Рішення

від 14.05.2013 по справі 901/1125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2013 Справа №901/1125/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" (пр. Миру 13, м. Донецьк, Донецька область, 83015)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" (вул. Молодіжна 96, с. Виноградове, Сакський р-н, АР Крим, 96530)

про стягнення заборгованості за договором.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Безверхий С.В, довіреність №4/04/13 від 04.04.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : 28 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою

про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" на свою користь суми заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року у розмірі 159 662,50 грн. та нарахованими штрафними санкціями. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 222 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 131750,00 грн., несплата якої послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання ухвалою суду від 09 квітня 2013 року розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 14 травня 2013 року, з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

14 травня 2013 року за декілька годин до початку судового засідання представником відповідача нарочним було здано суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника (вх. №901/26735/13).

Так, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд відкладає розгляд справи за певних обставин, якими, зокрема, можуть бути: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Питання стосовного того, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вказане клопотання про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, також беручи до уваги, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

19 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" (за договором покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати в узгоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (далі по тексту товар), асортимент, кількість та ціна яких складає загальну суму узгоджених сторонами специфікацій, за період дії договору. Вартість одиниці товару зазначається та регулюється специфікаціями.

Відвантаження товару по даному договору здійснюється транспортом покупця на умовах EXW, а в разі неможливості вивезти товар своїм транспортом, постачальник доставляє товар на умовах СРТ місце призначення вказане покупцем з оплатою витрат, пов'язаних з доставкою.

Позивач стверджує, що відповідач звернувся до відділу продаж товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" з усним замовленням про поставку нафтопродуктів на загальну суму 305996,00 грн., враховуючи ПДВ, після чого останній виставив відповідачу рахунок №БГ417 від 24 липня 2012 року на оплату товару, зокрема, 7800 тон палива А-98а загальною вартістю 82925,00 грн., 9886 тон палива А-95а загальною вартістю 96191,67 грн., 7892 тон палива А-92а загальною вартістю 75880,00 грн. за якими сума ПДВ склала 50999,33 грн.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач наполягає на тому, що на виконання умов договору ним разом із паливом на адресу відповідача було направлено оригінали документів, а саме: два екземпляри підписаного та скріпленого печаткою договору із специфікаціями, рахунок, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні для підпису відповідачем і скріплення його печаткою та подальшого повернення позивачу оригіналів

За переконанням позивача ним належним чином та повністю було виконано свої обов'язки передбачені пунктами 1.1, 2.1. 2.2 договору, а саме відповідно накладної №БГ419 від 24 липня 2012 року поставлено відповідачу паливо моторне альтернативне на суму 305996,00 грн., із залученням перевізника приватного підприємства «ІСТА» з міста Сімферополя по договору перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що у пункті 3.1 договору закріплений обов'язок покупця здійснити оплату на протязі трьох банківських днів з моменту поставки товару. Датою оплати згідно пункту 3.2 договору вважається дати зарахування грошових коштів банківських установ на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач стверджує, що поставлений товар був оплачений відповідачем без порушення строку оплати лише 27 липня 2012 року на суму 8100,00 грн., у зв'язку з чим, станом вже на 28 липня 2012 року за відповідачем склалась заборгованість у загальному розмірі 297896,00 грн.

В подальшому, відповідачем частинами оплачувалась вартість поставленого товару, а саме 30 липня 2012 року у розмірі 7450,00 грн., 01 серпня 2012 року у розмірі 11300,00 грн., 06 серпня 2012 року 9800,00 грн., 08 серпня 2012 року у розмірі 17000,00 грн., 13 серпня 2012 року у розмірі 27400,00 грн., 21 серпня 2012 року у розмірі 33300,00 грн., 28 серпня 2012 року у розмірі 14200,00 грн., 03 вересня 2012 року у розмірі 18800,00 грн., 18 вересня 2012 року у розмірі 5500,00 грн., 31 жовтня 2012 року у розмірі 5000,00 грн., 15 листопада 2012 року у розмірі 1146,00 грн., 20 листопада 2012 року у розмірі 1000,00 грн., 22 листопада 2012 року у розмірі 700,00 грн., 26 листопада 2012 року у розмірі 4300,00 грн., 27 листопада 2012 року у розмірі 8250,00 грн. та 12 грудня 2012 року у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується виписками Банку по особовому рахунку позивача (а.с. 45-86).

Так, товариством з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" обов'язок в частині оплати вартості отриманого товару, як вказує позивач, виконано лише частково шляхом перерахування на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" 27 липня 2012 року по 12 грудня 2012 року 174246,00 грн., що свідчить про порушення зобов'язань за договором. Підписані оригінали рахунку, товарно-транспортної накладної та видаткової накладної відповідачем на адресу позивача повернуто також не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних документів без підпису та печатки відповідача (а.с. 13-15).

Відповідальність за неналежне виконання умов договору сторони встановили у розділі 4 договору, зокрема, відповідно до пункту 4.2 договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої в період за який нараховується пені, від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (пункт 6.1 договору).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 08 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" надіслало на адресу позивача гарантійний лист у якому повідомило останнього, що на виконання своїх зобов'язань відповідно до договору поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року зобов'язується погасити заборгованість у найкоротші терміни після отримання кредитних кошів з наданням графіку погашення заборгованості. Оплата відповідачем гарантувалась у повному обсязі. Вказаний лист підписаний директором відповідача та скріплений печаткою підприємства, копія листа наявна в матеріалах справи на а.с. 40.

З метою повернення грошових коштів та з метою досудового врегулювання виниклих між сторонами правовідносин 09 листопада 2012 року позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою про добровільну сплату заборгованості у розмірі 154581,85 грн. (вих. №09-11/12), яка виникла на підставі укладеного 19 липня 2012 року договору поставки нафтопродуктів №19/07/12. Зі змісту вказаної претензії вбачається, що позивач просить відповідача повернути 148146,00 грн. заборгованості за поставлений товар та 6435,85 грн. пені.

Вказана претензія була отримана представником відповідача особисто 16 листопада 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовою квитанцією, копія яких наявна в матеріалах справи на а.с. 39.

06 грудня 2012 року відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, зі змісту якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 06 грудня 2012 року згідно раніше поданого гарантійного листа складає 133750,00 грн., яку відповідач зобов'язався погасити у строк до 31 грудня 2012 року, а пеню у розмірі 6435,85 грн. відповідач зобов'язався погасити до 20 січня 2013 року. Також, товариство з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" просило позивача продовжити строк погашення заборгованості з 26 листопада 2012 року до 31 грудня 2012 року (а.с. 41).

Більш того, судом досліджено ще один гарантійний лист товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА", який підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин і отримання відповідачем нафтопродуктів. Так, останній отримавши претензію позивача на суму 154581,85 грн. з якої заборгованість за договором складає 148146,00 грн. з оплатою на суми 1145,00 грн., 700,00 грн., 4300,00 грн. та 8250,00 грн. зобов'язався погасити залишок заборгованості по договору у розмірі 133750,00 грн. у строк до 31 грудня 2012 року, відповідно до раніше поданого гарантійного листа, а пеню у розмірі 6435,85 грн. зобов'язався погасити у строк до 20 січня 2013 року. Таким чином строк погашення заборгованості відповідач просить продовжити з 26 листопада 2012 року до 31 грудня 2012 року. Вказаний гарантійний лист також був підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" і скріплений печаткою останнього (а.с. 42).

Позивач наполягає на тому, що сума боргу відповідача за поставлений товар станом на 12 березня 2013 року складає 131 750,00 грн. (305 996,00 грн. - 174 246,00 грн.).

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення їх у примусовому порядку з нарахуванням на суму заборгованості у відповідності до пункту 4.2 договору пені за період з 28 липня 2012 року по 12 березня 2012 року у розмірі 27912,50 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Так, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки, та стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 131750,00 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, гарантійними листами та банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

У свою чергу, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 131750,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 27912,50 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 4.2 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої в період за який нараховується пені, від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, починаючи з 28 липня 2012 року за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 297896,00 грн., яка поступово зменшувалась з урахуванням оплат здійснених відповідачем, що є підставою для нарахування пені.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що позивачем при обчисленні розміру пені не враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вказана норма визначає строк нарахування пені, а договором сторони не встановили іншого порядку та строку нарахування пені ніж того, що передбачений чинним законодавством.

Також, при розрахунку розміру пені позивачем не було враховано те, що відповідач частково оплачував товар, у зв'язку з чим, розмір заборгованості зменшився до 131750,00 грн.

На підставі цього, заявлений позивачем до відшкодування розмір пені підлягає наступному коригуванню.

- за період з 28 липня 2012 року по 29 липня 2012 року - 244,27 грн. (297896,00 грн. х 0,041 х 2 дн. : 100);

- за період з 30 липня 2012 року по 31 липня 2012 року - 238,16 грн. (290446,00 грн. х 0,041 х 2 дн. : 100);

- за період з 01 серпня 2012 року по 05 серпня 2012 року - 572,25 грн. (279146,00 грн. х 0,041 х 5 дн. : 100);

- за період з 06 серпня 2012 року по 07 серпня 2012 року - 220,86 грн. (269346,00 грн. х 0,041 х 2 дн. : 100);

- за період з 08 серпня 2012 року по 12 серпня 2012 року - 517,31 грн. (252346,00 грн. х 0,041 х 5 дн. : 100);

- за період з 13 серпня 2012 року по 20 серпня 2012 року - 737,82 грн. (224946,00 грн. х 0,041 х 8 дн. : 100);

- за період з 21 серпня 2012 року по 27 серпня 2012 року - 550,02 грн. (191646,00 грн. х 0,041 х 7 дн. : 100);

- за період з 28 серпня 2012 року по 02 вересня 2012 року - 436,52 грн. (177446,00 грн. х 0,041 х 6 дн. : 100);

- за період з 03 вересня 2012 року по 17 вересня 2012 року - 975,67 грн. (158646,00 грн. х 0,041 х 15 дн. : 100);

- за період з 18 вересня 2012 року по 30 жовтня 2012 року - 2699,96 грн. (153146,00 грн. х 0,041 х 43 дн. : 100);

- за період з 31 жовтня 2012 року по 14 листопада 2012 року - 911,10 грн. (148146,00 грн. х 0,041 х 15 дн. : 100);

- за період з 15 листопада 2012 року по 19 листопада 2012 року - 301,35 грн. (147000,00 грн. х 0,041 х 5 дн. : 100);

- за період з 20 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року - 119,72 грн. (146000,00 грн. х 0,041 х 2 дн. : 100);

- за період з 22 листопада 2012 року по 25 листопада 2012 року - 238,29 грн. (145300,00 грн. х 0,041 х 4 дн. : 100);

- за період з 26 листопада 2012 року по 26 листопада 2012 року - 57,81 грн. (141000,00 грн. х 0,041 х 1 дн. : 100);

- за період з 27 листопада 2012 року по 11 грудня 2012 року - 816,41 грн. (132750,00 грн. х 0,041 х 15 дн. : 100);

- за період з 12 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року - 2484,80 грн. (131750,00 грн. х 0,041 х 46 дн. : 100).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" за прострочення оплати поставленого позивачем товару за період з 28 липня 2012 року по 26 січня 2013 року складає 12122,32 грн., а не 27912,50 грн., як обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 131750,00 грн. основного боргу та 12122,32 грн. пені.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 159662,50 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 3193,26 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 143872,32 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі 2877,45 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 14 травня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2013 року.

Керуючись статтями 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги про стягнення суми основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" (вул. Молодіжна 96, с. Виноградове, Сакський р-н, АР Крим, 96530, код 38014402) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" (пр. Миру 13, м. Донецьк, Донецька область, 83015, код 37134807) 131750,00 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року.

3. Позовні вимоги про стягнення пені задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЗК-СПАРТА" (вул. Молодіжна 96, с. Виноградове, Сакський р-н, АР Крим, 96530, код 38014402) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" (пр. Миру 13, м. Донецьк, Донецька область, 83015, код 37134807) 12122,32 грн. пені за неналежне виконання договору поставки нафтопродуктів №19/07/12 від 19 липня 2012 року та 2877,45 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний