Рішення

від 13.05.2013 по справі 922/849/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р.Справа № 922/849/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", м. Київ, до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобили России", м. Харків, 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, про стягнення 155899,49 грн. за участю представників:

позивача - Харченко К.С. (дов.)

1-відповідача - не з'явився

2-відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "АІС-Лізинг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, 1. ТОВ "Автомобили России", 2. ФО П ОСОБА_1, про стягнення солідарно заборгованості за договором фінансового лізингу № 170 від 29.08.2007р. у загальній сумі 155899,49 грн., в т.ч. заборгованість по простроченим лізинговим платежам - 134157,22 грн., пеня - 10747,15 грн., 3/ річних - 10084,24 грн., інфляційні втрати - 910,88 грн. Позивач просить також стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою суду від 18.04.2013р. строк розгляду справи продовжений за клопотанням 1-відповідача на 15 днів.

В слуханні справи оголошувались перерви до 18.04.2013 р. об 11:00 год., 13.05.2013 р. о 10:00 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник 1-відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повноважний представник 1-відповідача був повідомлений під розпис у судовому засіданні 18.04.2013р., про причини неявки в дане судове засідання не повідомив.

2-відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом встановлено, що ФО П ОСОБА_1 отримана ухвала суду від 28.02.2013р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже 2-відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак про причини неявки суду не повідомив, своїм правом щодо участі в судовому засіданні та надання заперечень на позов не скористався, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності 2-відповідача, у зв'язку з чим судом в подальшому в розгляді справи оголошувались перерви. Про оголошені перерви 2-відповідач повідомлявся листами, отримання яких підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Суд вважає, що нез'явлення відповідачів не перешкоджає розгляду справи та розглядає справу за наявними матеріалами справи на підставі ст. 75 ГПК України.

При цьому суд звертає увагу на те, що строк розгляду справи, який був продовжений судом за клопотанням 2-відповідача, спливає, а відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

У судовому засіданні 28.03.2013р. представник 1-відповідача заявив клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, оскільки він не погоджується з проведеними позивачем розрахунками та зазначає, що деякі платежі, що були зроблені відповідачем, позивачем не враховані.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В своєму клопотанні відповідач послався на не врахування позивачем деяких платежів, при цьому не навів свого контр розрахунку.

Судом було запропоновано 2-відповідачу надати докази сплати платежів на користь позивача, а також скласти акт звірки взаєморозрахунків, в якому зазначити належні дати сплати та суми, а також фактичні дати сплати та суми сплати.

Позивачем зі свого боку був складений акт звірки взаєморозрахунків, примірник якого 30.04.2013р. був переданий повноважному представнику 2-відповідача, однак 2-відповідач не навів свої дані та/або заперечення та не повернув підписаний примірник акту.

Позивачем до матеріалів справи надані розгорнуті розрахунки сум, що заявлені до стягнення, які можуть бути перевірені судом самостійно.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суду не вбачає підстав для призначення по справі судової економічної експертизи, тому відмовляє в задоволенні клопотання 2-відповідача про призначення такої експертизи.

Суд також зазначає, що розцінює подачу клопотання про призначення судової експерти та подальше ненадання ним додаткових доказів, як дії, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами та штучне затягування розгляду даної справи.

Вислухавши учасників судового процесу, які були присутні в судових засіданнях по даній справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобили России" (лізингоодержувач, 1-відповідач) був укладений Договір № 170 фінансового лізингу від 29 серпня 2007р., згідно якого позивачем 1-відповідачу було передано в користування (лізинг) новий автомобіль Камаз 43253 КО-426.

Передача автомобіля в користування відбулася за Актом приймання-передачі майна від 18 січня 2008 р.

Згідно пункту 2.1 Договору строк, на який майно передається лізингоодержувачу у володіння та користування, становить 36 (тридцять шість) місяців з моменту підписання сторонами Акту(ів) приймання-передачі майна згідно з пунктом 4.3. цього Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Пунктом 3 Договору встановлені лізингові платежі та порядок розрахунків.

Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пункту 3.5. Договору. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з урахуванням коригування, зазначеного в пункті 3.5. Договору.

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Загальна вартість Майна на момент укладення цього Договору складає без ПДВ - 224 400.00 грн., ПДВ 20 % - 44 880,00 грн., разом з ПДВ 20 % - 269 280,00 грн. (пункт 3.2).

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає: без ПДВ 20 % - 95 046,84 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5.2 цього Договору (пункт 3.3 Договору).

Згідно пункту 3.5 Договору усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Відповідно до пункту 3.5.1 лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу), при цьому пунктом 3.5.2 передбачено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.5.1. пункту 3,5 цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання Майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. В інших випадках лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за графіком сплати платежів (Додаток № 1 до цього Договору) без коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Також пунктом 3.5.4 Договору передбачено, що в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством щодо проведення оподаткування такої операції.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів платежі здійснюються 20-го числа кожного місяця з 20.10.2007р. по 20.09.2010р.

В подальшому додатковими угодами № 1 від 26.09.2007р. та № 2 від 10.12.2007р. змінювалась встановлена вартість майна та графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.12.2007р. була змінена вартість майна, а саме визначена вартість у розмірі 285090,00 грн., в т.ч. ПДВ - 47515,00 грн., встановлена сума винагороди в розмірі 97982,01 грн. без ПДВ, а також змінений графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого відповідач повинен здійснити авансові платежі до 29.08.07р., до 05.10.07р., до 20.12.2007р., а в подальшому проводити сплату 15-го числа кожного місяця, починаючи з 15.02.2008р. по 15.02.2011р.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, передавши об'єкт лізингу відповідачу за актом приймання-передачі.

Як зазначає позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні, відповідач з березня 2010р. не здійснює оплату платежів, згідно узгодженого графіку.

Так, позивачем в позовній заяві заявлена сума заборгованості за період з 15.03.2010р. по 15.02.2011 р. за лізинговими платежами у розмірі 84797,73 грн.

Представник 1-відповідача в судовому засіданні підтвердив, що платежі здійснені не в повному обсязі, але при цьому позивачем враховані не всі платежі, що були здійснені, однак доказів сплати коштів саме в рахунок оплати лізингових платежів згідно графіка за період з березня 2010 р. відповідачем надано не було.

Судом сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків. Акт звірки був складений позивачем, в якому ним підтверджена сума, що заявлена до стягнення, однак відповідач, отримавши такий акт звірки, не надав примірник підписаного акту до суду.

Судом перевірений розрахунок, що наданий позивачем та встановлено, що позивачем зроблені нарахування, які відповідають умовам Договору та узгодженому графіку оплати, а отже судом приймається сума заборгованості відповідача за лізинговими платежами за період з 15.03.2010р. по 15.02.2011р. в розмірі 84797,73 грн.

Позивачем здійснено валютне коригування платежів, що підлягали сплаті, з урахуванням курсу долару станом на 13.02.2013р., сума валютного коригування склала 49359,49 грн.

Суд зазначає, що коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США передбачено сторонами в Договорі (п.3.5.1), також сторони погодили, що курс гривні визначається за даними банка, оформленими довідкою, також сторони погодили (п.3.5.2), що коригування проводиться на дату фактичного виконання лізингового платежу, а отже оскільки 1-відповідачем своєчасно не було сплачено лізингові платежі, позивач правомірно враховує курс долару на момент нарахування, тобто станом на 13.02.2013р.

Наданий позивачем розрахунок відповідає умовам договору та не спростований відповідачем, тому приймається судом.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 ЦК України).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

1-відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором при цьому не надав обґрунтованих пояснень щодо несплати ним платежів на користь позивача, а також не спростував зроблений позивачем розрахунок.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем обґрунтовано пред'явлена вимога про стягнення заборгованості за лізинговими платежами за період з 15.03.2010 р. по 15.02.2011р. та валютним коригуванням в загальній сумі 134157,22 грн.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п.11.2.1 договору передбачено, що за невиконання зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад зазначену пеню.

Позивачем наданий розрахунок пені, згідно якого пеня за період прострочення складає 10747,15 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а саме нарахований у межах строку, що визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично розмір пені обчислений вірно, не спростований відповідачами, тому наданий розрахунок приймається судом.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачами не робилась заява про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені.

За таких обставин позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги в частині стягнення пені.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат, згідно якого сума нарахованих інфляційних складає 910,88 грн., суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати розраховані позивачем лише за один місяць, що є правом позивача.

Позивачем також наданий розрахунок 3% річних, сума яких складає 10084,24 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обчислені вірно, не спростовані відповідачем, тому надані розрахунки приймаються судом.

Таким чином заборгованість 1-відповідача перед позивачем станом на 18.02.2013 р. складає 155899,49 грн., в т.ч. 84797,73 грн. - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, 49359,49 грн. - валютне коригування, 10747,15 грн. - пеня, 10084,24 грн. - 3% річних, 910,88 грн. - інфляційні втрати.

Також судом встановлено, що між позивачем та ФО П ОСОБА_1 (2-відповідач) був укладений договір поруки від 29.08.2007р., відповідно до умов якого 2-відповідач - поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати за невиконання ТОВ "Автомобили России" усіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли із Договору № 170 фінансового лізингу від 29.08.2007р.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в договорі фінансового лізингу та передбачені чинним законодавством України, а пунктом 1.4 встановлено, що Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Згідно пункту 2.1 Договору поруки в разі невиконання боржником своїх зобов'язань за лізинговим договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, а згідно пункту 2.2. поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора на протязі 2 банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, передбачених в пункті 2.1. цього Договору шляхом перерахування суми заборгованості боржника на поточний рахунок кредитора.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по даній справі покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобили России" (61035 м. Харків, вул. Каштанова,14, п/р 260063012553 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931, код 30657083) та фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ "Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (04073 м. Київ, пров. Балтійський, 20, код 33635277, п/р 26008060294196 в філії "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Києві, МФО 320649) 84797,73 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 49359,49 грн. валютного коригування лізингових платежів, 10747,15 грн. пені, 10084,24 грн. 3% річних, 910,88 грн. інфляційних втрат, 3118,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2013 р.

Суддя Яризько В.О.