Рішення

від 17.05.2013 по справі 905/2157/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2013р. Справа № 905/2157/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Макіївка Донецької області

до відповідача:Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк

про стягнення 301 348,42грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Крещенко В.В. - представник по довіреності від 12.02.13

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Макіївка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк суми основного боргу у розмірі 291 385,65 грн., суми інфляційних втрат від несвоєчасного виконання зобов'язання у розмірі 278,59 грн., 3% річних у розмірі 1 856,36 грн. та суми пені у розмірі 9 168,97 грн. (Усього 302 689,57 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію угоди про графік поставок від 14.05.2010р., копію доповнення №1 від 25.10.2010р. до договору, копію додаткової угоди від 01.12.2011р., копію претензії від 19.02.2013р., копії товарно-транспортних накладних, копії видаткових та податкових накладних.

Позивач звернувся до суду з заявою б/н від 08.04.13 на підставі ст.22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк суму основного боргу у розмірі 291 385,65грн., 3% річних у розмірі 1 661,46 грн. та суму пені у розмірі 8 301,31 грн. (Усього 301 348,42 грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Також на виконання вимог суду, позивач надав письмові пояснення б/н, б/д разом з копією специфікації, копіями накладних на повернення товару, копію видаткової накладної №6034 від 28.11.2012р.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

У судовому засіданні 17.05.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

14 травня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Макіївка Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Приватним підприємством «Каверін», м. Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу), згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити і передати у власність покупця, а останній зобов»язався прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеним цим договором, згідно замовлення на поставку та товарносупровідної документації, яка є невід»ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація від 21.09.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням умов її поставки, найменування, кількості, якісних показників. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Доповненням №1 від 25.10.2010р. до договору №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р. сторони внесли зміни в п.5.3 договору та виклали його наступним змістом: «Покупець зобов»язаний оплатити кожну товарну накладну. Переданого постачальником товару не пізніше 15 банківських днів від моменту передачі такої партії товару».

Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлений строк його дії -з моменту підписання до 15.01.2011р. Якщо ні одна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. Отже, строк дії договору був автоматично пролонгований сторонами.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до вище вказаної специфікації, на виконання умов Договору, по видатковим накладним №6033 від 28.11.2012р., №6034 від 28.11.2012р., №6038 від 28.11.2012р., №60339 від 28.11.2012р., №6045 від 28.11.2012р., №6070 від 29.11.2012р., №6071 від 29.11.2012р., №6074 від 29.11.2012р., №6075 від 29.11.2012р., №6076 від 29.11.2012р., №6077 від 29.11.2012р., №6168 від 04.12.2012р., №6207 від 05.12.2012р., №6208 від 05.12.2012р., №6209 від 05.12.2012р., №6210 від 05.12.2012р., №6211 від 05.12.2012р., №6212 від 05.12.2012р., №6213 від 05.12.2012р., №6214 від 05.12.2012р., №6215 від 05.12.2012р., №6216 від 05.12.2012р., №6217 від 05.12.2012р., №6235 від 06.12.2012р., №6265 від 07.12.2012р., №6268 від 07.12.2012р., №6269 від 07.12.2012р., №6272 від 07.12.2012р., №6300 від 11.12.2012р., №6301 від 11.12.2012р., №6313 від 12.12.2012р., №6315 від 12.12.2012р., №6316 від 12.12.2012р., №6317 від 12.12.2012р., №6314 від 12.12.2012р., №6355 від 13.12.2012р., №6385 від 14.12.2012р., №6386 від 14.12.2012р., №6387 від 14.12.2012р., №6388 від 14.12.2012р., №6433 від 18.12.2012р., №6434 від 18.12.2012р., №6435 від 18.12.2012р., №6436 від 18.12.2012р., №6461 від 19.12.2012р., №6460 від 19.12.2012р., №6470 від 19.12.2012р., №6471 від 19.12.2012р., №6468 від 19.12.2012р., №6467 від 19.12.2012р., №6469 від 19.12.2012р., №6466 від 19.12.2012р., №6480 від 19.12.2012р., №6477 від 19.12.2012р., №6478 від 19.12.2012р., №6496 від 20.12.2012р., №6497 від 20.12.2012р., №6530 від 19.12.2012р., №6533 від 21.12.2012р., №6534 від 21.12.2012р., №6532 від 21.12.2012р., №6531 від 21.12.2012р., №6604 від 26.12.2012р., №6605 від 26.12.2012р., №6607 від 26.12.2012р., №6606 від 26.12.2012р., №6614 від 26.12.2012р., №6603 від 26.12.2012р., №6633 від 27.12.2012р., №6634 від 27.12.2012р., №6640 від 27.12.2012р., №6641 від 27.12.2012р., №6672 від 28.12.2012р., №6671 від 28.12.2012р., №6677 від 28.12.2012р., №6678 від 28.12.2012р., №6679 від 28.12.2012р., №6674 від 28.12.2012р., №6675 від 28.12.2012р., №6673 від 28.12.2012р., №6666 від 28.12.2012р., №6683 від 28.12.2012р., №6684 від 28.12.2012р., №6685 від 28.12.2012р., №6686 від 28.12.2012р., №6687 від 28.12.2012р., №6688 від 28.12.2012р., №6695 від 29.12.2012р., №6692 від 29.12.2012р., №6693 від 29.12.2012р., №6694 від 29.12.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 296 743,23грн. з урахуванням повернень товару.

У судовому засіданні 17.05.2013р. судом оглянуті усі оригінали документів наданих позивачем для огляду та встановлено наступне.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Разом з цим, факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Станом на 28.11.2012р. сальдо відповідача перед позивачем становило 192 608,02грн.

Як пояснив позивач відповідачем було сплачено за товар суму 205 000грн., яка була спрямована на погашення заборгованості за договором №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р. у розмірі 197965,60грн.

Розглянувши товарно-транспортні та видаткові накладні судом встановлено, що вказаний асортимент товару повністю співпадає з предметом договору, а також найменуванням зазначеним у специфікації.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що поставка товару згідно представлених позивачем товарно-транспортних та видаткових накладних відбулася в межах договору №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов 5.3 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 291 385,65грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 5.3 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних відповідно до кожної накладної, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 661,46 грн. 3% річних за період з 20.12.2012р.-21.03.2013р. в повному обсязі.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 20.12.2012р.-21.03.2013р. у розмірі 8 301,31 грн. такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно вимог ст.ст.546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, умовами договору №343 (купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу) від 14.05.2010р. сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 053,79грн. Заявою б/н від 08.04.2013р. позивач зменшив розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 26,82грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 ЗУ „Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.193, ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Макіївка Донецької області до Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк про стягнення 301 348,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Каверін», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Макіївка Донецької області суму основного боргу у розмірі 291 385,65грн., 3% річних у розмірі 1 661,46 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5 860,94грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «АВІС», (юрид.адр.: 86114, м. Макіївка, Донецької області, вул.Лутугіна,1; факт.адр: 83058, м.Донецьк, вул.Лівобережна,108-а, ЄДРПОУ 31083801) судовий збір у розмірі 26,82грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №2511 від 25.03.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна