Рішення

від 13.05.2013 по справі 916/608/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.Справа № 916/608/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 19.08.2011 р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Приватного підприємства "Гарант-Будсервіс"

про стягнення заборгованості

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 05 березня 2013 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Гарант-Будсервіс», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 65 109 грн. 69 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ФОП ОСОБА_2 і ПП «Гарант-Будсервіс» був укладений договір про поставки №05/12 від 05.12.2011 р.

Предметом даного договору є зобов'язання постачальника поставити, а покупця оплатити товар по цінах, в кількості та у терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках та видаткових накладних і специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Позивач свої обов'язки за договором виконав вчасно та в повному обсязі поставив продукцію на замовлення покупця, проте відповідач не розрахувався за товар в повному обсязі, що порушує інтереси позивача.

Ухвалою суду від 11.03.2013 р. було порушено провадження у справі №916/608/13-г із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 25.03.2013 р., 08.04.2013 р., 24.04.2013 р. згідно вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 08.04.2013 р., 24.04.2013 р. та 13.05.2011 р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за НОМЕР_2 від 18.03.2013 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за НОМЕР_2 від 18.03.2013 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 13.05.2013 р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, надані під час судового розгляду, суд встановив:

05 грудня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Гарант-Будсервіс» був укладений договір поставки, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пісок, цемент, щебінь по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Пунктом 2.1 вказано, що загальна сума договору складається із сум, вказаних в накладних, що видаються на підставі договору.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах самовивозу з складу постачальника. Датою поставки вважається дата передачі товару у відповідності до накладної. Право власності у покупця виникає з моменту передання товару.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з моменту отримання товару. За прострочку оплати продукції покупець сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми отриманого товару за кожний день прострочення.

ФОП ОСОБА_2 на виконання зобов'язань за договором було поставлено товар - пісок, що підтверджується відповідною накладною №44 від 05.12.2011 р. на суму 33 999 грн. 84 коп. та рахунком №44 від 05.12.2011 р.

Відповідач за поставлену продукцію не розрахувався, в наслідок чого в нього утворилась заборгованість по розрахунках в розмірі 33 999 грн. 84 коп., що підтверджується актом звірки від 22.01.2013 р.

З наведених підстав ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ПП «Гарант-Будсервіс» з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 33 999, 84 грн. та суми нарахованої неустойки в розмірі 31109,85 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, судом встановлено факт укладення сторонами Договору поставки №1109 від 08.01.2008 р.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами обумовлено оплату товару з моменту отримання, тобто підписання видаткових накладних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару та факт існування заборгованості за поставлену продукцію, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 33 999 грн. 84 коп. є обґрунтованою.

Щодо стягнення неустойки за порушення зобов`язання, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму неустойки в розмірі 31 109 грн. 85 коп.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду у 05.03.2013 р., строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки видатковою накладною №44 від 05.12.2011 р. минув.

Таким чином в суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій з ПП «Гаран-Будсервіс» за порушення зобов'язання у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача основного боргу в сумі 33 999 грн. 84 коп.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант-Будсервіс" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Генерала Шевченка, буд. 3, кв. 3, код ЕДРПОУ 35328381) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ТВББ №10015/0371 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 328845) заборгованість в сумі 33 999 (тридцять три дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18.05.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.