Постанова

від 07.05.2013 по справі 814/1385/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 року Справа № 814/1385/13-а

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби , вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрагон», вул. Леніна, 227, с. Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область, 57220 про:стягнення заборгованості в сумі 2040 грн., В С Т А Н О В И В:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - МДПІ або позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрагон» (надалі - Товариство або відповідач) податкового боргу в сумі 2040 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності (ар. с. 31-32).

Повістка суду від 12.04.2013, що була направлена за місцем реєстрації відповідача, повернулась без вручення адресату (ар. с. 27-29). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив.

17.02.2010 Товариство було взято на облік в якості платника податків за № 1938, що підтверджується довідкою від 17.02.2010 № 21 (ар. с. 7).

17.12.2012 позивач здійснив камеральну перевірку податкової звітності відповідача з податку на прибуток за І півріччя і ІІІ квартал 2012 року, за результатами якої був складений акт № 924/15-36896121 (надалі - Акт від 17.12.2012, ар. с. 10-11). Як зазначено в Акті від 17.12.2012, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав своєчасно декларації з податку на прибуток за І півріччя і ІІІ квартал 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 08.01.2012 № 0000181501 (ар. с. 12) застосував до відповідача штраф в сумі 2040 грн. Акт від 17.12.2012 і повідомлення-рішення від 08.01.2012 № 0000181501 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 12), але адресату не були вручені.

23.01.2012 позивач направив Товариству податкову вимогу № 30 (ар. с. 13).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних санкцій є контролюючий орган. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного суд визнає позовні вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрагон», вул. Леніна, 227, с. Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область, 57220 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 36896121) на користь держави податковий борг в сумі 2040 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна