Рішення

від 16.05.2013 по справі 905/2413/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2013р. Справа № 905/2413/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія», м. Донецьк

до відповідача1: товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс», м. Сімферополь

до відповідача2: приватного підприємства «Імпекс Трейд», м.Донецьк

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 171 450,43 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Гуляк О.О. за дов.

Від відповідача1: не з'явився

Від відповідача2: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» та приватного підприємства «Імпекс Трейд» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 171 450,43 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що ані відповідачем 1, ані відповідачем 2, що є поручителем по зобов'язаннях відповідача 1, не були виконані грошові зобов'язання за договором комісії №1 від 25.05.2010р.

16.05.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що заявлена до стягнення сума у розмірі 171 450,43 складається як з комісійної плати за договором, так і з витрат, понесених позивачем з у в'язку із виконанням цього договору.

16.05.2013р. від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якій останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог до нього з тих підстав, що договором поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р. не встановлено розмір відповідальності поручителя, що є істотною умовою договору, тому даний договір є неукладеним.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідачі правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників відповідачів за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

25.05.2010р. позивачем (комісіонером) та відповідачем 1 (комітентом) укладено договір комісії №1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає, а комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок комітента зовнішньоекономічний договір продажу товару, істотні умови якого визначаються сторонами у додатках до договору, та передати усе отримане за договором комітенту.

Відповідно до п. 2.1.8 договору після виконання доручення комісіонер зобов'язаний надати комітенту звіт та передати йому усі документи щодо виконаного доручення.

У п. 3.1.4 договору зазначено, що комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера звіт про виконання доручення, розглянути та затвердити його протягом 5 робочих днів.

В матеріалах справи наявні звіти комісіонера за період з 30.12.2010р. по 30.04.2011р., підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно із п.п. 4.1, 5.1 договору за виконання доручення відповідно до умов договору комітент сплачує комісіонеру плату у розмірі 0,1% від суми реалізованого товару, яку комісіонер утримує з грошових коштів, які йому надійшли для комітента на проданий товар.

Пунктами 6.1, 6.2 передбачено, що усі витрати комісіонера, понесені ним у зв'язку із виконання своїх зобов'язань за договором, відображаються у його звіті, який складається за звітний місяць та подається комітенту в письмовій форму з додаванням усіх необхідних документів, у строк до 4 числа місяця, наступного за звітним. В усіх випадках відшкодовуються витрати комісіонера, понесені ним з відома та при згоді комітента.

Відповідно до п 7.1 договору комісіонер зобов'язаний виконати доручення комітента відносно продажу товару протягом 30 днів з дня передачі йому товару.

Пунктом 10.2 договору встановлений строк дії договору - до 31.12.2011р.

У зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань за договором, позивач направив на адресу відповідача 1 претензію №495 від 13.08.2012р. про погашення заборгованості, але відповіді на претензію надано не було.

У якості забезпечення виконання відповідачем 1 перед позивачем зобов'язань за договором комісії №1 від 25.05.2010р. між позивачем (кредитором) та відповідачем 2 (поручителем) 20.04.2012р. укладено договір поруки №20/04/2012-3, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого поручитель частково відповідає перед кредитором за несвоєчасне виконання боржником (відповідачем 1) його зобов'язань зі сплати комісійної плати за договором комісії №1 від 25.05.2010р. з урахуванням змін та доповнень, та йому добре відомі усі умови вищезгаданого договору.

Згідно із п. 3.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

10.10.2012р. позивачем на адресу відповідача 2 була направлена претензія №654 із вимогою про перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 171 450,43 гривень протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії, яка отримана 17.10.2012р.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 171 450,43 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідачів до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору комісії №1 від 25.05.2010р. та договору поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором комісії №1 від 25.05.2010р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір комісії. Як встановлено ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1024 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір комісії №1 від 25.05.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідач 1 не здійснив погашення заборгованості - жодних доказів іншого, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами не надано.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості у розмірі 171 450,43 гривень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача 2 суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, за висновками суду, договір поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р. між позивачем та відповідачем 2, як будь-який договір, обов'язково має містити умови щодо предмету та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст договору поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р., суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього договору визначено, що відповідач 2 частково відповідає за несвоєчасне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань по поверненню поворотної фінансової допомоги. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до відповідача 2, позивач посилається на наявність в нього обов'язку як поручителя виконати зобов'язання відповідача 1 за договором комісії № 2804-1 від 28-04.2011р. зі сплати комісійної плати та відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням договору.

Проте, як вказувалось вище, за висновками суду, договір поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р. є неукладеним. Тобто, за відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є наявність договірних відносин, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 2 будь-якої заборгованості як з солідарного боржника по зобов'язаннях відповідача 1.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості у розмірі 171 450,43 гривень, заявлені на підставі договору поруки №20/04/2012-3 від 20.04.2012р., задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України, та у зв'язку із задоволенням заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, судові витрати підлягають стягненню з відповідача 1 на користь державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс», приватного підприємства «Імпекс Трейд» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» (95011, м. Сімферополь, вул. Чехова,4, код ЄДРПОУ 31459842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» (83011, м. Донецьк, вул. Мала Будівельна, 5а, код ЄДРПОУ 33417411) заборгованість у розмірі 171 450,43 гривень.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Трубопроволочна компанія» до приватного підприємства «Імпекс Трейд» - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» (95011, м. Сімферополь, вул. Чехова,4) в доход державного бюджету судовий збір у розмірі 3 429,01 гривень.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 16.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.05.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник