Постанова

від 25.04.2013 по справі 811/973/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Справа № 811/973/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючої-судді Нагібіної Г.П. при секретарі - Дигас В.М. за участю:представника позивача - ОСОБА_5 представника відповідача - Шурапової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФГ ОСОБА_4 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.03.2013 року № 0000170227 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 20000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки відповідачем винесено, як ну думку позивача, протиправне податкове повідомлення - рішення, оскільки воно ґрунтується на неправомірних висновках податкового ревізора - інспектора про нікчемність правочину, укладеного позивачем з приватним підприємством «Етера ВК».

Позивач зазначає, що ФГ уклало з ПП «Етера ВК» договір поставки за результатами виконання якого ПП «Етера ВК» поставило насіння соняшнику, яким було засіяні земельні площі, які є в оренді господарства. Однак, відповідачем при проведенні перевірки необґрунтовано не взято до уваги надані позивачем первинні документи по господарським операціям з ПП «Етера ВК», в результаті чого податковим органом було прийняте незаконне податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, зазначивши, що ФГ перебуває на спец.режимі оподаткування як сільгоспвиробник, а відтак взагалі не мало економічної вигоди формувати податковий кредит по фіктивним первинним документам, оскільки не сплачує ПДВ до Державного бюджету, а лише перераховує суму ПДВ на спец.рахунок для використання цих грошових коштів у свій господарській діяльності. Крім того, представник позивача зазначав, що ФГ станом на день розгляду справи в суді отримало пропозицію від ПП «Етера ВК» щодо придбання посівного матеріалу надавши навіть примірник свідоцтва про сертифікацію такого насіння. Стосовно сертифікату якості придбаного насіння представник зазначив, що так як сертифікат не є первинним документом, а відтак після збирання врожаю 2012 р. був знищений.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав неправомірності формування ФГ податкового кредиту за господарською операцією з ПП «Етера ВК» так як така операція не підтверджена виходячи з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тобто всіх засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської операції.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 25 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 30 квітня 2013 року, про що повідомлено присутнім сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ФГ ОСОБА_4 (далі позивач) зареєстроване як юридична особа 19.11.2011 року Кіровоградською РДА Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №214909 (а.с.56). Відомості щодо підприємства внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.57). Згідно свідоцтва №100194840 позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ та є платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.59-60).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач) у розумінні статті 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Державним податковим ревізором - інспектором Кіровоградської ОДПІ 22.02.2013 р. на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ від 01.02.2013 р. №358 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що складено акт від 22.02.2013 р. №16/22-7/31754614 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фермерського господарства ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 31754614) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Етера ВК» (код за ЄДРПОУ 37097095) за період з 01.04.2012 по 30.04.2012» (далі - акт перевірки, а.с.12-23).

Висновками перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, абз.2 п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою КМУ від12.01.2011 р. №11, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2012 р. у розмірі 20000 грн., яка у поточному звітному періоду підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (р.14 декларації скороченої).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 14.03.2013 р. №0000170227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25000 грн., у тому числі за основним платежем - 20000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5000 грн. (далі оскаржуване рішення, а.с.11).

Правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Зі змісту розділу акту перевірки суд вбачає, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2012 р. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ від ПП «Етера ВК», правочини якого встановлені нікчемними, оскільки актом перевірки ПП «Етера ВК» від 24.12.2012р. №1203/1520/37097095 зазначено про анулювання свідоцтва платника ПДВ 26.11.2012 р. та про те, що усі операції купівлі-продажу ПП «Етера ВК» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою визначення сум ПДВ, що підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства за квітень 2012 р. (р.14 декларації) встановлено його заниження на 20000 грн., в результаті порушень описаних вище.

Такі висновки суд оцінює критично, оскільки вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб'єктів господарювання і є такими, що йдуть врозріз нормам Податкового кодексу України з наступних підстав.

Згідно договору поставки №23/04 від 23.04.2012 р., укладеного між ПП «Етера ВК» (Постачальник) та ФГ ОСОБА_4 (Покупець), Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (а.с.26-28).

За результатами виконання договору поставка ПП «Етера ВК» виписано видаткову №24/04 від 24.04.2012 р. (а.с.24) та податкову накладну від 24.04.2012 р. №41 на суму 120000 грн. (у тому числі 20000 грн. ПДВ). Суму 20000 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ (скорочена) за квітень 2012 р. (а.с.62-67).

У судовому засіданні встановлено, що 24.04.2012 р. позивачу поставлено насіння соняшника марки «НК Неома», яке було в подальшому використане позивачем шляхом засіяння орендуємих позивачем площі, що підтверджується актом №481 від 29.04.2012 р. (а.с.69), інформацією про наявність посівної площі сільськогосподарських культур пд. Уражай (а.сю115-136).

Факт оплати за договором поставки підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2012 р. №75 на суму 120000 грн. (а.с.147).

Представник позивача зазначив суду, що поставка насіння здійснювалась власним транспортом ПП «Етера ВК», а відтак доказів такого транспортування у позивача не має.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з абзацом шостим пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналізуючи вищезазначені норми ПК України, суд дійшов висновку, що єдиною правовою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка виписана за наслідками реалізації товарів, робіт або послуг.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянувши первинні документи щодо господарських відносин позивача з ПП «Етера ВК», суд дійшов висновку, що останні мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити.

Відповідно пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Діяльність позивача у сфері сільського господарства підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства (а.с.59), тобто придбаний у ПП «Етера ВК» товар був використаний безпосередньо у господарській діяльності позивача.

Згідно інформації, отриманої на вимогу суду від відповідача, ПП «Етера ВК» за перевіряємий період мало найманих працівників в кількості 5 осіб, що спростовує посилання відповідача на відсутність трудових ресурсів (а.с.77).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що характер укладеного між позивачем та ПП «Етера ВК» правочину мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2012 р. 20000 грн. Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, позивач не допустив жодної недоплати в бюджет, оскільки перебував на спеціальному режимі оподаткування і не сплачував ПДВ до бюджету, а відтак дана обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині визначення основного платежу.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач, враховуючи свій обов'язок довести правомірність прийнятого рішення, встановлений частиною другою статті 71 КАС України, не надав доказів, які б свідчили про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Етера ВК» правочинів.

Враховуючи висновки суду щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у загальному розмірі 250 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.03.2013 р. №311 на суму 250 грн. (а.с. 2), тому він підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 17, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фермерського господарства ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 14 березня 2013 р. №0000170227, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20000 грн. - за основним платежом та 5000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити фермерському господарству ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 250 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна