року підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №РН0000001, в якому деталізовано зміст, та вартість виконаних ТОВ "АДВ-Медіа" робіт.

На підтвердження факту виконання робіт з виготовлення, монтажу та електропідключення дахової установки, позивачем надано суду оформлений ТОВ "АДВ-Медіа" фото-звіт виготовлення дахової конструкції "NIKON", в якому наведена фото таблиця всіх етапів створення та монтажу зазначеної дахової конструкції.

Також судом встановлено, що 14.12.2010 року позивач уклав договір №1412-10 з ТОВ "АДВ-Медіа", згідно з п.1.1.1 якого позивач замовив, а ТОВ "АДВ-Медіа" зобов'язалось надати позивачу послуги з розміщення реклами на даховій установці, яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул..Хрещатик, буд.7/11 протягом першого півріччя 2011 року. Вартість послуг була визначена в п.3.2. договору, та становила: 433800,00 гривень (в т.ч. ПДВ) за один квартал розміщення. В п.3.3. зазначеного договору сторони погодили умову коригування суми вартості послуг в залежності від коливання офіційного валютного курсу долара США до української гривні. Згідно з п.3.7. договору оплата вартості послуг ТОВ "АДВ-Медіа" повинна здійснюватись передоплатою протягом першого календарного місяця початку нового розрахункового періоду, яким є квартал, згідно з п.3.8 договору.

З метою реалізації (використання з підприємницькою метою) замовлених у ТОВ "АДВ-Медіа" послуг з розміщення (експонуванню) реклами торговельної марки "NIKON", на даховій установці, позивач 22.12.2010 року уклав тристоронній договір №20101222 з японською корпорацією "Dentsu Incorporated" (м.Токіо), та російською компанією ТОВ "Денцу-Смарт" (м.Москва), відповідно до п.1.1. якого, позивач взяв на себе зобов'язання, надати для японської корпорації "Dentsu Incorporated" послуги з розміщення реклами торговельної марки "NIKON" на даховій установці, розміщеній за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, буд.7/11, та її технічне обслуговування, а японська корпорація "Dentsu Incorporated" взяла на себе зобов'язання прийняти ці послуги та оплачувати їх вартість. Відповідно до п.3.6. та 3.7. договору, і додатку №2 до нього, сторони визначили вартість послуг позивача в розмірі 256000,00 доларів США / рік, з поквартальною оплатою сумами по 64000,00 доларів США, шляхом оплати за перший квартал до 24.02.2011 року, та за наступні квартали шляхом попередньої оплати за кожний наступний квартал до його початку. Суму вартості послуг за розміщення реклами на даховій установці протягом перших двох кварталів позивач отримав від японської корпорації "Dentsu Incorporated": 24.03.2011 року, за розміщення в січні-березні 2011 року суму в розмірі 64000,00 доларів США (еквівалент за курсом НБУ: 508844,80 гривень), та 26.04.2011 року, за розміщення в квітні-червні 2011 року 64000,00 доларів США (еквівалент за курсом НБУ: 509785,60 гривень), що підтверджується наданими суду позивачем банківськими виписками про рух коштів на рахунку.

Судом було встановлено, що позивачем, на виконання умов договору №1412-10 від 14.12.2010 року, здійснювалась повна попередня оплата послуг ТОВ "АДВ-Медіа" з розміщення реклами торговельної марки "NIKON" на даховій установці, такими сумами, та з таким отриманням податкових накладних від ТОВ "АДВ-Медіа":

- 14.12.2010 сума: 144 600,00 гривень, в т.ч. ПДВ 24 000,00 гривень. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №2513 від 14.12.2010 року. В результаті здійснення оплати, позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкову накладну №53 від 14.12.2010 року на суму ПДВ 24 000,00 гривень, та включив суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту в наступному податковому періоді, а саме: січні 2011 року.

- 26.01.2011 сума: 144 443,64 гривень, в т.ч. ПДВ 24 073,94 гривень. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №2681 від 26.01.2011 року. В результаті здійснення оплати, позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкову накладну №1 від 26.01.2011 року на суму ПДВ 24 073,94 гривень, та включив суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту за цей же податковий період, а саме: січень 2011 року.

- 25.02.2011 сума: 50 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 8 333,34 гривень. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №2780 від 25.02.2011 року. В результаті здійснення оплати, позивач отримав від ТОВ АДВ-Медіа" податкову накладну №4 від 25.02.2011 року на суму ПДВ 8 333,33 гривень, та включив суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту за цей же податковий період, а саме: лютий 2011 року.

- 03.03.2011 та 17.03.2011 року суми: 40 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 6 666,67 гривень, та 54 443,64 гривень, в т.ч. ПДВ 9 073,94 гривень. Факт оплати підтверджується двома платіжними дорученнями №2819 від 03.03.2011 року, та №2876 від 17.03.2011. В результаті здійснення оплати, позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкові накладні №4 від 03.03.2011 року на суму ПДВ 6 666,67 гривень, та №11 від 17.03.2011 року на суму ПДВ 9 073,94 гривень, та включив суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту за цей же податковий період, а саме: березень 2011 року.

- 07.04.2011 сума: 144 725,46 гривень, в т.ч. ПДВ 24 120,91 гривень. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №2962 від 07.04.2011 року. В результаті здійснення оплати, позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкову накладну №1 від 07.03.2011 року на суму ПДВ 24 120,91 гривень, та включив суму сплаченого ПДВ до власного податкового кредиту в майбутньому податковому періоді - травні 2011 року.

- 12.05.2011, 20.05.2011, та 30.05.2011 суми: 44 823,64 гривень, в т.ч. ПДВ 7 470,61 гривень, 20 000,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 3 333,34 гривень, та 125 061,82 гривень, в т.ч. ПДВ 20.843,64 гривень. Факт оплати підтверджується трьома платіжними дорученнями №3038 від 12.05.2011 року, №3099 від 20.05.2011 року, та №3133 від 30.05.2011 року. В результаті здійснення зазначених оплат, позивач отримав від ТОВ "АДВ-Медіа" податкові накладні №3 від 12.05.2011 року на суму ПДВ 7 470,61 гривень, №4 від 20.05.2011 року на суму ПДВ 3 333,33 гривень, та №5 від 30.05.2011 року на суму ПДВ 20 843,64 гривень, та включив загальну суму сплаченого в травні 2011 року ПДВ (31 647,58 гривень) до власного податкового кредиту за цей же податковий період, а саме: травень 2011 року.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, тобто можливість віднесення сум податкового кредиту в майбутніх податкових періодах ніж той, в якому відбулась господарська операція, яка дала право платнику податку на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, передбачена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наданих послуг в рамках договору №1412-10 від 14.12.2010 року, позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа" протягом першого півріччя 2011 року щомісяця підписувались акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-000001 від 30.01.2011 року, №ОУ-000003 від 28.02.2011 року, №ОУ-0000011 від 31.03.2011 року, №ОУ-0000015 від 30.04.2011 року, №ОУ-0000019 від 31.05.2010 року, та №ОУ-0000018 від 30.06.2011 року, в яких деталізовано зміст господарських операцій, строки та вартість наданих ТОВ "АДВ-Медіа" послуг.

Факт надання послуг з експонування реклами "NIKON" на даховій установці, розміщеній за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, буд.7/11 також підтверджується наданими суду щомісячними фото-звітами, які було оформлено ТОВ "АДВ-Медіа", та в яких наводяться фото таблиці експонування зазначеної реклами торговельної марки "NIKON" в денний та нічний часи.

Окрім цього, факт подальшої передачі цих же, індивідуально визначених послуг, від ТОВ "Медійні Системи" до його клієнта - японської корпорації "Dentsu Incorporated" підтверджується двома актами здачі-приймання виконаних робіт по Договору №20101222 від 22.10.2010, які було складено 31.03.2011 року (за послуги надані в січні-березні 2011 року), та 30.06.2011 року (за послуги надані в квітні-червні 2011 року).

У судовому засіданні 18 квітня 2013 р. була допитана як свідок ОСОБА_3, що займала посаду директора ТОВ "АДВ-Медіа" в період існування спірних правовідносин, яка повідомила, що вона з березня 2009 року по вересень 2011 року займала посаду директора ТОВ "АДВ-Медіа", та відповідно до покладених обов'язків, передбачених статутом була підзвітна засновникам товариства, здійснювала оперативне керівництво діяльністю товариства, розпоряджалась майном та коштами товариства, вчинювала правочини від імені товариства, у тому числі підписувала договори, інші фінансово-господарські документи щодо взаємовідносин з партнерами та замовниками, приймала та звільняла працівників, тощо. Лише в вересні 2011 року вона склала заяву про звільнення, та надала її засновникам ТОВ "АДВ-Медіа", та з цього моменту не здійснює повноваження та обов'язки директора, і вважає себе звільненою з цієї посади.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС віл 14.06.2012 року №1847/22-9/35141152 пpo неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АДВ-Медіа" (код за ЄДРПОУ 351411521) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2009 по 31.05.2012 р. та на Пояснення ОСОБА_3, відібрані оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 06.06.2012 р., як на докази недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів між позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа" недійсними і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "АДВ-Медіа" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "АДВ-Медіа" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність договорів між позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "АДВ-Медіа", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача є: рекламні агентства (основний), інші види видавничої діяльності, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також звертає увагу, що при визначенні грошових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідачем не було дотримано строків давності визначення грошових зобов'язань, встановлених ст. 102 ПК України.

Відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи положення п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України щодо граничних строків подання податкових декларацій за базові звітні періоди - календарний місяць та календарний квартал, останнім днем граничного строку подання ТОВ "Медійні Системи" податкової декларації: з ПДВ за липень 2009 року є 20 серпня 2009 року.

Таким чином, відповідач мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань ТОВ "Медійні Системи": з ПДВ за липень 2009 року до 20 серпня 2012 року.

Враховуючи, що суму грошових зобов'язань ТОВ "Медійні Системи" визначено 12.02.2013 р. - відповідачем пропущено строки визначення грошових зобов'язань ТОВ "Медійні Системи" з ПДВ за липень 2009 року.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, за період, що перевірявся при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ "АДВ-Медіа" та, відповідно, не допущено заниження грошових зобов"язань з податку на додану вартість на суму 268421,00 грн., в тому числі за липень 2009 року на суму 28755,00 грн, за листопад 2010 року на суму 105083, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 24000,00 грн., за січень 2011 року на суму 24074,00 грн., за лютий 2011 року на суму 8333,00 грн., за березень 2011 року на суму 22047,00грн., за квітень 2011 року на суму 24121,00 грн., за травень 2011 року на суму 31648,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0001542201.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медійні системи" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0001542201 від 12.02.2013 р.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медійні Системи" (ідентифікаційний код 33401113) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко