Постанова

від 11.04.2013 по справі 814/1008/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Справа № 814/1008/13-а

м. Миколаїв

10:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 до відповідача:Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр», вул. Робоча, 5, кв. 16, м. Миколаїв, 54010 про:стягнення податкового боргу в сумі 3060,52 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр» (надалі - відповідач) податкового боргу в сумі 3060,52 грн.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (ар. с. 18, 26), проте в судове засідання представника не направив, про причини його неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав, заперечень проти позову не подав. Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача заявив клопотання (ар. с. 21) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 22.03.2004 за № 41, що підтверджується довідкою від 08.01.2013 (ар. с. 6).

14.01.2013 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 113/15-2-14/32884421 (надалі - Акт за жовтень, ар. с. 12). Як зазначено в Акті за жовтень, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2013 № 0000391502 (ар. с. 11) застосував до відповідача штраф в сумі 1020 грн. Акт за жовтень і повідомлення-рішення від 28.01.2013 № 0000391502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 11, 14) і були отримані відповідачем 16.01.2013 і 30.01.2013.

14.01.2013 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 114/15-2-14/32884421 (надалі - Акт за листопад, ар. с. 13). Як зазначено в Акті за листопад, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2013 № 0000401502 (ар. с. 11) застосував до відповідача штраф в сумі 1020 грн. Акт за листопад і повідомлення-рішення від 28.01.2013 № 0000401502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 11, 14) і були отримані відповідачем 16.01.2013 і 30.01.2013.

06.02.2013 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 372/15-2-14/32884421 (надалі - Акт від 06.02.2013, ар. с. 16). Як зазначено в Акті від 14.01.2013, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2013 № 0000721502 (ар. с. 15) застосував до відповідача штраф в сумі 1020 грн. Акт від 06.02.2013 і повідомлення-рішення від 18.02.2013 № 0000721502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 17, 15) і були отримані відповідачем 08.02.2013 і 20.02.2013.

03.07.2012 позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу № 369, яка була вручена директору 09.07.2012 (ар. с. 8). Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Товариство податкову вимогу не погасило, тому згідно з пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач позов визнав, але доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

З урахуванням викладеного суд визнає позовні вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр», вул. Робоча, 5, кв. 16, м. Миколаїв, 54029 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 32884421) на користь Державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (банківські реквізити: р/р № 34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг в сумі 3060,52 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна