Постанова

від 16.05.2013 по справі 5017/2840/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5017/2840/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.02.2013р. у справі господарського суду№ 5017/2840/2012 Одеської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт" третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Мерск Україна ЛТД" простягнення 292 759,30грн. збитків та 57 516,22грн. безпідставно отриманих грошових коштів та за зустрічним позовомТОВ "Фарконт" доТОВ "Євро-Імпекс" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -стягнення 103 990,99грн. Варивода М.З. дов. б/н від 27.02.2013 Корнишин О.О. дов. № 2-ГС від 17.01.2013 не з'явився В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт" 292759,30 грн. збитків і 57516,22 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором транспортного експедирування №124/5 від 05.12.2011р. в частині доставки вантажу позивачу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ТОВ "Мерск Україна ЛТД".

В свою чергу ТОВ "Фарконт" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Евро-Імпекс" 100145,41 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування №124/5 від 05.12.2011, 3845,58 грн. пені та судових витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 (головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Михайлов М.В.) позов ТОВ "Євро-Імпекс" задоволено частково: за первісним позовом стягнуто з ТОВ "Фарконт" на користь ТОВ "Євро-Імпекс" безпідставно отриманих коштів 20763,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 415,27 грн., стягнуто з ТОВ "Євро-Імпекс" на користь державного бюджету судовий збір в сумі 2 грн., в задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "Фарконт" до ТОВ "Євро-Імпекс" про стягнення 103990,99 грн. задоволено: стягнуто з ТОВ "Євро-Імпекс" на користь ТОВ "Фарконт" суму заборгованості 100145,41 грн., пеню 3845,58 грн., витрати по сплаті судового збору 2079,82 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Євро-Імпекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фарконт" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа ТОВ "Мерск Україна ЛТД" направила до Вищого господарського суду України клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2011 року ТОВ "Євро-Імпекс" звернулось до ТОВ "Фарконт" із заявкою про надання послуги з експедирування імпортного вантажу (ламінат) у двох контейнерах за маршрутом Шанхай (Китай) - Запоріжжя (Україна) через Гдиня (Польща) з перевантаженням на залізницю.

На підставі зазначеного звернення 05 грудня 2011 року між ТОВ "Євро-Імпекс" (клієнт-замовник) та ТОВ "Фарконт" (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 124/5 (далі - Договір), відповідно до якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати та виконати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу, що належать замовнику, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Відповідно до п. 2.1.1 - 2.1.4, 2.1.6 Договору експедитор має право укладати договори і угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які являються резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за цим договором; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями, підприємствами, установами; залучати до виконання своїх зобов'язань по договору інші організації та осіб; отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань за договором.

У разі ненадання клієнтом вищенаведених документів та іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх зобов'язань по договору до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому всі витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/або транспортного засобу і такі подібні відносяться на рахунок клієнта. Експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування документально підтверджених додаткових затрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі затрати здійснювались в інтересах клієнта.

Відповідно до п.2.1.7 Договору експедитор має право затримувати вантаж, який знаходиться у його власності, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань в частині оплати послуг експедитора та відшкодування вказаних затрат. При затриманні вантажу експедитор може на свій розсуд зберігати затриманий вантаж в контейнері/транспортному засобі або помістити вантаж на склад або в інше безпечне місце. При цьому всі витрати, пов'язані з вивантаженням, розміщенням, зберіганням вантажу, використанням/простоєм контейнерного обладнання/ транспортних засобів, а також витрати, пов'язані з повторною подачею під завантаження контейнеру/транспортного засобу, завантаженням, розміщенням та кріпленням вантажу контейнері/транспортного засобу сплачуються клієнтом.

В п. 2.1.8 Договору передбачено, що експедитор має право отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів і інших платежів, понесених в інтересах клієнта.

Порядок розрахунків за Договором визначено в розділі 3. Так, відповідно до п. 3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням даного Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.2 Договору.

У разі виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов'язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом в строк, передбачений п. 3.2 Договору, а саме на протязі 3 банківських днів від дати надання рахунку клієнту з перерахуванням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.

При наявності фінансової заборгованості клієнта, простроченої більше ніж на 10 днів, експедитор може призупинити дію даного Договору в односторонньому порядку до погашення боргу клієнтом, при цьому експедитор звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору .

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011, а якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не сповістить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

На виконання Договору та заявки від 25.11.2011 відповідач за первісним позовом ТОВ "Фарконт" здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу ламінату, придбаного ТОВ "Євро-Імпекс" за контрактом №01/07/2008 від 01.06.2008р., та організував перевезення вантажу-ламінату, що прибув на ім'я позивача 12.01.2012 у контейнерах MSKU 7853593, MSKU 789739 (лінійний коносамент 595948186 та комбінований транспортний коносамент ASJ1101721G з Шанхаю (Китай) через Гдиня (Польща) до Запоріжжя (Україна). Вказаний вантаж ТОВ "Фарконт" доставлено позивачу та згідно залізничних накладних №351361 та №351579 вантаж отриманий ТОВ "Євро Імпекс" 15.02.2012.

Суди попередніх інстанцій послались на те, що за умовами Договору на адресу ТОВ "Євро-Імпекс" були спрямовані рахунки №16788 від 14.02.2012р. та №17657 від 14.02.2012р., які залишені останнім без оплати, у зв'язку з чим у відповідності до п.3.2 Договору ТОВ "Фарконт" фактично призупинив виконання умов Договору.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу ТОВ "Євро-Імпекс" рахунків №16788 від 14.02.2012 та №17657 від 14.02.2012 на попередню оплату.

Ст. 935 Цивільного кодексу України встановлює, що клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.

Доказів відмови ТОВ "Фарконт" від Договору транспортного експедирування та попередження про це другу сторону в розумний строк в матеріалах справи нема.

Судами встановлено, що в подальшому ТОВ "Фарконт" сформував остаточні рахунки №1205091, №1205092, №1205093 від 03.05.2012 року на загальну суму 100145,41 грн. з оплати експедирування вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU7853593, MSKU7898739, а також акти виконаних робіт, податкові накладні і направив зазначені документи на адресу ТОВ "Євро-Імпекс", які були направлені як додатки до листа ТОВ "Фарконт" № 1379 від 16.05.2012, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Судами встановлено та ТОВ "Євро Імпекс" не заперечено, що зазначені рахунки не були сплачені ТОВ "Євро Імпекс" в строки, зазначені п.3.2 Договору, тобто на протязі трьох банківських днів від дати надання рахунку, а акти виконаних робіт не підписані, а сплачено лише рахунок №1203053 від 06.03.2012 на суму 3201,59 грн. за залізничне перевезення ламінату Мостиська-Запоріжжя.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 29.02.2012 р. до Одеського торговельного морського порту прибув інший вантаж - панелі із ПВХ вагою 40176,00кг, загальна вартість яких складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 36 628,20 дол. США згідно інвойсу № ZQEТ11001 від 07.12.2011, пакувального листа від 12.07.2011 до інвойсу № ZQEТ11001 від 07.12.2011 р. за лінійним коносаментом 588259565 у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951, придбаний ТОВ "Євро Імпекс" відповідно до контракту № 01/07/2008 від 01.06.2008 (специфікація № 1), укладеного між ТОВ "Євро-Імпекс" та SHANGHAI Zhuan Qin Trade Co/Ltd, Китай (продавець).

Лінійний коносамент 588259565 на панелі із ПВХ у контейнерах MAEU 8121705, MSKU 8752951 був оформлений на ТОВ "Фарконт" - експедитора на підставі Договору. При цьому, на виконання умов Договору позивач ТОВ "Євро-Імпекс" направив на адресу відповідача ТОВ "Фарконт" довіреність та пакет документів, необхідних для належного виконання Договору, що підтверджується описом кур'єрської служби доставки № 4035146 від 15.03.2012.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Євро-Імпекс" в повному обсязі оплатило послуги експедитора ТОВ "Фарконт" за експедиторські послуги панелей із ПВХ відповідно до виставлених рахунків №1202076 від 02.02.2012 за фрахт Шанхай-Одеса на суму 36 752,62 грн. та № 1203082 від 14.03.2012 за портові витрати та автоперевезення Одеса - Запоріжжя на суму 20763,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 381, 382 від 14.03.2012.

Однак, посилаючись на неоплату ТОВ "Євро-Імпекс" послуг експедитора по організації доставки вантажу (ламінату), який отриманий ТОВ "Євро-Імпекс" 15.02.2012, ТОВ "Фарконт" у відповідності до положень п.п.2.1.7, 2.2.12 Договору попередив позивача листом №813 від 19.03.2012 про затримання вантажу ПВХ до повного погашення заборгованості за експедирування ламінату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що остаточні уточнені рахунки, акти виконаних робіт та податкові накладні за експедирування ламінату у лютому 2012 року ТОВ "Фарконт" оформив та направив позивачеві лише 03.05.2012, які мали бути оплачені протягом трьох банківських днів від дати надання рахунку клієнту згідно п.3.2 Договору, а відтак Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що у ТОВ "Фарконт" не було підстав для призупинення виконання умов Договору із ТОВ "Євро-Імпекс" у березні 2012р.

Відносно затримання ТОВ "Фарконт" надання транспортно-експедиційних послуг з відправлення панелей із ПВХ з мотивів неоплати транспортно-експедиційних послуг за ламінат, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання визначено притримання.

Право на притримання встановлено ст.594 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Таким чином, право на притримання згідно ст.594 ЦК України стосується лише тієї речі, відносно якої у кредитора виник борг або з її оплати, або з оплати пов'язаних з нею витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Євро-Імпекс" повністю оплатив попередню оплату за транспортно-експедиційні послуги плит із ПВХ.

Якщо ТОВ "Фарконт" вважало, що ТОВ "Євро-Імпекс" не оплатило транспортно-експедиційні послуги по експедируванню ламінату, то згідно ст.594 Цивільного кодексу України мало право притримувати саме ламінат, тим більше суди встановили, що за умовами пункту 3.1 Договору була передбачена 100% попередня оплата транспортно-експедиційних послуг, а ТОВ "Фарконт" всупереч умовам Договору доставив та видав одержувачу ламінат без попередньої оплати послуг експедирування.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак, невірно застосували норми матеріального права, зокрема, ст.548, 594 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення збитків у вигляді вартості вантажу плит із ПВХ вагою 40176,00кг, загальна вартість яких складає 292 759,30 грн., що є еквівалентом 36 628,20 дол. США, суди попередніх інстанцій виходили з того, що не доведено спричинення збитків, понесених внаслідок дій саме відповідача, необґрунтованості причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та цими збитками, а відтак і складу цивільного правопорушення.

З таким висновком не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України та зазначає, що згідно із ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, ст.614 ЦК України встановила презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини, на що наголосив Верховний Суд України у постанові від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що плити із ПВХ не були відповідачем ТОВ "Фарконт" оформлені до перевезення одержувачу із морпорту, та через закінчення терміну зберігання контейнерів у порту контейнера №№ MAEU 8121705, MSKU 8752951 були звільнені від вантажу.

Окрім того, що судноплавна лінія ТОВ "Мерск Україна ЛТД" листом №585 від 21.05.2012 попереджала ТОВ "Фарконт" про необхідність розпорядження вантажем у контейнерах MAEU8121705 та MSKU8752951 в семиденний строк, повідомивши про передачу вантажу для подальшої реалізації/утилізації при відсутності будь-яких дій, а листом №685 від 09.08.2012р. судноплавна лінія ТОВ "Мерск Україна ЛТД" повідомила про реалізацію свого права розпорядження спірним вантажем та вивільнення контейнерів від плит ПВХ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ТОВ "Фарконт" як експедитор порушила приписи ст.546 та ст.594 Цивільного кодексу України, невірно застосувала заставне право на вантаж, що призвело до втрати вантажу плит ПВХ, та у відповідності із ст.614 ЦК України не вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання і відсутність своєї вини у втраті вантажу, а відтак повинна сплатити вартість втраченого вантажу в сумі 292759,30 грн.

Судова колегія Вищого господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ТОВ "Фарконт" 20763,60 грн. як безпідставно перерахованих відповідачу коштів за портові витрати та автоперевезення плит ПВХ, оскільки зазначені послуги не було надано відповідачем, та не погоджується із відмовою у стягненні з відповідача суми коштів в розмірі 36752,62 грн., оскільки хоча ця сума не була утримана відповідачем саме за послуги як експедитора, а була перерахована ТОВ "Фарконт" в подальшому перевізнику, тобто за надані третьою особою послуги з перевезення вказаного вантажу, однак у разі втрати вантажу власнику повинен бути повернутий і сплачений тариф за перевезення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із судовими рішеннями в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Євро-Імпекс" на користь ТОВ "Фарконт" 100145,41грн. заборгованості з оплати транспортно-експедиторських послуг та додаткових витрат з оплати експедирування вантажу (ламінат) в контейнерах MSKU7853593, MSKU7898739 та пені в сумі 3845,58 грн. за несвоєчасну оплату рахунків.

Згідно статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В ст.931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Посилання ТОВ "Євро-Імпекс в касаційній скарзі на те, що транспортні витрати повинен був сплатити продавець за контрактом згідно із міжнародними правилами ІНКОТЕРМС-2000, а крім того ТОВ "Фарконт" порушив порядок розрахунків, встановлений Договором, були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про необґрунтованість цих доводів.

Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що якщо замовник (клієнт) не оплатив витрати та послуги експедитора в порядку 100% попередньої оплати, як це встановлено умовами Договору, то це не позбавляє експедитора права вимагати від клієнта-замовника оплати після надання послуг, та не звільняє замовника від обов'язку оплати наданих послуг та додаткових витрат експедитора, пов'язаних з наданням експедиторських послуг.

Доводи касатора про те, що він оплатив рахунок №1203053 від 06.03.2012р., чим виконав умови договору транспортного експедирування, а решта рахунків не стосується ТОВ"Євро-Імпекс", відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на те, що в коносаменті на змішаний тип перевезення №ASJ1101721G та необоротному коносаменті №5959548186, згідно яких здійснювалась перевезення вантажу ламінату за заявкою від 25.11.2011р., зазначено, що вантажоодержувач сплачує всі витрати на перевезення. Таким чином, вказаними коносаментами встановлено, що ТОВ "Євро-Імпекс" бере на себе всі витрати на перевезення вантажу, що є підставою для стягнення всіх рахунків, виставлених ТОВ "Фарконт" замовнику (клієнту) за надання транспортно-експедиторських послуг з доставки вантажу - ламінату.

За несвоєчасну оплату наданих послуг та виставлених рахунків з доставки вантажу - ламінату згідно з умовами Договору та керуючись ст.230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суди попередніх інстанцій перевірили розрахунок суми пені та визнали, що стягненню по зустрічному позову з ТОВ "Євро-Імпекс" підлягає сума пені у заявленому розмірі 3845,58 грн.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс", часткового скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині первісного позову та з урахуванням того, що судами встановлені всі обставини справи, але невірно застосовані норми матеріального права, то в скасованій частині первісного позову прийняти нове рішення.

В частині задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Євро-Імпекс" на користь ТОВ "Фарконт" вартості експедиторських послуг з перевезення ламінату в сумі 100145,41грн. заборгованості та 3845,58 грн. пені за несвоєчасну оплату рахунків судові рішення залишаються без змін.

У відповідності із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт" пропорційно задоволеним вимогам.

Надлишково сплачений судовий збір в сумі 2768,49 грн. за розгляд касаційної скарги підлягає поверненню з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс".

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012 у справі №5017/2840/2012 скасувати в частині пунктів 1, 2 та 4 Рішення про задоволення первісного позову та в скасованій частині прийняти нове рішення.

Пункт 1 та 2 рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012 викласти в редакції:

"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт" про стягнення 350175,52грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" 350175,52 грн. ( триста п'ятдесят тисяч сто сімдесят п'ять)грн. 52 коп. основного боргу та 7003,51 ( сім тисяч три) грн.51 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позову та 3501,76 грн. ( три тисячі п'ятсот одну) грн. 76 коп. за розгляд апеляційної скарги."

В решті Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012 у справі №5017/2840/2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" 3294 ( три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати накази.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Імпекс" з Державного бюджету України надлишково сплачений платіжним дорученням №636 від 10.04.2013 судовий збір в сумі 2768,49 грн.(дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн.49 коп. за розгляд касаційної скарги.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська