Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2-к-1/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-к-1/2011 Провадження № 22-ц/795/1008/2013 Головуючий у I інстанції -Пархоменко П. І. Доповідач - Горобець Т. В. Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді Горобець Т.В.

Суддів: Бечка Є.М., Шевченка В.М.

при секретарі Рудик І.І.

З участю відповідача ОСОБА_1 та представника стягувача в особі представника Головного управління юстиції в Чернігівській області Зенченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівській області від 15 березня 2013 року за заявою Головного управління юстиції в Чернігівській області про виправлення помилки у виконавчому листі,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2013 року, якою заяву ОСОБА_3 - громадянки Республіки Польща, від імені якої в Україні діє Головне управління юстиції в Чернігівській області, про виправлення помилки у виконавчому листі, задоволено, ОСОБА_1 просить цю ухвалу скасувати, як незаконну та відмовити у задоволенні такого клопотання.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.

На думку апелянта, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням положень ст. 369 ЦПК України, якою передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам, встановленим до виконавчого документа Законом України „ Про виконавче провадження". Зокрема, Галат вказує, що зміст виконавчого листа має дослівно відображати резолютивну частину судового рішення, а таким рішенням, у даному випадку, на його думку, є ухвала Бахмацького районного суду від 31.05.2011 року, у редакції, зміненій ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.07.2011 року. Зміст даної ухвали зводиться лише до надання згоди на примусове виконання на території України судового рішення іноземного суду та не містить рішення про стягнення аліментів і заборгованості по аліментах, отже виконавчий лист не має помилок, тому стверджувати про допущену помилку у виконавчому листі, підстави відсутні. Враховуючи, що суд, який видав виконавчий лист, може її виправити за заявою боржника або стягувача лише, за наявності помилки, допущеної при його оформленні, то оскаржувана ухвала, суперечить вимогам процесуального закону та призведе до розбіжностей між резолютивною частиною судового рішення та змістом виконавчого листа.

Також, апелянт вказує, що зазначення у виконавчому листі інформації, про яку йдеться у клопотанні Головного управління юстиції у Чернігівській області, а саме щодо розміру стягнень, їх періодичності, та щодо стягувача і боржника, є внесенням змін до судового рішення, а не виправленням помилки, допущеної при оформленні виконавчого документу.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Головне управління юстиції у Чернігівській області заперечує проти задоволення апеляційної скарги , зазначаючи, що ухвала суду першої інстанції від 15 березня 2013 року відповідає вимогам статті 398 ЦПК України. За змістом наведеної норми процесуального закону виконавчий лист на виконання рішення іноземного суду на території України видається на підставі двох судових рішень - як ухвали суду про надання дозволу на примусове виконання на території України такого рішення, так я на підставі рішення іноземного суду. Той факт, що виконавчий лист, про виправлення помилки у якому йдеться у клопотанні, було видано Бахмацьким районним судом Чернігівської області лише на підставі ухвали Бахмацького районного суду від 31.05.2011 року, зміненої ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.07.2011 року та без врахування рішення іноземного суду і свідчить про допущену помилку при його оформленні, яка і підлягає виправленню відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень Головного управління юстиції в Чернігівській області, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання Головного управління юстиції в Чернігівській області, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням ( заочним вироком) районного суду м. Бидгощ ( Республіка Польща)від 20.10.2009 року визнано обов"язок ОСОБА_1 сплачувати аліментаційну допомогу у розмірі по 400 польських злотих щомісячно на користь ОСОБА_3 для неповнолітньої ОСОБА_6 з законними відсотками у випадку запізнення в оплаті кожної суми, починаючи з 14.07.2007 року.

Також, судом враховано, що ухвалою Бахмацького районного суду від 31.05.2011 року, зміненою ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.07.2011 року, надано дозвіл на примусове виконання цього судового рішення ( заочного вироку від 20.10.2009 року). Проте, при оформленні виконавчого листа не було враховано рішення іноземного суду, що фактично унеможливлює повне виконання рішення про стягнення аліментів на території України з громадянина України для неповнолітньої дитини, мешканки громадянки Республіки Польща, чим обмежуються її права.

Таке судове рішення, на думку апеляційного суду, повністю узгоджується з вимогами ЦПК України, Закону України „ Про виконавче провадження" та нормам міжнародного права, якими регулюються питання захисту інтересів неповнолітніх при стягненні на їх користь аліментів, а саме ст. 81 Закону україни " Про міжнародне приватне право" ,ст.1 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, пунктів 15,20 Інструкції Про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.

Відповідно до положень ст. 390 ЦПУ України, за умови дотримання вимог міжнародного та національного законодавства, рішення іноземного суду( суду іноземної держави )визнаються і виконуються на території України. Відповідно до положень ст. 398 ЦПК України, пунктів 15,20 Інструкції Про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, видача виконавчого листа здійснюється на підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист по даній справі Бахмацьким районним судом було оформлено та видано з порушенням зазначених вимог процесуального закону, а саме, з зазначенням у ньому резолютивної частини лише ухвали районного суду від 31.05.2011 року, зміненій ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.07.2011 року. Суть резолютивної частини рішення суду іноземної держави, а саме, заочного вироку районного суду м. Бидгощ ( республіка Польща) від 20.10.2009 року, виконання якого і було дозволено на території України, зазначеною ухвалою Бахмацького районного суду, у виконавчому листі не було викладено, що призвело до позбавлення сторони стягувача можливості реально виконувати рішення та отримати стягнуті з ОСОБА_1 аліменти.

В результаті повно, всебічно та об"єктивно з"ясованих обставин, аналізу національного та міжнародного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилкою, допущеною при оформленні виконавчого листа той факт, що до виконавчого листа не внесено змісту резолютивної частини рішення іноземного суду, яке підлягає виконанню, зокрема, щодо розміру стягнень, їх періодичності, та щодо особи стягувача і боржника, та визнав можливим виправити таку помилку у порядку, визначеному ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Також, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою суд фактично змінив судове рішення, ( ухвалу від 31.05.2011 року), якою було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по аліментах та щомісячного стягнення аліментів по 400 польських злотих щомісяця, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу, оскільки таке твердження апелянта не ґрунтується на наявних у справі доказах та не узгоджуються із змістом ухвали апеляційного суду Чернігівської області, на яку ОСОБА_1 посилається. В зазначеній ухвалі мова не йде про відмову у стягненні аліментів та заборгованості по аліментах взагалі, чи відмова у наданні дозволу на стягнення, ( а.с.72,73), а йдеться лише про те, що клопотання про дозвіл на стягнення заборгованості не узгоджується в цій частині з рішенням іноземного суду від 20.10.2009 року, в якому про стягнення заборгованості питання не вирішувалось та, що повторне стягнення щомісячно по 400 польських злотих при задоволенні зави про дозвіл на виконання рішення іноземного суду буде суперечити положенням ст. 390 ЦПК України.

Вирішуючи питання обгрунтованості апеляційної скарги та законності оскаржуваної ухвали про виправлення помилки у виконавчому листі, виданому на виконання судового рішення щодо надання дозволу на примусове виконання заочного вироку Районного суду м. Бидгощ ( Республіка Польща) від 20.10.2009 року, апеляційний суд виходить також з того, що невідповідність вимогам ч. 8 ст.395 ЦПК України ухвали Бахмацького районного суду від 31.05.2011 роки, після зміни її ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.07.2011 року , а саме не зазначення в суми, яка підлягає стягненню у національній валюті України за курсом Національного банку України, не являється перешкодою для оформлення виконавчого листа відповідно до вимог ст. 398 ЦПК України, на підставі якого буде забезпечено належне, повне і своєчасне виконання рішення іноземного суду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального чи неправильне застосування норм процесуального права, у тому числі, факту зміни самого судового рішення, на підставі якого надано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду. Наведені в скарзі доводи не спростовують законності висновків суду першої інстанції щодо допущеної помилки при оформленні виконавчого листа, зміст якого, у конкретному випадк, має відповідати положенням ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.303,304,307,312,314-315,317,319,324,390-398 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: