Рішення

від 14.05.2013 по справі 915/289/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 915/289/13-г

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: Сєдової С.А. - дов. №60 від 09.01.2013, Дружченко Н.І. - дов. №61 від 31.01.2013,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «СФ «Мисфа»

(54007, м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-г)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНКО-Миколаїв»

(54028, м.Миколаїв, вул.4-Повздовжня, 76)

про: стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень б/н від 01.03.2012 у сумі 38848 грн., пені в сумі 1487,06 грн. та витрат по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн.

Згідно заяви позивача №364-13 від 08.05.2013 про зменшення позовних вимог: стягнення , заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень б/н від 01.03.2012 у сумі 35825,20 грн., пені в сумі 1279,73 грн. та витрат по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн. -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНКО-Миколаїв» заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень б/н від 01.03.2012 у сумі 38848 грн., пені в сумі 1487,06 грн. та витрат по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн.

Заявою про зменшення позовних вимог №364-13 від 08.05.2013 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень б/н від 01.03.2012 у сумі 35825,20 грн., пеню в сумі 1279,73 грн. та витрати по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн. Крім того, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір (т.2 а.с.84-89).

Враховуючи, що, відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №364-13 від 08.05.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «ГРІНКО-Миколаїв» не виконало належним чином своїх обов'язків зі сплати орендних платежів, як того вимагають умови договору оренди б/н від 01.03.2012, що стало підставою для стягнення орендних платежів та пені. Крім того, при використанні орендованого приміщення позивачу спричинені відповідачем збитки шляхом пошкодження металевих воріт, які позивач визначив у розмірі 4514,0 грн. та які просить стягнути.

Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог висловлена у наданому суду відзиві (т.1 а.с.22-24), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує частково, вказуючи на те, що акти здачі-прийняття робіт та рахунки на оплату орендної плати позивачем відповідачу не надсилались; відповідачем здійснена оплата по даному договору на загальну суму 49933,0 грн., які позивачем при розрахунку основної суми боргу та пені враховані не в повному обсязі; починаючи з 09.10.2012 відповідач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном, у зв'язку з його не допуском до орендованих приміщень.

У судових засіданнях 25.03.2013 та 22.04.2013 судом, у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України оголошувались перерви.

Відповідач у судове засідання 14.05.2013 не з'явився, причини неявки суду не повідомив; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 22.04.2013, яка була надіслана за його місцезнаходженням та отримані повноважним представником, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.82). Крім того, у судовому засіданні 22.04.2013 представник відповідача повідомлений про дату наступного судового засідання під розписку (т.1 а.с.78).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, наявність відзиву по суті позовних вимог та участь представника відповідача у попередніх судових засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та заяві про зменшення позовних вимог №364-13 від 08.05.2013.

У судовому засіданні 14.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «СФ «Мисфа» (надалі - ПАТ «СФ «Мисфа») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНКО-Миколаїв» (надалі - ТОВ «ГРІНКО-Миколаїв») укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), за умовами якого орендатор (позивач у справі) передає орендарю (відповідач у справі) частину виробничого корпусу площею 767 кв.м та підсобне приміщення площею 55 кв.м, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-г. Приміщення мають бути передані орендарю по акту протягом одного дня з моменту підписання договору (т.1 а.с.6,7).

01.03.2012 сторонами оформлений та підписаний акт приймання-передачі приміщень виробничого корпусу площею 767 кв.м та підсобне приміщення площею 55 кв.м (т.1 а.с.8).

Строк дії договору сторони узгодили у п.6.1 Договору - з моменту його підписання до 31.03.2013.

Відповідно до п.6.3 Договору, у разі дострокового припинення договору, зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону за один місяць.

Листом №361 від 11.10.2012 відповідач повідомив позивача про наявність наміру розірвати договір з 11.11.2012 та направив позивачу два примірника Додаткової угоди про припинення Договору від 01.03.2012 з 11.11.2012, підписані орендарем (т.1 а.с.9,10).

Доказів підписання позивачем (орендодавцем) Додаткової угоди про припинення Договору від 01.03.2012 з 11.11.2012, суду не надано.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 6.3 Договору сторони встановили інший порядок розірвання договору, ніж передбачений ст.254 ЦК України, а саме: шляхом повідомлення зацікавленою стороною про дострокове його припинення.

Таким чином, направлений відповідачем на адресу позивача лист №361 від 11.10.2012, суд розцінює як повідомлення позивача про розірвання Договору та припинення його дії з 11.11.2012.

Відповідно до п.2.13 орендар зобов'язався, у разі дострокової відмови від договору оренди, передати приміщення орендодавцю по акту на протязі 1-го дня, у стані, не гіршому, ніж при прийнятті, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пункт 2.15 Договору передбачає, що по закінченню строку оренди, орендар зобов'язаний передати приміщення орендодавцю на протязі 3-х днів.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір найму вважається припиненим у разі, якщо наймач повернув майно наймодавцеві у встановлений договором строк в належному стані, оплативши за користування майном в розмірі, встановленому договором. Наймодавець натомість зобов'язаний прийняти річ від наймача.

У разі, якщо наймач не повернув річ після закінчення дії договору найму, а продовжує користуватися нею, до відносин найму слід застосовувати ст.764 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважатиметься поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Така ж ситуація буде мати місце, якщо наймач утримує річ після закінчення строку дії договору найму, вже не користуючись нею, не виконуючи, однак, свій обов'язок щодо повернення орендованого майна.

Станом на час розгляду справи та прийняття судом рішення, доказів повернення орендованого майна сторонами суду не надано, що свідчить, про продовження користування майном з боку відповідача.

Посилання відповідача на те, з 09.10.2012 йому, з боку позивача, чинились перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, у зв'язку з чим він погоджується із позовними вимогами лише в частині стягнення орендної плати за період з 01.03.2012 по 08.10.2012, судом відхиляються, виходячи з наступного:

- акти про недопуск на територію від 09.10.2012, 16.10.2012 та 19.10.2012 (т.1 а.с.41-43) складені в односторонньому порядку, за участю зацікавлених осіб;

- доказів в обґрунтування наміру відповідача передати орендовані приміщення орендодавцю, як того вимагає п.2.13 Договору, суду не надано;

- доказів вжиття заходів для відновлення порушеного права відповідача на користування приміщеннями, в порядку передбаченому ст.391 ЦК України, шляхом подання негаторного позову, суду також не надано.

Пунктом 2.12 Договору сторони обумовили обов'язок орендаря своєчасно, у урахуванням особливостей п.п.3.1, 3.2 вносити орендну плату за користування приміщенням.

Пунктами 3.1 Договору сторони встановили, що приміщення, в період з 01.03.2012 по 01.04.2012 передається орендарю з встановленим розміром орендної плати - 100,0 грн. Починаючи з 01.04.2012 до 31.03.2013 приміщення вважаються переданими в оренду з встановленою орендною платою у розмірі 7000,0 грн. (з ПДВ).

Згідно п.3.3 Договору, орендна плата перераховується на рахунок орендодавця чи вноситься готівкою у касу підприємства щомісячно, передплатою до 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п.2.10 орендар зобов'язався окремо здійснювати оплату за послуг по забезпеченню електричною енергією, водою, згідно виставлених рахунків орендодавця.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором (найму) оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з розрахунку позивача (т.2 а.с.85-87), відповідно до умов Договору, за період з 01.03.2012 по 31.03.2013 відповідач мав сплатити позивачу 855758,20 грн.

За період з 01.03.2012 по 31.03.2013 відповідачем, по договору оренди нежитлових приміщень (частини виробничого корпусу площею 767 кв.м та підсобного приміщення площею 55 кв.м, за адресою: м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-г) на рахунок позивача сплачено 49933,0 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с.55-108). Відповідачем зазначена сума оплати також підтверджена у наданому суду розрахунку (т.1 а.с.110-120).

Таким чином, залишок несплаченої відповідачем заборгованості з орендної плати склав 35825,20 грн. (855758,20 - 49933,0).

Відповідач заперечує проти стягнення позивачем орендної плати з 09.10.2012 вказуючи на недопуск до орендованих приміщень.

Судом вказані заперечення до уваги не приймаються, виходячи з викладеної вище позиції суду з даного питання.

Посилання відповідача на те, що орендна плата за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року не сплачувалась через відсутність виставлених позивачем рахунків та підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), судом відхиляються, оскільки умови укладеного між сторонами договір оренди не передбачають обов'язку орендодавця виставляти рахунки на сплату орендної плати та направляти на підписання орендаря акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Станом на час прийняття рішення, відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 35825,20 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі затримки орендної плати, орендар має сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої орендної плати за кожен день прострочення платежу.

Позивачем надано суду розрахунок пені за порушення строків сплати орендних платежів за Договором (т.2 а.с.88), згідно якого позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1279,73 грн. за період з 25.10.2012 по 31.03.2013.

Враховуючи, що після направлення на адресу позивача повідомлення про розірвання Договору, відповідач орендоване майно не повернув, тобто фактично продовжував ним користуватись за відсутності заперечень орендодавця протягом місяця, то в силу приписів ст.764 ЦК України, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно, і всі умови Договору продовжують свою дію.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені також обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення орендної плати та пені позивач просить суд стягнути з відповідача та витрат по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн., які за своєю правовою природою є збитками.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Суд вважає, що позивачем не доведений факт спричинення йому з боку відповідача збитків у сумі 4514,0 грн., оскільки акт №1 від 14.01.2013, яким виявлено пошкодження воріт складений у односторонньому порядку; позивачем не надано доказів фактичного понесення ним витрат на виконання робіт по ремонту металевих воріт у сумі 4514,0 грн., тобто документально не підтверджені витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); не надано доказів існування причинного зв'язку між пошкодженням воріт та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4514,0 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНКО-Миколаїв», 54028, м.Миколаїв, вул.4-Повздовжня, 76 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 35989651) на користь Публічного акціонерного товариства «СФ «Мисфа», 54007, м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-г (р/р 26006556261001 в МРУ «Приватбанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 05473097) 35825,20 грн. заборгованості з орендної плати, 1279,73 грн. пені та 1423,37 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 20 травня 2013 року.