Постанова

від 15.05.2013 по справі 25/5005/10685/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року Справа №25/5005/10685/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М., ( доповідач)

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012 року у справі № 25/5005/10685/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машелектросистеми", м. Харків

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь комплект", м.Дніпропетровськ,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь комплект", м. Дніпропетровськ, вул. Кам'янська, буд. 36, кім. 315, ЄДРПОУ 37807032(далі - боржник) порушено 11.12.2012р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машелектросистеми", м. Харків відповідно до процедури, передбаченої статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є несплачена заборгованість боржника перед кредитором за простим векселем серії АА №1484355 від 05.04.2012р. в розмірі 377655,00 грн. За даними кредитора боржник відсутній за місцезнаходженням, не здійснює підприємницьку діяльність.

За результатами розгляду даної справи господарським судом Дніпропетровської області вимоги ініціюючого кредитора визнано обґрунтованими, внаслідок чого прийнято постанову від 19.12.2012р. (суддя Чередко А.Є.) про визнання ТОВ "Сталь комплект" банкрутом за ст.52 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці. Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Машелектросистеми", м. Харків.

Не погодившись з зазначеною вище постановою, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати, провадження у справі - припинити. В якості підстав для скасування вищезгаданої постанови ДПІ називає визнання ТОВ "Сталь комплект" банкрутом за умов неповного з'ясування важливих для вирішення спору обставин справи, зокрема, за відсутності даних перевірки боржника на дотримання ним податкового законодавства.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності апелянта та сторін у справі, які про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності припинення апеляційного провадження у даній справі, виходячи з наступних підстав.

Так, нормами ст.91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч.2 ст.41 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст.1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Також, норми ст.1 Закону про банкрутство передбачають, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст.52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника, особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку із викладеним, суд апеляційної інстанції також наголошує, що органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в ст.210 Господарського кодексу України.

Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Також, слід додати, що вказана норма ст.210 Господарського кодексу України, а також інші норми законодавства не встановлюють такої правової категорії, як "потенційний" кредитор.

В апеляційній скарзі ДПІ (апелянт) жодним чином не посилається на наявність у ТОВ «Сталь Комплект» заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

При цьому, слід зазначити, що копія ухвали від 11.12.2012 року про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сталь Комплект» також направлялась ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська. (а.с.1, 41, 43). Тобто, вказаний податковий орган після отримання зазначеної ухвали мав право на здійснення податкової перевірки стосовно боржника за визначених ним в апеляційній скарзі підстав з метою визначення податкових зобов'язань (боргу) та формування кредиторських вимог до нього.

Поряд з викладеним слід додати, що виходячи з положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби і у ліквідаційній процедурі боржника - після прийняття постанови про визнання його банкрутом, не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також, ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього, у зв'язку з чим не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання ТОВ «Сталь Комплект» банкрутом не стосується її прав та обов'язків.

З огляду на викладене вище, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

Згідно ж п.1 частини першої ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах від 27 березня 2013 року у справі №Б3/124-12; від 27 березня 2013 року у справі 34/5005/10035/2012; від 03 квітня 2013 року у справі №29/5005/10154/2012; від 27 лютого 2013 року у справі №38/5005/9234/2012 тощо).

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013р. внесених змін), ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2012 року у справі №25/5005/10685/2012 - припинити .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Повний текст постанови підписаний 20.05.2013р.