Ухвала

від 13.05.2013 по справі 30/384-48/546

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 30/384-48/546 13.05.13 р.

За скаргоюПриватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» на бездіяльністьВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у справі№30/384-48/546 за позовомПриватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТВ-Транс» простягнення 687 503,90 євро Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Від позивача:Писаренко О.О. Від відповідача:не з'явився Від ВДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа № 30/384-48/546 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ-Транс» про стягнення 687 503,90 євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» (далі - Позивач) задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму позики у розмірі 350 000,00 євро, 7% річних плати за позику у розмірі 131 158,90 євро, пеню у розмірі 103 172,50 євро, державне мито у розмірі 3 296,26 євро та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 100,29 грн., а також прийнято відмову Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» від позову в частині стягнення інфляції та 3% річних та припинено провадження у справі в цій частині, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 26.10.2011 р. було видано відповідний наказ.

02.04.2013 р. до канцелярії суду надійшла скарга Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по розгляду скарги заявника від 07.03.2013 р. на бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення господарського суду міста Києва № 30/384-48/546;

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по виконанню рішення господарського суду міста Києва № 30/384-48/546 від 08.12.2010 р.;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області здійснити примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. у справі № 30/384-48/546.

Скарга мотивована тим, що в порушення положень чинного законодавства України щодо обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. у справі № 30/384-48/546, виконавче провадження з виконання якого відкрито ще у 2011 р., станом на момент звернення зі скаргою залишається не виконаним. Крім того, позивач стверджує, що оскаржував бездіяльність державного виконавця до начальника відповідного відділу ДВС, однак, про результати розгляду скарги позивачу (стягувачу) досі не повідомлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. розгляд скарги призначено на 13.05.2013 р.

В судове засідання, призначене на 13.05.2013 р., представник позивача (скаржника) з'явився, надав пояснення по суті скарги.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги, в судове засідання 13.05.2013 р. не з'явився.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в судове засідання 13.05.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постановою від 23.11.2011 р., винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гопцієм Р.О., відкрито виконавче провадження ВП №30012079 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. № 30/348-48/546, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. у справі № 30/384-48/546.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Перелік підстав для закінчення виконавчого провадження наведено у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону (у відповідній редакції) виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Із відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, вбачається, що постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29.12.2011 р. ВП №30012079 за заявою боржника виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. № 30/348-48/546 закінчено на підставі п. 7 ч 1. ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що боржник перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Отже, постанова від 29.12.2011 р. ВП №30012079 винесена державним виконавцем в межах шестимісячного строку, наданого державному виконавцю для проведення виконавчих дій з виконання рішення згідно ч. 2 ст. 30 Закону.

При цьому, п.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження . Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, відповідно до наведеного положення Закону, після закінчення виконавчого провадження державним виконавцем можуть бути вчинені лише дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

За своїм змістом бездіяльність є формою поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України.

Враховуючи, що після завершення виконавчого провадження з державного виконавця знімаються будь-які обов'язки із вживання заходів примусового виконання рішення суду, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження останній не був зобов'язаний вчиняти дії, спрямовані на виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. у справі № 30/384-48/546.

Більш того, вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання судового рішення за наявності постанови про закінчення виконавчого провадження прямо суперечило б нормам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 1 ст. 51 Закону виконавче провадження може бути відновлене протягом трьох робочих днів якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби.

Не погоджуючись із винесеною державним виконавцем постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач мав право оскаржити дії по її винесенню до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або у десятиденний строк з дати прийняття даної постанови звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця з вимогою визнати постанову незаконною.

Однак, доказів оскарження чи визнання постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29.12.2011 р. ВП №30012079 про закінчення виконавчого провадження незаконною матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник був обізнаний про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження щонайменше з лютого 2012 р., оскільки копію зазначеної постанови (засвідченої представником Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» Писаренком О.О. (а.с. 39, том 8) 13.02.2012 р. скаржником подано для долучення до матеріалів справи в ході розгляду судом скарги боржника на дії органу ДВС (оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження).

Таким чином, з огляду на наявність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №30012079 від 29.12.2011 р., винесеної в межах строків, передбачених ч. 2 ст. 30 Закону, підстави розцінювати відсутність з боку державного виконавця дій, спрямованих на виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. у справі № 30/384-48/546, як неправомірну бездіяльність відсутні.

Доводи скаржника про неправомірну бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у зв'язку з тим, що останнім не здійснено контроль за дотриманням правильністю виконання рішення державним виконавцем та не скасовано за власною ініціативою постанову про закінчення виконавчого провадження судом відхиляються. Підстави для закінчення виконавчого провадження (серед яких - передача виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи) наведено у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Факт перебування боржника в процесі припинення підприємницької діяльності (в тому числі на момент завершення виконавчого провадження) сторонами підтверджується.

Доказів, які б свідчили про порушення державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження положень законодавства і, як наслідок, про наявність підстав для її скасування скаржником не подано.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, скарга Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відхилити.

Суддя Р.В. Бойко