Рішення

від 13.05.2013 по справі 918/273/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р. Справа № 918/273/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ЮС-Трейд", м. Вінниця

до відповідача Приватного підприємства "РАНГ", м. Рівне

про стягнення 27 712,85 грн.

представники:

від позивача - Черняк О.А.- адвокат, Мазур В.О. - представник;

від відповідача - не з'явився.

Представникам позивача, які прибули в засідання суду права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу -не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЮС-Трейд" (надалі ПП "ЮС-Трейд") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "РАНГ" (надалі ПП "РАНГ") про стягнення в сумі 27 712, 85 грн., з яких: 26 400, 00 грн. - основний борг, 1 312, 85 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду від 26 лютого 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2013 р.

25 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано відзив (вхідний номер канцелярії 4120/13) в якому він заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

25 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача подано клопотання (вхідний номер канцелярії 4125/13) про долучення до матеріалів справи копії Статуту ПП "РАНГ" зареєстрованого Державним реєстратором 03.09.2012 року; копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Приватного підприємства "РАНГ" серія ААВ № 064661.

25 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідачем подано клопотання (вхідний номер канцелярії 4126/13) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника.

26 березня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача подано супровідний лист (вхідний номер канцелярії 4398/13) з яким долучено до матеріалів справи копію Статуту Приватного підприємства "ЮС-Трейд"; копію довідки АА № 530435 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Приватного підприємства "ЮС-Трейд"; копію наказу № 2-к від 01.10.2010 року про прийом на роботу; копію протоколу загальних зборів учасників Приватного підприємства "ЮС-Трейд" № 1 від 22.03.2010 року; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "ЮС-Трейд" серія А01 № 643017.

Ухвалою суду від 26 березня 2013 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2013р.

12 квітня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду позивачем подано письмові пояснення по справі (вхідний номер канцелярії 6034/13) в яких просить збільшити позовні вимоги на суму 800,00 грн. за надання правової допомоги та суму неустойки, що складає 1811,95 грн.

Враховуючи положення п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд розцінює ці письмові пояснення зокрема, як заяву про збільшення позовних вимог.

З огляду на дотримання позивачем при поданні цієї заяви п. 4 ст. 22, ст.ст. 54-57 ГПК України суд приймає її в частині збільшення позовних вимог про стягнення неустойки на суму 1811,95 грн.

Щодо збільшення позовних вимог про стягнення 800,00 грн. за надання правової допомоги, то суд не приймає цю заяву як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки: по-перше, вимога про стягнення 800,00 грн. за надання правової допомоги є новими вимогами, а не збільшенням вже існуючих вимог; по-друге, ці вимоги не є позовними вимогами, а відносяться до складу судових витрат.

За таких обставин, вимоги про стягнення 800,00 грн. за надання правової допомоги суд розглядає як відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

16 квітня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду позивачем подано клопотання (вхідний номер канцелярії 6348/13) про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 16 квітня 2013 року продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів та відкладено на 13.05.2013 р.

13 травня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду позивачем подано клопотання (вхідний номер канцелярії 8207/13) про долучення доказів.

В судовому засіданні 13.05.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

В судове засідання, призначене на 13.05.2013р. представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення .

Як вбачається з поданої відповідачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 064661 від 03.09.2012 р. (а.с.40), місцезнаходження юридичної особи Приватного підприємства "РАНГ": 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4А/6А.

Проте, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 850864 місцезнаходження юридичної особи Приватне підприємство "РАНГ": 03142, м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 15, кв. 239. Зміна місцезнаходження відбулась 13.03.2013 р. (Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи 13.03.2013 р. 16081050010008493).

З позовом позивач звернувся до суду 21.03.2013 р. (дата на календарному штемпелі на конверті, в якому була надіслана позовна заява до суду, а.с. 61).

Згідно з ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Отже, з наведеного вбачається, що позовна заява у цій справі була прийнята судом з дотриманням правил територіальної підсудності, а оскільки місцезнаходження відповідача змінилось вже після прийняття позовної заяви до розгляду, то справу слід розглядати тим судом, який прийняв її до розгляду.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

01 серпня 2012 року між ПП "ЮС-Трейд" (Продавець) та ПП "РАНГ" (Покупець), було укладено договір поставки № 1/812 (а.с.а.с.20-23), за умовами якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товари: керамзит фракції 10-16 мм; 10-20 мм в кількості 640 м 3 , а Покупець - прийняти та оплатити товар.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Відповідно до п. 2.2 Договору партія товару повинна бути повністю поставлена протягом семи робочих днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок Продавця оплати в сумі 100% вартості відповідної партії товару. Даною поставки товару вважається дата штемпеля станції-відправника у відповідній товаротранспортній накладній. Датою приймання товару вважається дата штемпеля станції - одержувача у відповідній товаротранспортній накладній.(п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок - фактуру; податкову накладну; паспорт якості товару.

Пунктом 3.1. Договору зазначено, що ціна за одиницю товару визначається у національній валюті - гривнях на умовах поставки СРТ (відповідно "Інкотермс - 2000") та становить: а) Керамзит фракції 10-16 мм; 10-20 мм. Ціна - 450 грн./м 3 з ПДВ Загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором, становить 288 000 грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору поставки позивач фактично поставив ПП "РАНГ" товар - гравій керамзитовий фракції 10/16 мм, на загальну суму 26 400, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною: від 19 жовтня 2012 року № ЮС-0000182 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей за вказаною накладною від 19.10.2012 р. № 114 (а.с.а.с.16, 18).

На виконання п. 2.5. Договору Постачальник передав Покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру № ЮС-000162 від 15.10.2012 р., видаткову накладну від 19 жовтня 2012 року № ЮС-0000182 та податкову накладну № 34 від 19.10.2012 року.

Приватне підприємство "РАНГ" надало гарантійний лист № 96 від 16.10.2012 р., яким було гарантовано, що оплата за товар буде здійснена до 30.10.2012 року.

7 грудня 2012 року позивач скерував на адресу відповідача кредитну вимогу (а.с.а.с.13-15) про сплату коштів за поставлений товар відповідно до рахунку - фактури № 000162 від 15.10.2012 р. в розмірі 26 400, 00 грн. (гравій керамзитовий фракції 10-16 мм. в кількості 55 м 3 ).

Приватне підприємство "РАНГ" у відповідь на дане звернення надало гарантійний лист № 96 від 16.10.2012 р., яким було гарантовано, що оплата за товар буде здійснена до 30.10.2012 року та гарантійний лист № 125 від 27.12.2012 року, з гарантією оплати існуючого боргу до 10.01.2013 року (а.с.а.с. 11,12). Однак, на день звернення позивача до суду дата заборгованість за поставлений товар не погашена, товар не повернутий.

Таким чином, всього позивачем на виконання умов договору поставки № 1/812 від 01 серпня 2012 року було поставлено ПП "РАНГ" гравій керамзитовий фракції 10/16 мм, на загальну суму 26 400, 00 грн., що не заперечується відповідачем. Доказів, які б свідчили про протилежне, суду не подано.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за даним договором здійснюються наступним чином: грошову суму у розмірі 100% вартості партії товару, поставку якої Сторони погодили, Покупець сплачує Продавцю на протязі 5 банківських днів з дати виставлення Продавцем Покупцю відповідного рахунку - фактури на цю партію товару. Розрахунок між Сторонами здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.2. Договору).

Проте, ПП "РАНГ" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаного товару, у встановлені договором строки, не виконало, сумарно заборгувавши позивачу 26 400, 00 грн.

Відтак, вимоги ПП "ЮС-Трейд" до ПП "РАНГ" про стягнення 26 400, 00 грн. основного боргу за поставлений товар, є обґрунтованими.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач з наявною заборгованістю погоджується, однак вважає, що строк сплати її ще не настав, оскільки як він зазначає, що копію рахунку - фактури №ЮС-000162 від 15.10.2012 року на який посилається позивач, отримано лише 13.12.2012 р., як додаток до вимоги позивача від 07.12.2012 р., отже не було можливості здійснити оплату по даному рахунку лише по тій причині, що в даному рахунку-фактурі зазначено, що він дійсний лише до 22.10.2012 р. Також зазначає, що у вимозі кредитора від 07.12.2012 року ПП "ЮС-Трейд" не виставило конкретних строків виконання договірних зобов'язань ПП "РАНГ" та не вимагало їх виконання зі спливом семи днів з моменту отримання вимоги, а лише виставило вимогу провести розрахунок за поставлений товар відповідно до недійсного на той момент рахунку-фактури № 000162 від 15.10.2012 року, відповідач вважає, що термін виконання даних зобов'язань ще не настав та настане лише тоді коли позивач виставить дійсний до виконання рахунок-фактуру і саме з цього моменту в нього виникне законне право на нарахування неустойки у випадку не оплати даного рахунку-фактури.

Як підтверджується матеріалами справи ПП "ЮС-Трейд" вищевказаний рахунок-фактуру було відправлено рекомендованим листом від 24.10.2012 року, разом із видатковою та податковою накладними (а.с.а.с.73-76).

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те що, оскільки рахунок - фактуру він не отримував, та у кредитній вимозі не встановлено строків щодо виконання зобов'язання, то термін виконання даних зобов'язань ще не настав та настане лише тоді, коли позивач виставить дійсний до виконання рахунок-фактуру, і, саме з цього моменту в нього виникне законне право на нарахування неустойки у випадку не оплати даного рахунку-фактури.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, кредитор (позивач, Постачальник за договором) має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків. (ст. 253 ЦК).

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань» і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, при цьому положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням вище наведеного, неотримання рахунку в будь - якому випадку не є підставою для невиконання обов'язку оплатити за отриманий товар у строк, встановлений договором. Покупець зобов'язаний сплатити відповідні суми коштів у розмірах, порядку та у строки, передбачені договором. Договір, в якому зазначені істотні умови чітко записані, та видатковій накладній, підписаній представником відповідача, є більш ніж достатньою підставою для здійснення платежів.

Вищенаведена позиція також висловлена Вищим господарським судом України в постановах від 21.04.2011 р. № 9/252-10, від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011, від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором поставки № 1/812 від 01 серпня 2012 року у розмірі 26400, 00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог ПП "ЮС-Трейд" про стягнення цієї суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ПП "РАНГ" своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути на його користь неустойку у розмірі 1811, 95 грн. за період з 31.10.2012 р. по 16.04.2013 р.

Отже, позивач нарахував відповідачу пеню через п'ять днів з моменту виставлення рахунку (як доказ додано фіскальний чек відділення поштового зв'язку (а.с.74)) та на наступний день після закінчення строку, вказаного в гарантійному листі відповідача від 16.10.2012 р. № 96 (а.с. 12).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 6.5. Договору у разі прострочення покупцем терміну оплати партії товару (п.4.1. цього Договору), покупець сплачує Продавцю штраф від суми неплатежу, розмір якого визначається подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення.

Оскільки, заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки в розмірі 1811, 95 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги ПП "ЮС-Трейд" про стягнення 26 400, 00 грн. - основний борг, 1811, 95 грн. - неустойки.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 800,00 грн. то суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/V1 від 12.10.1999р., які на підставі статей 15, 16 Закону "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між ПП "ЮС-Трейд" та ТзОВ "АйЛекс" був укладений договір про надання юридичних послуг № 1/12 від 14.12.2012 р. Відповідно до рішення, оформленого протоколом № 1 від 01.02.2013 р. позачергових зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "АйЛекс" - призначено адвоката Черняк О.А. відповідальною від імені ТОВ "АЙЛЕКС" за виконання умов договорів про надання юридичних послуг, що були укладені з клієнтами Товариства, зокрема з ПП "ЮС-Трейд" (Договір про надання юридичних послуг № 1/12, код ЄДРПОУ 37028351, адреса: 21021, м. Вінниця пр-т Юності 18 кім. 706).

Отже, по цьому договору про надання юридичних послуг № 1/12 від 14.12.2012 р. правова допомога у цій справі позивачу надавалась адвокатом Черняк О.А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 655 від 31.08.2012 р.).

Протокол судового засідання від 13.05.2013 р. свідчить про участь адвоката Черняк О.А. як представника позивача у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги адвоката були надані у відповідності до умов договору про надання юридичних послуг № 1/12 від 14.12.2012р. (а.с.а.с.89-91), укладеного між позивачем та ТзОВ "АйЛекс", яким було обумовлено надання правових та консультаційних послуг щодо захисту та представництва інтересів Замовника; акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.92), підписаного сторонами договору, рахунку - фактури №СФ-0000001 від 22.02.2013 р. Вищезгадані документи (належним чином засвідчені копії) були подані суду для вирішення питання розподілу господарських витрат.

На підтвердження проведеної оплати за цим договором була надана господарському суду копію банківської виписки по рахунку ПП "ЮС-Трейд" від 21.03.2013 р. на суму 1250,00 грн.(а.с.94).

Отже вимоги позивача про відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката на 800,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "РАНГ" (03142, м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 15, кв. 239, код ЄДРПОУ 32424281) на користь Приватного підприємства "ЮС-Трейд" (21021, м. Вінниця, пр-т Юності, 18, кім. 706, код ЄДРПОУ 37028351) 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста ) грн. 00 коп. - основний борг, 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 95 коп. - неустойки, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 18 травня 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.