Рішення

від 16.05.2013 по справі 910/6501/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6501/13 16.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання

«Аврора»

Про стягнення 206 498,34 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Головко І.І. - представник за довіреністю № 1/153 від 01.06.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди № 1040-А-711-201-10 від 01.09.10. в розмірі 206 498,34 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» по сплаті орендних платежів та комунальних послуг за Договором оренди № 1040-А-711-201-10, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 206 498,34 грн., а саме: 194 040,00 грн. - по сплаті орендних платежів, 12 458,34 грн. - по компенсації витрат на утримання нежилого приміщення (комунальні послуги).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.13. порушено провадження у справі № 910/3661/13; розгляд справи призначено на 18.04.13. о 12-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 16.05.13. о 11-45.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.13. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити їх.

Позивач в судовому засіданні 16.05.13. подав документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/6501/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 970462 від 16.04.13.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/6501/13.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.09.11. між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» (Орендар) укладено Договір оренди № 1040-А-711-201-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове орендне користування нежиле приміщення загальною площею 147 кв.м., яке розташоване на десятому поверсі корпуса 42 (ІН № 500006), за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26.

22.04.11. рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» було змінено назву останнього на Публічне акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» (копія витягу з протоколу № б/н чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Завод «Ленінська кузня» від 22.04.11. знаходиться в матеріалах справи).

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що Орендодавець передає Орендарю приміщення за актом приймання-передачі.

01.09.10. сторони підписали акт-приймання передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди, який визначений пунктом 1.1.1. Договору. Даний акт підписаний представниками підприємств та скріплений печатками.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська Кузня» по сплаті орендних платежів та комунальних послуг за Договором оренди № 1040-А-711-201-10, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 206 498,34 грн., а саме: 194 040,00 грн. - по сплаті орендних платежів, 12 458,34 грн. - по компенсації витрат на утримання нежилого приміщення (комунальні послуги).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Щомісячна орендна плата за оренду приміщення складає 14 700 грн., ПДВ 20% - 2940 грн., що в сумі складає 17 640 грн. (п. 2.1. Договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами п. 2.5. Договору визначено, що плата за оренду приміщення вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно, на протязі п'яти банківський днів з дня виставлення рахунку. Рахунки на сплату орендних платежів виставляються до двадцятого числа розрахункового місяця.

Договором, зокрема, п. 3.1.2. Договору зазначено, що Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю всі платежі по рахункам в повному обсязі та в строки визначені Договором.

На виконання Договору оренди № 1040-А-711-201-10, позивачем на сплату орендних платежів виставлялись наступні рахунки: № 3775 від 30.09.10., № 3894 від 11.10.10., № 4186 від 09.11.10., № 4476 від 09.12.10., № 1108 від 11.01.11., № 1397 від 10.02.11., № 1678 від 14.03.11., № 1984 від 11.04.11., № 2264 від 11.05.11., № 2543 від 09.06.11., № 2836 від 05.07.11. на загальну суму 194 000 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Орендар компенсує фактичні витрати Орендодавця по комунальним послугам на підставі Додаткової угоди до Договору.

На виконання п. 2.2. Договору, 01.09.1. між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» (правонаступник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 1040-А-711-201-10 від 01.09.10., відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендар компенсує Орендодавцю витрати по утриманню нежилих приміщень (комунальні послуги), які знаходяться в орендному користуванні на підставі Договору оренди № 1040-А-711-201-10.

На сплату по компенсації витрат на утримання нежилого приміщення (комунальні послуги) позивачем були виставленні наступні рахунки: № 3690 від 30.09.10., № 3986 від 29.10.10., № 4279 від 30.11.10., № 4571 від 31.12.10., № 1211 від 31.01.11., № 1488 від 28.02.11., № 1795 від 31.03.11., № 2083 від 29.04.11., № 2332 від 31.05.11., на загальну суму 12 458,34 грн.

Оплата комунальних платежів та інших платежів здійснюється на протязі п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Орендодавцем (п. 2.6. Договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

15.03.13. Публічним акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня» на адресу відповідача була направлена претензія № б/н-г, відповідно до якої позивач просив відповідача сплатити останнього наявну у нього заборгованість за Договором оренди № 1040-А-711-201-10. Крім того, позивачем повторно були направленні вищевказані рахунки на сплату орендних платежів та по компенсації витрат на утримання нежилого приміщення (комунальні послуги).

Матеріали справи не містять відомостей, щодо надання відповіді з боку відповідача на зазначену претензію, та не містять доказів повної сплати наявної заборгованості.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове об'єднання «Аврора» (01032, м. Київ, вул. Жмлянська, буд. 107, код ЄДРПОУ 34493425) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 14312364) 206 498 (двісті шість тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 34 коп. - заборгованості , 4 129 (чотири тисячі сто двадцять девять) грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 20.05.13

Суддя Т.М. Ващенко