Рішення

від 16.05.2013 по справі 906/512/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" травня 2013 р. Справа № 906/512/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г. ,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Демченка І.В., представника за довіреністю від 26.12.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінні ресурси Полісся" (с. Козак Коростишівського району)

про стягнення 1729,25 грн.

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінні ресурси Полісся" про стягнення 1729,25грн., із яких 1559,64грн. заборгованості за активну електричну енергію, 121,20грн. пені, 24,95грн. інфляційних, 23,46грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.04.2013р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/512/13 та призначено розгляд справи на 23.04.2013р.

Зважаючи на неявку представників сторін, ухвалою від 23.04.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 16.05.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 16.05.2013р. про зменшення позовних вимог (а.с.42), відповідно до якої позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 1559,64грн. основної заборгованості та судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у заяві від 16.05.2013р. про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

На адресу господарського суду 08.05.2013р. повернулась копія ухвали господарського суду від 23.04.2013р., яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 12521, Житомирська область, Коростишівський район, с.Козак, вул.Леніна, 25 (а.с.36-39).

До господарського суду також, із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає", повернулась копія ухвали від 08.04.2013р. про порушення провадження у даній справі, яка направлялась відповідачу за адресою: 12521, Житомирська область, Коростишівський район, с.Козак, вул.Леніна, 25.

У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінні ресурси Полісся" є: 12521, Житомирська область, Коростишівський район, с.Козак, вул.Леніна, 25 (а.с.40).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2007р. між Коростишівським районом електричних мереж, що діє на підставі доручення ВАТ "ЕК "Житомиробленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племінні ресурси Полісся" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачам №830 (а.с.8-12), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 18 числа по 17 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця). Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 7.3 договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно; 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Наявними в матеріалах справи звітом про використану споживачем ТОВ "Племінні ресурси Полісся" активну електроенергію (а.с.45), зафіксованими позивачем показниками приладів обліку про фактичне споживання електричної енергії за червень місяць 2011р. (а.с.46), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну електроенергію (а.с.16-19), розрахунком заборгованості (а.с.20) підтверджено, що у період з березня 2011 року по червень 2011 року відповідачем було спожито електричної енергії на суму 1694,64грн.

Проте, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 135,00грн. за активну електричну енергію, про що свідчать платіжні доручення №663110023 від 31.03.2011р. на суму 85,00грн. та №463010023 від 30.05.23011р. на суму 50,00грн. (а.с.47,48).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачам №830 від 17.01.2007р., у відповідача, станом на час звернення позивача з позовом до суду, утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 1559,64грн. (1694,64грн. - 135,00грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 1559,64грн. в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1559,64грн. заборгованості за активну електричну енергію.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, ст.275 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінні ресурси Полісся" (12521, Житомирська область, Коростишівський район, с. Козак, вул.Леніна, 25, ідентифікаційний код 33626283)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, на р/р 26031301767 у філії Житомирського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392782):

- 1559,64грн. боргу,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з пов.) на адресу: 12504, м.Коростишів, вул.Р.Люксембург, 82-Б

3 - відповідачу (рек. з пов.)