Рішення

від 18.05.2013 по справі 921/247/13-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2013 р.Справа № 921/247/13-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вул. Новий Світ, 41, а/с 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" вул. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 00182113)

до відповідача Заліщицької центральної комунальної районної лікарні, вул. Українська, 86, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 02000659)

про cтягнення заборгованості.

За участю представників сторін від:

Позивача:

Ткач О.Є. - представник за довіреністю №36/б від 19.03.2013р.

Відповідача:

не з"явився

За участю прокурора - Невлад А.В. - посвідчення №015298 від 19.02.2013р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно статтей 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до статті 81-1 ГПК України не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання сторін.

Суть справи :

Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Заліщицької центральної комунальної районної лікарні про стягнення 31341 грн. 14 коп. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

17 травня 2013 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог б/н від 16.05.2013р. (вх.. №9654 ) , в якій просить стягнути з відповідача 31092 грн. 94 коп. боргу за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

В силу статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що уточнення до позовної заяви не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №921/247/13-г/3.

Таким чином, предметом позову є: стягнення 31092 грн. 94 коп. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Прокурор та позивач підтримують позовні вимоги повністю , просять суд позов задовольнити повністю, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх.. №9654 від 17.05.2013р. .

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначене судове засідання свого представника забезпечив, проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву № 303 від 18.03.2013р. ( вх.. № 6552 від 19.03.2013р.) , просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні - 21.03.2013 року судом оголошено про початок розгляду справи № 921/247/13-г/3 по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 21.03.2013р.

У відповідності до статті 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались перерви до 04.04.2013р. до 11:00 год., до 18.04.2013р. до 11:20 год. , до 16.05.2013р. до 14:00 год. та до 18.05.2013р. до 11:00 год. , про що зазначено у формулярах (протоколах) судових засідань відповідно від 21.03.2013р., від 04.04.2013р. , від 18.04.2013р. та від 16.05.2013р.

Строк розгляду справи №921/247/13-г/3, в порядку частини 3 статті 69 ГПК України, було продовжено до 26 травня 2013 року, про що винесено відповідну ухвалу від 18.04.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

Згідно вимог статті 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", статті 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу статтей 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до статтей 1, 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). Державний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері протягом лютого 2013 року проведено перевірку піднаглядних формувань - зберігачів державного матеріального резерву на предмет додержання останнім вимог Закону щодо цільового використання та збереження , ввірених їм матеріальних цінностей.

У ході перевірки встановлено , що у відповідності до положень розділу ІІ Статуту Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" основною метою діяльності і завданням бази спецмедпостачання є робота з мобілізаційним резервом , зокрема , забезпечення поповнень , зберігань , освіжень, заміни та поновлень матеріальних цінностей мобілізаційного резерву , здійснення їх відпуску , відповідно до встановлених вимог , зберігання такого майна.

А тому, Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" , на виконання наказу Управління охорони здоров"я облдержадміністрації за №2 від 26.11.1998р. , на підставі листа МОЗ України №266 від 14.08.1998р. у відповідності , з метою запобігання матеріальних збитків передано Заліщицькій центральній комунальній районній лікарні матеріальні цінності мобілізаційного резерву (медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнення після освіження з розривом у часі) без попередньої оплати , згідно накладних на загальну суму 33 141 грн. 14 коп. , що прийняті відповідачем через представників , які діяли на підставі довіреностей (копії накладних та довіреностей знаходяться в матеріалах справи) .

Факт отримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується накладними, що підписані повноважними представниками сторін та не заперечується представником відповідача.

Як вбачається із матеріалів даної справи , зокрема платіжного доручення відповідачем здійснено часткову оплату за медикаменти у розмірі 1800 грн. 00 коп.

Відповідачем повністю не виконано своїх зобов'язань та не проведено повного розрахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 31092 грн. 94 коп. , яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Стаття 509 ЦК України , визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу .

Стаття 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначає, що відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

Таким чином, закон встановлює принцип оплатної реалізації матеріальних цінностей з державного резерву.

Стаття 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлює самостійну підставу виникнення цивільних прав і обов"язків. Зокрема, отримувач матеріальних цінностей, реалізованих з державного резерву зобов"язаний їх оплатити.

Відповідно до вимог статті 530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України , 20.02.13р. КУ ТОР "База спецмедпостачання" направила вимогу за № 23 про сплату заборгованості у розмірі 31341 грн. 14 коп. на адресу Заліщицької ЦКРУ рекомендованої кореспонденцією , про що свідчить фіскальний чек від 20.02.2013р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.02.2013р.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 31 092 грн. 94 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Статтею 268 Цивільного кодексу України, встановлено перелік вимог, на які не поширюється позовна давність. Серед таких вимог згадується " на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Як зазначено вище, суд встановив наявність ґрунтованого на Законі України "Про державний матеріальний резерв" зобов"язання установи оплатити отримані з резерву матеріальні цінності.

За таких обставин , на вимогу, що стала предметом розгляду в цьому процесі, позовна давність не поширюється.

Щодо посилання відповідача на Наказ Державного Казначейства України №73 від 08.05.2001р. "Про порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув" суд зазначає наступне.

Наказом затверджено Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув. Як видно із самої назви, а також з преамбули Порядку, він застосовується до вимог, погашених позовною давністю. Оскільки на дану вимогу позовна давність не поширюється, відповідно, застосування до спірних правовідносин положень Наказу №73 неправомірне.

Відповідно до вимог статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статтей 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820,00 грн.

Згідно до Закону України " Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року складає 1147 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп. покладається на відповідача у справі та стягується у дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 22, 29, 32, 33, 43, 49, 69, 81-1, 82, 84, 85 ГПК України, статтями 11, 268, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 ГК України , Законом України "Про прокуратуру" , Законом України "Про державний матеріальний резерв" , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Заліщицької центральної комунальної районної лікарні, вул. Українська, 86, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 02000659) в користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" вул. Крушельницької, 18/305, м. Тернопіль , (код ЄДРПОУ 00182113) - 31092 грн. 94 коп. заборгованості передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

3. Стягнути з Заліщицької центральної комунальної районної лікарні, вул. Українська, 86, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ 02000659) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ м. Тернополя , код класифікації доходів бюджету 22030001, номер рахунку отримувача 31217206783002 , назва банку отримувача ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО банку отримувача 838012, код ЄДРПОУ отримувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022) - 1720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "20" травня 2013 року, через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя І.М. Турецький