Рішення

від 27.11.2006 по справі 25/392-06-9754

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/392-06-9754

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2006 р.Справа  № 25/392-06-9754

         Справа  № 25/392-06-9754

За позовом:   ВАТ „Вінницяоблпаливо”, м. Вінниця

Відповідачі:  1. ДП „Одеська залізниця”, м. Одеса

                      2. ДП „Донбасантрацит”,

про стягнення 313,69 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових  засіданнях приймали участь представники:

Позивача: не з'явився.

Відповідача ДП „Одеська залізниця”: Кірічек С.В., довіреність від 15.09.05 р.

Відповідача ДП „Донбасантрацит”: не з'явився.

В судовому  засіданні 27.11.06 р. приймали участь представники :

Позивача: не з'явився.

Відповідача ДП „Одеська залізниця”: Кірічек С.В., довіреність від 15.09.05 р.

Відповідача ДП „Донбасантрацит”: не з'явився.

Суть спору: про стягнення з ДП „Одеська залізниця” та ДП „Донбасантрацит” пропорційно  ступеню їх вини 313,69 грн. вартості недостачі вантажу.

Позивач позовні вимог підтримує, подав суду лист від 01.11.06 р. вх. № 24329,  де  уточнив та зменшив позові вимоги  та виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції.

Відповідач ДП „Одеська залізниця” надав суду відзив від 17.10.06 р. вх.№22820, згідно якого позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними та зазначає, що навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами та силами відправника вантажу, ним же була визначена  маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, Вагон прибув до місця призначення у справному стані з відсутніми ознаками втрати вантажу, у зв'язку з чим відповідно до п.а) ст.111 Статуту залізниць України у даному випадку залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Крім того, Одеська залізниця з посиланням на  роз'яснення президії ВГСУ від       29.05.02 р. за №04-5/601 вказує на те, що залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладні, але не зобов'язана  перевіряти масу всіх вантажів, які вона приймає до перевезення.

Відповідач ДП „Донбасантрацит” позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позов, від 20.11.06 р. вх.№26-98, в якому зазначає, що Перевізник, тобто залізниця прийняла вантаж вагою зазначеною в залізничній накладній без зауважень та відповідає за схоронність прийнятого до перевезення вантажу з моменту його приймання й до видачі його Одержувачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

07.04.05 р.  між ТОВ „Донбаспоставка АПБ” (Постачальник) та ВАТ „Вінницяоблпаливо” (Покупець) був укладений договір № 1-50 на поставку вугільної продукції,  п.1.1 якого визначено, що Постачальник зобов'язується  поставити Покупцю  вугілля в асортименті та об'ємі, які узгоджуються  сторонами у відповідних Специфікаціях, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти цю Продукцію і своєчасно провести  її оплату на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом (напіввагонами) на умовах СРТ (станція призначення) згідно ІНКОТЕРМС-2000, за реквізитами, які Покупець повідомляє Постачальнику  додатково в письмовій формі.

       Лист на відвантаження також містить асортимент та об'єм продукції, що призначається до поставки. Датою поставки вважається дата передачі вантажу органу транспорту ( дата штемпеля).

        Покупець приймає продукцію  за кількістю, вказаною в залізничній накладній, Питання про недостачу Продукції вирішується в порядку передбаченому чинними законодавством ( із складанням  комерційного акту та претензій). Приймання продукції здійснюється з урахуванням  норм Статуту залізниць України (п.п.5.1, 5.3 Договору).

         Згідно п.п.6.1, 6.2 Договору Покупець сплачує продукцію, а також вартість залізничного тарифу згідно пред'явленим Постачальником рахункам протягом трьох банківських днів з моменту надходження залізничних вагонів на паливний склад (станцію призначення). Форма оплати безготівкова шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника.

        Відповідно до специфікації від 18.11.05 р. до Договору загальна кількість вугілля марки АМ 13-25, яку ТОВ „Донбаспоставка АПБ” зобов'язувався поставити ВАТ „Вінницяоблпаливо” складає  2000 тн. за ціною 300 грн. за 1 тону. Поставка партії вугілля здійснювалася шляхом декількох відправлень.

        На виконання умов Договору за пред'явленим ТОВ  „Донбаспоставка АПБ” рахунком №161 від 31.03.06 р. позивачем було проведено оплату за поставлене вугілля платіжними дорученнями №783 від 18.05.06 р.  на суму 40 000 грн., №807 від 30.05.06 р. на суму       40 000 грн, №809 від 31.05.06 р. на суму 15 000 грн., №828 від 16.06.06 р.  на суму 30 000 грн., всього 125 000 грн. за поставку партії вугілля.

         Вантажовідправником ДП „Донбасантрацит” було надіслано позивачу лист, в якому зазначалось марка вугілля (АМ 13-25), дата відвантаження ( 24.03.06 р.), номер вагону 63433247,  номер залізничної накладної  48209841, кількість (69 тон), ціна 1 тони –        340,97 грн.

24.03.06 р. ДП „Донбасантрацит” на залізничній станції Красний Луч  було передано вугілля, що є предметом поставки, органу залізниці для перевезення  до станції призначення:              ст. Попелюхи Одеської залізниці. При цьому було складено залізничну накладну №48209841, в якій зазначено характеристики вантажу, а саме Антрацит АМ у вологому стані навантажений навалом нижче бортів, маса брутто –91 800 кг., маса нетто –69 000 кг. Відправником в даній залізничній накладній зроблено відмітку про те, що вантаж маркирований.

При прибутті на ст. Знам'янка у вагоні було виявлено поглиблення вантажу: над третім люком –довжиною 1500мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм; ліворуч за рухом потягу: над 1, 2 люками –довжиною 2000мм, шириною 1000 мм, глибиною 200 мм. При переважуванні вантажу було встановлено вагу, яка відрізнялася від зазначеної в документах ваги в сторону зменшення, у зв'язку з чим було складено комерційний акт БК 041679/356 від 28.03.06 р., про що також зроблено відмітку в залізничній накладній.

Також, в комерційному акті БК 041679/356 від 28.03.06 р. було зазначено, що течі вантажу не було, люки закриті щільно, двері суцільнометалеві, коток не застосовувався, захисне маркирування вантажу відсутнє.

Таким чином, на думку позивача, понесені ним збитки, внаслідок недостачі вугілля, виникли під час перевезення вантажу та з вини відправника та перевізника, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеню їх вини в утворенні даної недостачі  вартість недостачі вугілля.

Проаналізувавши обставини справи, правові позиції сторін та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

   Частиною 3 ст.32 Статуту залізниць України визначено, що Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності  під  час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

   Абз. 2, 3 п.5, п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 20.08.01 р. за №542 визначено, що у разі  навантаження  у вагони відкритого типу вантажів,  які містять дрібні фракції,  відправник  повинен  вжити  заходів  щодо запобігання  видуванню  або  просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення,  особливо  у  випадках  навантаження  вище  рівня бортів   вагона   (із   "шапкою").   Такі   заходи   розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу    у    всіх    випадках   розрівнюється і ущільнюється.  Для розрівнювання і ущільнення  вантажу  відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З  метою  забезпечення  збереженості  всіх  вантажів,   що перевозяться   у   вагонах   відкритого   типу,   на  їх  поверхню відправником  наноситься  захисне  маркування  або  застосовується покриття  плівкою  (емульсією)  чи інше закріплення верхнього шару вантажу.  

   Згідно ч.3 ст.27 Статуту залізниць України під час  перевезення вантажів,  які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних  заходів. Залізниця   може   відмовити   в   перевезенні   у  разі  невжиття відправником зазначених заходів.  У  разі  невиконання  зазначених вимог  відповідальність  за  втрату  або  пошкодження вантажу,  що виникли з цієї причини, несе відправник.

         Крім того, ст.111 Статуту залізниць України визначено випадки, в яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема  у разі, коли: вантаж  надійшов  у  непошкодженому  вагоні (контейнері) з непошкодженими  пломбами  відправника  чи  без  пломб,  коли  таке перевезення  дозволено  Правилами,  а  також  якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі,  завантаженому засобами відправника,  якщо  немає  ознак втрати,  псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

   Як вбачається із наданих суду доказів, відправником не було вжито належних заходів для збереження вантажу, переданого для перевезення, зокрема хоч і було вказано про маркування вантажу, у дійсності відповідне маркування було відсутнє.  Тобто, відправником не було вжито відповідних профілактичних заходів для забезпечення збереження вантажу.

         Одеська залізниця відповідно до вищенаведеного ст. 27 СЗУ мала право відмовити у прийнятті вантажу до перевезення встановивши невідповідність відомостей в залізничній накладній стосовно маркирування вантажу.

          Поряд з цим виявлені на ст. Знам'янка поглиблення вантажу, зафіксовані комерційним актом вказують на ознаки втрати вантажу під час перевезення.

          Згідно п.113, п.а) абз.1, абз.2, абз.4 114 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження   (втрату,   нестачу,   псування   і пошкодження)   прийнятого   до   перевезення   вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди,  якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках  обчислюється  з   урахуванням   граничного   розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення. Поряд із  відшкодуванням  збитків  у  разі   втрати   вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату,  якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

         Відповідно до ч.1 ст.918 ЦК України завантаження    (вивантаження)    вантажу     здійснюється організацією,    підприємством    транспорту    або   відправником (одержувачем) у порядку,  встановленому договором,  із додержанням правил,  встановлених транспортними кодексами (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

         Згідно ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з  моменту  прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе,  що  втрата,  нестача,  псування  або  пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за  втрату,  нестачу,  псування  або пошкодження  прийнятих  до  перевезення вантажу,  багажу,  пошти у розмірі фактичної шкоди,  якщо не доведе,  що це сталося не з його вини.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що збитки понесені позивачем у вигляді вартості недостачі вантажу, спричинені з вини відправника, яким не було вжито належних заходів щодо збереження вантажу, а також з вини залізниці, яка не довела суду належними доказами, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин, оскільки залізницею було прийнято вантаж до перевезення без профілактичних заходів по збереженню вантажу та факт виникнення недостачі було встановлено під час перевезення.

Суд вважає обґрунтованим розрахунок позивачем вартості нестачі  з урахуванням норми нестачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) яка становить відповідно до властивостей даного виду вантажу 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення в рівних долях  з ДП „Одеська залізниця” та  ДП „Донбасантрацит” 313,69 грн. вартості недостачі вантажу правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Позивачу за рахунок відповідачів ДП „Одеська залізниця” та ДП „Донбасантрацит” згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме  102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК  України суд, -

                 ВИРІШИВ:

        1. Задовольнити  позов повністю.

2. Стягнути з ДП „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19,  код ЄДРПОУ 01071315) на користь ВАТ „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) 156  (сто п'ятдесят шість) грн. 85 коп. вартості нестачі вантажу,   51 (п'ятдесят одна) грн.  державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з ДП „Донбасантрацит” (94500, Луганська область, м. Красний Луч, вул.. Косіора, 10, код ЄДРПОУ 32446546) на користь ВАТ „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 85 коп. вартості нестачі вантажу,   51 (п'ятдесят одна) грн.  державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Малярчук І.А.

Рішення підписане 04.12.06  р.