Постанова

від 20.05.2013 по справі 1570/11523/2009     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/11523/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

18 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

суддів Левчук О.А.

Іванова Е.А.

секретаря Шкроби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс», за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання бездіяльності незаконної та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року, по справі 2а-11523/09/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» (далі ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС») до Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання бездіяльності незаконної та стягнення коштів, у задоволенні позову було відмовлено (т.4 а.с.39-43).

ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» звернулось до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року (т.4 а.с.121-123).

В обґрунтування перегляду за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року заявник зазначив, що з висновку №86 експертного дослідження від 13.07.2012 року йому стали відомі істотні обставини, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи. В резолютивній частині зазначеного дослідження встановлено, що нарахування митних платежів, обчислених Південною митницею (правонаступник Південної регіональної митниці) при оформленні вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «LUDWIGSON LPP» на адресу TOB «Софт-Макс» за Контрактом № LDA -09/2007 від 14.09.2007 року у розмірі 12 910 621,53 грн., документально та нормативно не обґрунтовані, внаслідок чого митні платежі, фактично сплачені TOB «АЙТІ-СЕРВІС» до Державного бюджету України, необґрунтовано завищені на суму 9 494 507,69 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року відрите провадження за заявою ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року по справі 2а-11523/09/1570 (т.4 а.с.155).

Ухвалою суду від 24.10.2012 року відповідно до ст.55 КАС України допущено правонаступництво відповідача Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (т.4 а.с.184).

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у заяві, підтримав її та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року за нововиявленими обставинами та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх уточнень, а саме визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» платежів, які були зараховано до бюджету, у загальній сумі 9494507,69 гривень та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» надмірно сплачених ним мита у сумі 4747253,77грн. та податку на додану вартість у розмірі 4747253,92гривень, які були зараховано до бюджету у загальній сумі 9494507,69 гривень.

Представники відповідачів Південної митниці та ГУДКСУ в Одеській області, а також представник прокуратури вважали, що необхідно відмовити у задоволенні заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами у зв'язку з їх відсутністю, а також вважали необґрунтованими позовні вимоги позивача, оскільки декларант мав доступ до цінової бази Державної митної служби України та ним шостий метод визначення митної вартості товару був обраний самостійно. З визначеною декларантом митною вартостю за вказаним методом були сплачені мито та ПДВ. Крім того, представник Південної митниці зазначив, що згідно положень Митного кодексу митниця повинна реагувати виключно на заниження декларантом митної вартості товарів.

Представник третьої особи ТОВ «Софт-Макс» до судового засідання не з'явився, був повідомлений судом належним чином та своєчасно, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав заяву ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» про перегляд постанови суду від 26.10.2010 року за ново виявленими обставинами.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи заяви про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року за нововиявленими обставинами суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В обґрунтування заяви про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» зазначає, що з висновку №86 експертного дослідження від 13.07.2012 року йому стали відомі істотні обставини, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи. В резолютивній частині зазначеного дослідження встановлено, що нарахування митних платежів, обчислених Південною митницею (правонаступник Південної регіональної митниці) при оформленні вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «LUDWIGSON LPP» на адресу TOB «Софт-Макс» за Контрактом № LDA -09/2007 від 14.09.2007 року у розмірі 12 910 621,53 грн., документально та нормативно не обґрунтовані, внаслідок чого митні платежі, фактично сплачені TOB «АЙТІ-СЕРВІС» до Державного бюджету України, необґрунтовано завищені на суму 9 494 507,69 грн.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що зазначені обставини є ново виявленими, оскільки вони являються істотними для справи, однак, у зв'язку з тим, що експертне-економічні дослідження по справі не призначались, ці обставини не були і не могли бути відомі заявнику на час її розгляду.

З огляду на викладені підстави суд вважає необхідним переглянути постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року за нововиявленими обставинами.

Приймаючи постанову від 26.10.2010 року Одеський окружний суд виходив з того, що TOB «АЙТІ-СЕРВІС» самостійно застосував метод визначення митної вартості товарів та самостійно визначив у наданих до митного органу ВМД митну вартість товарів, що ввозяться на Україну, і тому відповідачі не допустили порушення прав та інтересів TOB «АЙТІ-СЕРВІС» у спірних правовідносинах. Таки висновки суду, зазначені в постанові від 26.10.2010 року є помилковими.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Відповідно до МК України (в редакції 2002 року, яка діяла на час оформлення позивачем товару) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, Законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та Законів України (ст. 7).

Митний кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки. захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (Преамбула МК України).

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п.15 ст.1).

Відповідно до ст 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Ч.1 ст. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість);резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього

методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Ч.3 ст. 266 МК України вказує, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої ч.3 цієї статті.

При цьому відповідно до ст.273 МК України митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості. Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 p., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Принципами митного регулювання відповідно до ст.4 МК України є, зокрема, законність та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Таким чином,діяльність митних органів має бути спрямована, крім іншого, на забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, якій полягає й в забезпеченні сплати податків і зборів виключно у розмірах, встановлених Законом, а не надмірно.

Факт надмірної сплати позивачем митних платежів та податку підтверджується висновком судово-економічної експертизи №100088 від 11.02.2013 року, призначеної в ході даного провадження, та іншими матеріалами справи.

Відповідно до судово-економічної експертизи згідно з інвойсами по контракту № LDA -09/2007 від 14.09.2007 року, об'єм поставки товарів Компанією «LUDWIGSON LPP» на адресу TOB «Софт-Макс» склав 6696401,00грн.

Товар поставлений за ВМД 511000106/7/019451, 511000106/7/019454, 511000106/7/019459, 511000106/7/019462, 511000106/7/019464, 511000106/7/019478, 511000106/7/019477, 511000106/7/019472, 511000106/7/019468, 511000106/7/019416, 511000106/7/019419, 511000106/7/019422, 511000106/7/019424, 511000106/7/019433, 511000106/7/019437, 511000106/7/019439, 511000106/7/019480, 511000106/7/019413, 511000106/7/019145 від 09.11.2007р., 511000106/7/019710 від 10.11.2007р., 511000106/7/020079, 511000106/7/020080, 511000106/7/020078, 511000106/7/020075, 511000106/7/020073 від 11.11.2007р., 511000106/7/019699 від 10.11.2007р., 511000106/7/020103, 511000106/7/020097, 511000106/7/020104 від 11.11.2007р., 511000106/7/019119, 511000106/7/019187, 511000106/7/019183, 511000106/7/019204, 511000106/7/019180, 511000106/7/019152, 511000106/7/019153, 511000106/7/019193, 511000106/7/019194, 511000106/7/019182, 511000106/7/019179, 511000106/7/019181, 511000106/7/019178, 511000106/7/019161, 511000106/7/019154, 511000106/7/019369, 511000106/7/019209, 511000106/7/019188, 511000106/7/019364, 511000106/7/019151, 511000106/7/019351, 511000106/7/019354, 511000106/7/019185, 511000106/7/019348, 511000106/7/019359, 511000106/7/019346, 511000106/7/019436, 511000106/7/019165, 511000106/7/019431, 511000106/7/019160, 511000106/7/019577, 511000106/7/019575 від 09.11.2007р., 511000106/7/019952, 511000106/7/019900, 511000106/7/019903, 511000106/7/019907, 511000106/7/019911, 511000106/7/019939, 511000106/7/019947, 511000106/7/019918, 511000106/7/019914, 511000106/7/019920, 511000106/7/019922, 511000106/7/019926, 511000106/7/019943, 511000106/7/019959, 511000106/7/019956, 511000106/7/019953, 511000106/7/019934, 511000106/7/019929 від 10.11.2007р., 511000106/7/019442, 511000106/7/019447, 511000106/7/019457, 511000106/7/019434, 511000106/7/019299, 511000106/7/019338, 511000106/7/019340, 511000106/7/019377, 511000106/7/019330, 511000106/7/019334, 511000106/7/019325, 511000106/7/019481, 511000106/7/019255, 511000106/7/019525, 511000106/7/019520, 511000106/7/019344, 511000106/7/019409, 511000106/7/019513, 511000106/7/019504, 511000106/7/019495, 511000106/7/019492, 511000106/7/019294, 511000106/7/019488, 511000106/7/019473, 511000106/7/019534, 511000106/7/019410, 511000106/7/019413, 511000106/7/019303, 511000106/7/019317, 511000106/7/019311, 511000106/7/019426, 511000106/7/019418, 511000106/7/019394, 511000106/7/019387, 511000106/7/019382, 511000106/7/019342, 511000106/7/019362, 511000106/7/019352, 511000106/7/019404, 511000106/7/019550 від 09.11.2007р., 511000106/7/019622 від 10.11.2007р., 511000106/7/019453 від 11.11.2007р., 511000106/7/019458, 511000106/7/019467, 511000106/7/019463, 511000106/7/019450, 511000106/7/019470, 511000106/7/019267, 511000106/7/019475, 511000106/7/019438, 511000106/7/019444, 511000106/7/019443 від 09.11.2007р., 511000106/7/020008, 511000106/7/019625, 511000106/7/020005 від 10.11.2007р., 511000106/7/019265, 511000106/7/019540, 511000106/7/019518, 511000106/7/019522, 511000106/7/019523, 511000106/7/019527, 511000106/7/019530, 511000106/7/019535, 511000106/7/019532, 511000106/7/019561, 511000106/7/019557, 511000106/7/019515, 511000106/7/019560, 511000106/7/019261, 511000106/7/019484, 511000106/7/019543, 511000106/7/019539, 511000106/7/019546, 511000106/7/019548, 511000106/7/019554, 511000106/7/019517, 511000106/7/019518 від 09.11.2007р., 511000106/7/019994, 511000106/7/019982, 511000106/7/019990, 511000106/7/019988, 511000106/7/019985, 511000106/7/019999, 511000106/7/019997, 511000106/7/019996, 511000106/7/019992, 511000106/7/019983, 511000106/7/019979, 511000106/7/019995, 511000106/7/019960, 511000106/7/019961, 511000106/7/019964, 511000106/7/019963, 511000106/7/019965, 511000106/7/019968, 511000106/7/019973, 511000106/7/019977, 511000106/7/019975, 511000106/7/019903, 511000106/7/019989, 511000106/7/019986, 511000106/7/019987, 511000106/7/019976, 511000106/7/019974, 511000106/7/019971, 511000106/7/019969, 511000106/7/019966, 511000106/7/019962, 511000106/7/019991, 511000106/7/019972, 511000106/7/019970, 511000106/7/019978, 511000106/7/019981, 511000106/7/019980, 511000106/7/019984 від 10.11.2007р., 511000106/7/019425, 511000106/7/019258, 511000106/7/019262, 511000106/7/019260, 511000106/7/019251, 511000106/7/019252, 511000106/7/019254, 511000106/7/019259, 511000106/7/019248, 511000106/7/019236, 511000106/7/019201, 511000106/7/019202, 511000106/7/019203, 511000106/7/019206, 511000106/7/019205, 511000106/7/019227, 511000106/7/019226, 511000106/7/019229, 511000106/7/019217, 511000106/7/019216, 511000106/7/019215, 511000106/7/019214, 511000106/7/019189, 511000106/7/019192, 511000106/7/019190, 511000106/7/019191, 511000106/7/019199, 511000106/7/019231, 511000106/7/019219, 511000106/7/019221, 511000106/7/019222, 511000106/7/019223, 511000106/7/019225, 511000106/7/019224, 511000106/7/019241, 511000106/7/019238, 511000106/7/019245, 511000106/7/019242, 511000106/7/019218, 511000106/7/019213, 511000106/7/019212, 511000106/7/019210, 511000106/7/019207, 511000106/7/019208, 511000106/7/019263, 511000106/7/019266, 511000106/7/019256 від 09.11.2007р., 511000106/7/019629, 511000106/7/019967, 511000106/7/019623 від 10.11.2007р., 511000106/7/020089, 511000106/7/020090, 511000106/7/020081, 511000106/7/020092 від 11.11.2007р., 511000106/7/019547, 511000106/7/019566, 511000106/7/019556, 511000106/7/019474, 511000106/7/019490, 511000106/7/019482, 511000106/7/019452, 511000106/7/019428, 511000106/7/019417, 511000106/7/019435, 511000106/7/019498, 511000106/7/019322, 511000106/7/019509, 511000106/7/019499, 511000106/7/019508, 511000106/7/019505, 511000106/7/019501, 511000106/7/019445 від 09.11.2007р., 511000106/7/020110, 511000106/7/020109, 511000106/7/020108, 511000106/7/020106, 511000106/7/020114, 511000106/7/020113, 511000106/7/020112, 511000106/7/020111, 511000106/7/020116, 511000106/7/020117, 511000106/7/020118, 511000106/7/020115, 511000106/7/020050, 511000106/7/020052, 511000106/7/020058, 511000106/7/020059 від 11.11.2007р.

Згідно досліджених експертом декларацій фактурна вартість товару, поставленого Компанією «LUDWIGSON LPP» на адресу TOB «Софт-Макс» склала 6696401,00грн., митна вартість 25685416,05грн., митні платежі склали 12910621,59грн. (6421354,02грн. мито та 6489267,51грн. ПДВ).

Висновком судово-економічної експертизи встановлено, що нарахування митних платежів, обчислених Південною митницею (правонаступник Південної регіональної митниці) при оформленні вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «LUDWIGSON LPP» на адресу TOB «Софт-Макс» за Контрактом № LDA -09/2007 від 14.09.2007року у розмірі 12910621,53 грн., документально та нормативно не обґрунтовані, внаслідок чого митні платежі, фактично сплачені TOB «АЙТІ-СЕРВІС» до Державного бюджету України, необґрунтовано завищені на суму 9 494 507,69 грн.(т.5 а.с.2-15)

Суд не приймає до уваги надану представником Південної митниці рецензію на висновок експертного економічного дослідження №86 від 13.07.2012 року, яка була надана заявником до заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, щодо наявності недоліків в проведенні та оформленні економічного дослідження, оскільки за наявністю такого дослідження судом призначена та проведена відповідно до норм законодавства судово-економічна експертиза. Висновок експертизи №100088 від 11.02.2013 року щодо визначення у досліджених ВМД суми фактурної вартості товару відповідно до Контракту, суми митної вартості товару, визначеної за шостим методом, суми сплачених платежів з митної вартості, а також визначення суми митних платежів виходячи з фактурної вартості товару, представником Південної митниці не спростовується.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно матеріалів справи декларантом були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару, які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), проте митна вартість товару визначена на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості, з якою позивачем надмірно сплачені мито та податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

В запереченнях (т.3 а.с.219-227) проти задоволення позову Південна митниця, зокрема, посилаючись на ст.265 МК України, зазначала, оскільки у всіх ВМД митна вартість перевищувала фактурну, тобто не була нижчою, ніж прямі витрати, відсутні підстави для того, щоб митний орган зобов'язував декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж той, що він використав для її визначення, тобто правова позиція митниці ґрунтується на тому, що митниця повинна реагувати виключно на заниження декларантом митної вартості товарів, а її завищення не передбачає вчинення митницею дій з цього приводу. Проте вищенаведений п.15 ст.1 МК України вимагає від митниці забезпечити додержання всіх норм законодавства з питань митної справи, а не тлумачити в свою користь відокремлену норму цього Кодексу.

Стаття 265 МК України дійсно не встановлює, що митниця повинна вчинити будь-які дії у разі виявлення завищення митної вартості товарів, однак, враховуючи вищенаведені норми Конституції та МК України в їх сукупності, суд вважає, що зміст контролю правильності визначення митної вартості товарів також передбачає реагування митниці на завищення декларантом митної вартості з метаю запобігання надмірної сплати ним додатків і зборів.

Таким чином, митний орган повинен був не допустити надмірної сплати позивачем податків і зборів, або у випадку допущення переплати, повинен був вжити заходів для повернення зайво сплачених коштів.

При цьому суд враховує судову практику, оскільки відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України в своїх рішеннях щодо вирішення питання у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких зокрема належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11,від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ «ОНВІ» до Житомирскої митниці).

Таким чином, при наданні митниці документів, в якіх визначена митна вартість товару за першим основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Представник відповідача Південної митниці в судовому засіданні не надав жодного доказу та не довів вищезазначених обставин, не обґрунтував правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартості визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, не довів здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Доводи представника Південної митниці щодо самостійного визначення декларантом митної вартості за шостим методом з посиланням на те, декларант мав доступ до цінової бази даних Державної митної служби України, и визначив цю ціну за шостим методом визначення митної вартості товару, суд не приймає до уваги, оскільки Митним кодексом України, як актом, який має вищу юридичну силу, не передбачено визначати ціну товару на підставі цінової бази даних Державної митної служби України. Дані цінової бази щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатнім та визначальним для висновку про не достовірність митної вартості товару.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий Адміністративний суд України у постанові від 19.01.2012 року, справа № к-4577/09 (справа за позовом СПД до Волинської митниці). На думку Вищого Адміністративного суду відсутність вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару з наступним винесенням картки відмови у митному оформленні товару, унеможливлює реалізацію права декларанта на доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості товарів, зокрема, за першим методом. Митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен бути дотриманий порядок такого здійснення в частині як забезпечення реалізації права декларанта на доведення правильності заявленої ним митної вартості, так і проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом визначення митної товару.

В своєму рішенні від 26.03.2013 року за позовом «Варра Трейд» до Південної митниці (К\800/10052/13,К\800/11330/13,К/800/13680/13) Вищий Адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарі за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Вищого Адміністративний суд України від 15.01.2013 року( справа за позовом ТОВ «ГАЛІОН БЕСТ» до Південної митниці), від 02.08.2012 року (справа №К-40568/10 за позовом ТОВ «Толиман ЛТД» до Південної митниці).

Крім того, в рішенні від 02.08.2012 року Вищий Адміністративний суд України зазначив, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підстав та в межах закону.

Така позиція встановлена Верховним Судом України, рішення якого відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для застосування, та на яке обґрунтовано посилався позивач (постанова Верховного суду України від 01.12.2009 року по справі за позовом TOB «Пластфарма» до Львівської митниці).

Таким чином, митна вартість товару зазначена позивачем в ВМД позивача за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів не суперечить законодавству.

У зв'язку з митним оформленням товарів позивача Південною митницею, на підставі митної вартості товару визначеною за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України, сплачені мито та ПДВ відповідно до визначеної митної вартості товару, є надмірно сплаченими по відношенню до фактурної вартості товару (його контрактної ціни), що у сукупності підтверджується матеріалами справи та висновком судово-економічної експертизи № 10088 від 11.02.2013, а тому вимоги позивача про зобов'язання ГУДКСУ в Одеській області ( здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану шляхом стягнення надмірно сплачених сум на його користь підлягають задоволенню.

Позивач звертався до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару (1-им методом визначення митної вартості товару), а за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару. Проте Південна митниця заходів по поверненню надмірно сплачених мита та ПДВ не здійснила, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» платежів, які були зараховано до бюджету, у загальній сумі 9494507,69 гривень та стягнення цієї суми з Державного бюджету України на його користь є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити заяву ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року, прийняти нову постанову, якою скасувати постанову суду від 26.10.2010 року, позовні вимоги ТОВ «АЙТІ-СЕРВІС» задовольнити у повному обсязі.

Керуючись керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164,245,253 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс», за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання бездіяльності незаконної та стягнення коштів - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс», за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання бездіяльності незаконної та стягнення коштів за нововиявленими обставинами - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт-Макс», за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання бездіяльності незаконної та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці (65078,м.Одеса, вул.. Гайдара,21А, ідентифікаційний код 35819019) щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» (68000, м. Іллічівськ, вул. Промислова,2А, ідентифікаційний код 35321585) платежів, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9494507,69 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» (68000, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2А, ідентифікаційний код 35321585) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» мита у сумі 4747253,77гривень та податку на додану вартість у розмірі 4747253,92гривень, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 9494507,69гривень.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.

Головуючий суддя: Катаєва Е.В.

Судді: Левчук О.А.

Іванов Е.А.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці (65078,м.Одеса, вул.. Гайдара,21А, ідентифікаційний код 35819019) щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» (68000, м. Іллічівськ, вул. Промислова,2А, ідентифікаційний код 35321585) платежів, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9494507,69 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» (68000, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2А, ідентифікаційний код 35321585) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙТІ-СЕРВІС» мита у сумі 4747253,77гривень та податку на додану вартість у розмірі 4747253,92гривень, які було зараховано до бюджету у загальній сумі 9494507,69гривень.

20 травня 2013 року.

.