Рішення

від 27.11.2006 по справі 25/393-06-9755

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/393-06-9755

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2006 р.Справа  № 25/393-06-9755

За позовом:   ВАТ „Вінницяоблпаливо”, м. Вінниця

Відповідачі:  1. ДП „Одеська залізниця”, м. Одеса

                      2. ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат”, Донецька область, м. Торез-6

про стягнення 908,62 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових  засіданнях приймали участь представники:

Позивача: не з'явився.

Відповідача ДП „Одеська залізниця”: Кірічек С.В., довіреність від 15.09.05 р.

Відповідача ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат”: не з'явився.

В судовому  засіданні 27.11.06 р. приймали участь представники :

Позивача: не з'явився.

Відповідача ДП „Одеська залізниця”: Кірічек С.В., довіреність від 15.09.05 р.

Відповідача ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат”: не з'явився.

Суть спору: про стягнення з ДП „Одеська залізниця” та ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” пропорційно  ступеню їх вини 908,62  грн. збитків від недостачі вантажу.

Позивач позовні вимог підтримує, подав суду лист від 01.11.06 р. вх. № 24328,  де уточнив та зменшив позові вимоги  та виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції.

Відповідач ДП „Одеська залізниця” надав суду відзиви на позов від 17.10.06 р. вх.№22817 та від 30.10.06 р. вх.№24030, в яких позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними та зазначає, що навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами та силами відправника вантажу, ним же була визначена  маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, Вагон прибув до місця призначення у справному стані з відсутніми ознаками втрати вантажу, у зв'язку з чим відповідно до п.а) ст.111 Статуту залізниць України у даному випадку залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Крім того, відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення вартості нестачі відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, якою передбачено шестимісячний термін для подання позовів до залізниці з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Крім того, Одеська залізниця з посиланням на  роз'яснення президії ВГСУ від    29.05.02 р. за №04-5/601 вказує на те, що залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладні, але не зобов'язана  перевіряти масу всіх вантажів, які вона приймає до перевезення.

Відповідач ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позов від 18.10.06 р. вх.№22934 та доповнення до відзиву на позовну заяву від 01.11.06 р. вх.№24326, в якому зазначає, що Перевізник, тобто залізниця прийняла вантаж вагою зазначеною в залізничній накладній без зауважень. Начальник станції  навантаження  ставить штамп  про відправлення вантажу лише з правильним завантаженням вантажу та його кріпленням, яке повністю відповідає  вимогам, які зазначені  у Технічних вимогах. Так, відповідач вказує на те, що  у залізничній накладній  №52636812 на зворотній стороні вказано про те, що вантаж  розміщено  і закріплено згідно з параграфами  Розділу 1 гл.1 § 3-5 та розділу  2 § 3-5  Технічних умов.

Звідси, відповідач ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” робить висновок про відсутність підстав для стягнення з нього  збитків від недостачі вантажу, оскільки з його боку було вжито всі засоби забезпечення збереження вантажу.

Крім того, ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” зазначає, що п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу передбачає можливість, а не обов'язок використання механізованих установок для ущемлення вантажу, нанесення захисного маркування або застосування покриття  чи інше кріплення верхнього шару вантажу. Таким чином, відповідач вважає, що  недостача вантажу  виникла з вини залізниці, яка не забезпечила охорону вантажу від розкрадання.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

16.03.06 р.  між ПП „КАМТОПСЕРВІС” (Постачальник) та ВАТ „Вінницяоблпаливо” (Покупець) був укладений договір № 14/1-39 на поставку вугільної продукції,  п.1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується  поставити Покупцю  вугільну продукцію в асортименті та об'ємі, які узгоджуються  сторонами у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти цю Продукцію і своєчасно провести  її оплату на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах СРТ (станція призначення) згідно ІНКОТЕРМС-2000, за реквізитами, які Покупець повідомляє Постачальнику  додатково в письмовій формі. Заявка на відвантаження продукції також містить інформацію про асортимент та об'єм продукції, що призначається до поставки, відвантажувальні реквізити, а також відомості про вантажоотримувача  та власника.

        Покупець приймає продукцію  за кількістю згідно вказаної ваги в залізничній накладній. Питання про недостачу Продукції вирішується в порядку передбаченому чинними законодавством ( із складанням  комерційного акту та претензій). Приймання продукції здійснюється з урахуванням  норм Статуту залізниць України та відповідних            правил(ч.2 п.5.1, п.5.3 Договору).

         Згідно п.п.6.1, 6.2 Договору Покупець сплачує продукцію, а також вартість залізничного тарифу згідно пред'явленим Постачальником рахункам, протягом трьох банківських днів з моменту надходження залізничних вагонів на паливний склад (станцію призначення). Форма оплати безготівкова шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника.

        Відповідно до специфікації від 20.02.06 р. до Договору загальна кількість вугілля марки АМ 13-25, яку ПП „КАМТОПСЕРВІС”  зобов'язувався поставити ВАТ „Вінницяоблпаливо” складає  1000 тн. за ціною 300 грн. за 1 тону. Поставка партії вугілля здійснювалася шляхом декількох відправлень.

        На виконання умов Договору за пред'явленим ПП „КАМТОПСЕРВІС”  рахунком №38 від 24.02.06 р. позивачем було проведено оплату за поставлене вугілля платіжними дорученнями №731 від 19.04.06 р.  на суму 30 000 грн., №2339 від 19.04.06 р. на суму       20 000 грн., №2551 від 27.04.06 р. на суму 50 000 грн., всього 100 000 грн. за поставку партії вугілля.

         Вантажовідправником ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” було надіслано позивачу лист, в якому стосовно партії вугільної продукції, яка призначалась до відвантаження  22.02.06р., зазначались марка вугілля (АМ 13-25),  номер вагону 66828674,  номер залізничної накладної  52636812, кількість 69 тон, ціна 1 тони –  362 грн.

22.02.06 р. ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” на залізничній станції Пелагіївський Дон  було передано вугілля, що є предметом поставки, органу залізниці для перевезення  до станції призначення: ст. Тростянець-Подольський Одеської залізниці. При цьому було складено залізничну накладну №66828674, в якій зазначено характеристики вантажу, а саме Антрацит, навантажений навалом нижче бортів, маса брутто –90 000 кг., маса нетто –69 000 кг.

При прибутті на ст. Знам'янка у вагоні було виявлено поглиблення вантажу: над  першим, другим, третім люками –довжиною 4500мм, шириною 1800 мм, глибиною 500 мм; При переважуванні вантажу було встановлено вагу, яка відрізнялася від зазначеної в документах ваги в сторону зменшення на 3 200 кг, у зв'язку з чим було складено комерційний акт БК 041511/188 від 26.02.06 р., про що також зроблено відмітку в залізничній накладній.

Також, в комерційному акті БК 041511/188 від 26.02.06 р.  було зазначено, що течі вантажу не було, люки закриті щільно, двері суцільнометалеві, коток не застосовувався, захисне маркирування вантажу відсутнє.

Таким чином, на думку позивача, понесені ним збитки, внаслідок недостачі вугілля, виникли під час перевезення вантажу та з вини відправника та перевізника, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеню їх вини в утворенні даної недостачі  вартість недостачі вугілля.

Проаналізувавши обставини справи, правові позиції сторін та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

   Частиною 3 ст.32 Статуту залізниць України визначено, що Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності  під  час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

   Абз. 2, 3 п.5, п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01 р. за №542 визначено, що у разі  навантаження  у вагони відкритого типу вантажів,  які містять дрібні фракції,  відправник  повинен  вжити  заходів  щодо запобігання  видуванню  або  просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення,  особливо  у  випадках  навантаження  вище  рівня бортів   вагона   (із   "шапкою").   Такі   заходи   розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу    у    всіх    випадках   розрівнюється і ущільнюється.  Для розрівнювання і ущільнення  вантажу  відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З  метою  забезпечення  збереженості  всіх  вантажів,   що перевозяться   у   вагонах   відкритого   типу,   на  їх  поверхню відправником  наноситься  захисне  маркування  або  застосовується покриття  плівкою  (емульсією)  чи інше закріплення верхнього шару вантажу.  

   Згідно ч.3 ст.27 Статуту залізниць України під час  перевезення вантажів,  які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних  заходів. Залізниця   може   відмовити   в   перевезенні   у  разі  невжиття відправником зазначених заходів.  У  разі  невиконання  зазначених вимог  відповідальність  за  втрату  або  пошкодження вантажу,  що виникли з цієї причини, несе відправник.

         Крім того, ст.111 Статуту залізниць України визначено випадки, в яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема  у разі, коли: вантаж  надійшов  у  непошкодженому  вагоні (контейнері) з непошкодженими  пломбами  відправника  чи  без  пломб,  коли  таке перевезення  дозволено  Правилами,  а  також  якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі,  завантаженому засобами відправника,  якщо  немає  ознак втрати,  псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

   Як вбачається із наданих суду доказів, відправником не було вжито належних заходів для збереження вантажу, переданого для перевезення, зокрема на поверхні вантажу було відсутнє відповідне маркування чи   покриття  плівкою  (емульсією).  Тобто, відправником не було вжито відповідних профілактичних заходів для забезпечення збереження вантажу.

         Одеська залізниця відповідно до вищенаведеного ст. 27 СЗУ мала право відмовити у прийнятті вантажу до перевезення встановивши невідповідність навантаження антрациту Правилам перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

          Поряд з цим виявлені на ст. Знам'янка поглиблення вантажу, зафіксовані комерційним актом вказують на ознаки втрати вантажу під час перевезення.

          Згідно п.113, п.а) абз.1, абз.2, абз.4 114 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження   (втрату,   нестачу,   псування   і пошкодження)   прийнятого   до   перевезення   вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди,  якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках  обчислюється  з   урахуванням   граничного   розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення. Поряд із  відшкодуванням  збитків  у  разі   втрати   вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату,  якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

         Відповідно до ч.1 ст.918 ЦК України завантаження    (вивантаження)    вантажу     здійснюється організацією,    підприємством    транспорту    або   відправником (одержувачем) у порядку,  встановленому договором,  із додержанням правил,  встановлених транспортними кодексами (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

         Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з  моменту  прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе,  що  втрата,  нестача,  псування  або  пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за  втрату,  нестачу,  псування  або пошкодження  прийнятих  до  перевезення вантажу,  багажу,  пошти у розмірі фактичної шкоди,  якщо не доведе,  що це сталося не з його вини.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що збитки понесені позивачем у вигляді вартості недостачі вантажу, спричинені з вини відправника, яким не було вжито належних заходів щодо збереження вантажу, а також з вини залізниці, яка не довела суду належними доказами, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин, оскільки залізницею було прийнято вантаж до перевезення без профілактичних заходів по збереженню вантажу та факт виникнення недостачі було встановлено під час перевезення.

Суд вважає обґрунтованим розрахунок позивачем вартості нестачі  з урахуванням норми нестачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) яка становить відповідно до властивостей даного виду вантажу 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

   Однак, згідно ст.136 Статут залізниць України    позови  до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін,  який  обчислюється  відповідно  до вимог пункту 134 цього Статуту.

        Статтею 134 Статуту залізниць України визначено, що зазначені терміни обчислюються: а) з  дня  видачі  вантажу,  багажу  або  вантажобагажу –для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

        Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може  звернутися  до суду з вимогою  про захист свого  цивільного права або інтересу.

        Частиною 1 ст.258 ЦК України  передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна  позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із  загальною позовною давністю.

        Позовна давність  застосовується судом  лише за заявою  сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив  позовної давності, про застосування  якої заявлено стороною у спорі, є підставою  для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

        Із штемпелю на залізничній накладній 66828674 вбачається, що видачу вантажу було оформлено 03.03.06р.

        Позивач звернувся з даною позовною заявою до господарського суду Одеської області 26.09.06 р., тоді як строк позовної давності для пред'явлення позову Одеській залізниці закінчився 03.09.06 р.

        Таким чином, з огляду на зазначення Одеською залізницею в процесі розгляду справи  про закінчення строку позовної давності стосовно пред'явлення до неї позову, суд відповідно до ст.267 ЦК України застосовує позовну давність, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в частині стягнення з Одеської залізниці 454,31 грн., що є частиною загальної вартості недостачі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє  заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим  стягненню з ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” підлягає половина загальної вартості недостачі вантажу, а саме 454,31 грн., а в частині стягнення з ДП „Одеська залізниця” 454,31 грн. вартості недостачі вантажу, відмовляє з підстав прострочення  строку позовної давності для звернення до суду  з позовною заявою за захистом порушених прав.

Позивачу за рахунок відповідача ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме  51 грн. державного мита та 59 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК  України суд, -

                 ВИРІШИВ:

        1. Задовольнити  позов частково.

2. Стягнути з ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” (86606, Донецька область,    м. Торез-6, код ЄДРПОУ 32131749) на користь ВАТ „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 31 коп. вартості нестачі вантажу,   51 (п'ятдесят одна) грн.  державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити  частково в позові ВАТ „Вінницяоблпаливо” щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця”  454,31 грн.

         Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Малярчук І.А.

Рішення підписане 11.12.06  р.