Рішення

від 16.05.2013 по справі 920/315/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2013. Справа № 920/315/13-г За позовом: Приватного підприємства «Альта», м. Київ

до відповідачів: 1. Військової частини № 9953 Державної прикордонної служби України, м. Суми

2. Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області , м. Суми

про стягнення 62 464,00 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача : Миклуш М.І.

від відповідачів: 1. Ковака В.В.

2. не з'явився

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з 1-го відповідача на свою користь 60 235,00 грн. боргу відповідно договору № 294-12 , укладеного між сторонами даного спору 18.12.2012р. , 2229,00 грн. пені, 7500 грн. витрат на оплату послуг адвоката , а також 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позивач подав заяву від 13.03.2013р. по зменшення розміру позовних вимог , в якій не змінюючи суму основної заборгованості , зменшує суму заявленої до стягнення пені та просить стягнути пеню, розраховану у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі 915,00 грн. , а також стягнути судовий збір у розмірі 1720,50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7500 грн. Зазначена заява з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.04.2013р. по клопотанню представників сторін в якості 2-го відповідача по даній справі було залучено Головне управління Державного казначейства України в Сумській області, зобов'язано 2-го відповідача подати відзив на позов.

08.05.2013р. до господарського суду Сумської області від 2-го відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що між ним та сторонами відсітні договірні відносини, тому не має жодних зобов'язань ні перед позивачем, ні перед відповідачем , при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

15.05.2013р. до суду через установу поштового зв'язку надійшла заява від 22.04.2013р. 1-го відповідача по справі, в якій він зазначає, що 03.04.2013р. по платіжному дорученню № 370 ним перераховано позивачу 60235 грн., тобто заборгованість за отриманий товар ним погашена повністю, до заяви 1-й відповідач додав копію платіжного доручення № 370 від 03.04.2013р., зазначені заяви та копія платіжного доручення від 03.04.2013р. долучені до матеріалів справи.

07.05.2013р. до господарського суду Сумської області надійшло клопотання від 26.04.2013р. позивача, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази направлення на адресу 2-го відповідача копії позовної заяви та доданих неї документів , зазначене клопотання долучено до матеріалів справи.

15.05.2013р. до суду надійшло пояснення від 13.05.2013р. позивача по даній справі, в якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначає, що заперечення 1-го відповідача проти позову суперечить матеріалам справи, зазначене пояснення долучене до матеріалів справи.

16.05.2013р. до канцелярії господарського суду надійшли пояснення позивача від 13.05.2013р., аналогічні поясненням , які надійшли 15.05.2013р. через установу поштового зв'язку, зазначені пояснення долучені до матеріалів справи.

16.05.2013р. до суду надійшла заява позивача від 15.05.2013р., в якій він зазначає, що сукупний розмір витрат на оплату послуг адвоката становить 11500 грн., до заяви позивач додав оригінал акту № 2-03/2012 виконаних робіт від 15.05.2013р. та банківську виписку від 15.05.2013р.,всього позивач сплатив 11500 грн. за адвокатські послуги, зазначена заява та додатки до неї долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 16.05.2013р. позивачем подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу по даній справі. Судом задоволено зазначене клопотання позивача, запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив.

18.12.2012 року між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір № 294-12 , згідно якого позивач зобов'язувався поставити 1-му відповідачу товар, а 1-й відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити зазначений товар ( п.1.1 договору).

21.12.2012р. позивач , на виконання умов договору, поставив 1-му відповідачу товар на загальну суму 60235,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 19.12.2012р. № 371, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2012р. серія СПЗ № 00039, товарно-транспортною накладною № Р371 та накладною № 0503764 ( а.с. 12-17).

Відповідно до положень п.5.1 вищезазначеного договору , 1-й відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання, тобто останнім днем сплати всієї вартості товару вважається 26.12.2012р.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач 10.01.2013р. направив 1-му відповідачу звернення щодо сплати зазначеної суми боргу ( а.с.18).

Але, 1-й відповідач, у термін вказаний в зверненні розрахунки з позивачем не провів, тому позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість 1-го відповідача перед позивачем за договором № 294-12 від 18.12.2012р. склала 60235,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, не оспорюється 1-м відповідачем .

15.05.2013р. 1-й відповідач подав до суду докази перерахування позивачу 03.04.2013р. по платіжному дорученню № 370 коштів в розмірі 60235 грн.,

Судом встановлено, що 1-м відповідачем основна сума боргу в розмірі 60235,00 грн. була погашена вже після порушення провадження у справі №920/315/13-г, тому, у зв'язку зі сплатою після порушення провадження у справі відповідачем боргу в сумі 60235,00 грн., провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, 1-й відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до п.6.3 договору № 294-12 від 18.12.2012р у випадку невиконання зобов'язань передбачених цим договором винна сторона зобов'язується сплатити іншій пеню у розмірі 0,1% від суми договору за кожен день заподіяної шкоди, але не більше 5% від усієї суми.

Позивач , заявою від 13.03.2013р. зменшує суму заявленої до стягнення пені та просить стягнути пеню, розраховану у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі 915,00 грн.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з 1-го відповідача пені передбачені умовами п.6.3 договору № 294-112 від 18.12.2012р., пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 915,00 грн. пені. Провадження у справі стосовно стягенння 1314 грн. пені припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім цього , позивачем заявлені до суду вимоги по відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 11500 грн.

В якості обґрунтування вимог в даній частині позову позивачем додано до матеріалів справи договір по надання адвокатських послуг від 31.12.2012р, укладений між з адвокатом Савенко Ганною Сергіївною , відповідно до умов якого адвокат зобов'язувався надати наступні послуги:

- консультації стосовно положень чинного законодавства України та питань, що пов'язані з договором від 18.02.2012р. № 294-12;

- виконання всіх необхідних дій по захисту інтересів Замовника у спорі, що виник між Замовником та Військовою частиною № 9953 Державної прикордонної служби України;

- надання будь-яких адвокатських послуг Замовнику, що пов'язані з виконанням договору про надання юридичних послуги від 31.12.2012р. № 03/2012.

Згідно заяви позивача від 15.05.2013р., сукупний розмір витрат на оплату послуг адвоката становить 11500 грн., до заяви позивач додав оригінал акту № 2-03/2012 виконаних робіт від 15.05.2013р. та банківську виписку від 15.05.2013р.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України унормовано, що судові витрати за участь адвоката, при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому за правилами частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно позовних вимог та заяви від 15.05.2013р., позивач просить суд відшкодувати на його користь сплачений позивачем адвокату гонорар по наданню правової допомоги у даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат з позивача не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову, а відтак суд з урахуванням матеріалів даної справи обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Разом з тим, слід дотримуватись принципу "розумного обгрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України протоколом № 6/УІ від 12.10.99р. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Стаття 3 Цивільного кодексу України встановлює загальні засади цивільного законодавства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, суд зазначає, що договір б/номера укладений між позивачем та адвокатом Савенко Г.С. 31.12.2012р. безпосередньо про надання будь-яких адвокатських послуг позивачу, що пов'язані з договором від 18.02.2012р. № 294-12, п.4.1 якого визначено Порядок оплати послуг адвоката, що послуги згідно даного договору надаються адвокатом позивачу на умовах, встановлених Договором про надання юридичних послуг від 31.12.2012р. за № 03/2012, укладеному між позивачем та юридичною фірмою "Фокс". В п.2 договору № 03/2012 від 31.12.2012р. встановлені ціна та порядок оплати юридичних послуг, які надаються юридичною фірмою "Фокс" позивачу, зазначено, що ціни юридичних послуг визначені у специфікаціях , копії яких до матеріалів справи позивачем чи фірмою не додані, юридична фірма має право змінювати ціни на юридичні послуги в односторонньому порядку, тобто фактично юридична фірма самостійно , без погодження з позивачем по даній справі, встановлює розмір оплати за юридичні послуги.

Наказом № 3-С від 31.12.2012р. по юридичній фірмі "Фокс" адвокат Савенко Г.С. призначена як відповідачальна особа за надання адвокатських послуг по догвоору про надання адвокатських послуг від 31.12.2012р. № 03/2012, позовну заяву по даній справі складено 01.02.2013р. адвокатом Савенко Г.С., нею ж складено і заяву від 13.03.2013р. про зменшення розміру позовних вимог.

Участь в судових засіданнях адвокат Савенко Г.С. не приймала, в 2-х судових засіданнях інтереси позивача представляла гр-ка Миклуш М.І. на підставі довіреності від 05.05.2012р., виданої позивачем, а не адвокатом Савенко Г.С. чи юридичною фірмою "Фокс", ні позивач, ні адвокат Савенко Г.С. не подали будь-яких доказів, що гр-ка Миклуш М.І. надає юридичні послуги в межах договорів від 31.12.2012р. про надання юридичних послуг та про надання адвокатських послуг, тобто позивач фактично захищав свої інтереси в судових засіданнях через свою особисту представницю, а не з допомогою адвоката Савенко Г.С.

З урахуванням загального розміру задоволених позовних вимог у даній справі, об'єму та якості наданих юридичних послуг, суд визнає, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката не повинні перевищувати 1500,00 грн., які у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок 1-го відповідача.

В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката суд відмовляє.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідача в доход бюджету відшкодовується 1720,50 грн. - судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі стосовно стягнення 60235 грн. боргу за отриманий товар, 1314 грн. пені припинити за відсутністю предмету спору в цій частині.

3. Стягнути з Військової частини № 9953 Державної прикордонної служби України ( 40030, м.Суми, а/с 103, код 14321759) на користь Приватного підприємства «Альта» ( 03162, м.Київ, вул. Святошинська,3, код 32529742) 915 грн. пені, 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні вимог про стягнення 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО