Постанова

від 20.05.2013 по справі 903/186/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа № 903/186/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка" на рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року у справі № 903/186/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група"

до приватного підприємства Торговий дім "Аміко-Кераміка"

про стягнення 36770, 70 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Молящого В.М.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до приватного підприємства "Торговий дім "Аміко-Кераміка" про стягнення 36770,70 грн.

Заявою від 27.03.2013 року позивач зменшив свої позовні вимоги на 3066,38 грн. та просив стягнути 32685,55 грн. основного боргу, 3404,30 грн. пені та 3% річних в сумі 680,85 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року (суддя Вороняк А.С.) від 27.03.2013 року вказаний позов, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.03.2013 року, задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 32685,55 грн. основного боргу, 3404,30 грн. пені, 680,85 грн. - 3% річних, а також судові витрати у справі.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договору від 02.08.2012 р. його борг складає 32685,55 грн. З огляду на приписи ст.ст. 173, 174, 307 ГК України, ст.ст. 525, 526, 908, 916 ЦК України та доведеність позовних вимог, суд задоволив позов в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове обґрунтоване рішення. Апелянт зокрема, зазначає, що в результаті не надіслання відповідачу усіх доданих до позову документів, ПП "Торговий дім "Аміко-Кераміка" було позбавлено можливості у повній мірі скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. Вказує на те, що всупереч ст.56 ГПК України заява позивача про зміну позовних вимог не була надіслана відповідачу для ознайомлення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції не досліджував питання про те, скільки було сплачено відповідачем за надані послуги, внаслідок чого розрахунок основної заборгованості та санкцій за порушення строків оплати є необґрунтованими.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року без змін. У відзиві вказує на те, що станом на день звернення позивача до суду сума основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу становила 35685,55 грн. З огляду на те, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив 3000 грн., позивач зменшив розмір своїх вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2012 року ТОВ "Українська транспортна група" (перевізник) та ПП "Торговий дім "Аміко-Кераміка""(замовник) уклали договір №02/08/12 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до п.1.1 якого договір регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень замовника по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги (далі - договір), (а.с. 11-13).

Відповідно до п.1.2 договору замовник доручає, а перевізник бере на себе організацію транспортно-експедиторського обслуговування перевезення експортно-імпортних вантажів у відповідності до заявок і за рахунок коштів замовника.

Вартість транспортних послуг вказується в заявці і включає винагороду перевізника і вартість перевезення. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень (п. 1.3 договору).

Згідно із п. 2.2 договору після попередньої усної домовленості з перевізником, замовник направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Заявка від замовника до перевізника передається або факсимільним повідомленням або електронною поштою. У свою чергу, перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови. У разі термінового перевезення замовник, за згодою перевізника, подає заявку того ж дня. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник оплачує рахунки перевізнику шляхом безготівкового переказу протягом 5 банківських днів з дати доставки (розвантаження) вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці. Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку замовника на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна грошова одиниця України - гривня.

Термін дії цього договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Якщо жодна із сторін за 30 днів до моменту закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншій стороні про припинення дії договору, то даний договір вважається продовженим на невизначений термін, який можна розірвати з повідомленням однієї із сторін за 30 днів (п. 7.1 договору)

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 03.08.2012 року, 09.08.2012 року, 22.10.2012 року, 01.11.2012 року, 13.11.2012 року між сторонами укладено договори-заявки № 214, №215, № 216, № 229, №230, №233, № 231 на послуги з міжнародного перевезення вантажів автотранспортом по маршруту Італія - Україна, Луцьк-Суми, Італія-Чоп(Україна)-Луцьк, Італія-Ягодин(Україна)-Луцьк.

За надані транспортні послуги виконавець виставив замовнику рахунки №ТГ-29/10-00001 від 29.10.2012 р. на суму 30952 грн., №ТГ-01/11-00002 від 01.11.2012 р. на суму 6231 грн., №ТГ-16/11-00001 від 16.11.2012 р. на суму 29454,55 грн., №ТГ-16/11-00002 від 16.11.2012 р. на суму 6231 грн., №ТГ-06/11-00001 від 06.11.2012 р. на суму 33894 грн., №ТГ-10/08-01 від 10.08.2012 р. на суму 33429,44 грн., №ТГ-10/08-03 від 10.08.2012 р. на суму 33429,44 грн., №ТГ-14/08-01 від 14.08.2012 р. на суму 33323,50 грн., №ТГ-21/08-00001 від 21.08.2012 р. на суму 33427 грн., №ТГ-30/10-00001 від 30.10.2012 р. на суму 34021 грн.

Акти наданих послуг (прийому-здачі робіт) №29/10-001 від 29.10.2012 р., №1/11-001 від 01.11.2012 р., № 16/11-001 від 16.11.2012 р., №16/11-002 від 16.11.2012 р., №6/11-001 від 06.11.2012 р., №14/08-002 від 14.08.2012 р., №14/08-004 від 14.08.2012 р., №14/08-001 від 14.08.2012 р., №23/08-002 від 23.08.2012 р. та №30/10-001 від 30.10.2012 р. підписані сторонами та скріплені печатками товариств.

Колегією суддів встановлено, що надані позивачем транспортні послуги прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується відмітками у п. 24 міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №000829, №000949, №000418, № 000677, 000076, №000297, №000513, №000325, №000230, №000823 та товарно-транспортними накладними від 30.10.2012 р., від 16.11.2012 р.

Таким чином, на виконання договору ТОВ "Українська транспортна група" надало ПП "Торговий дім "Аміко-Кераміка" транспортні послуги на загальну суму 274392,93 грн. Натомість, останній свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг належним чином не виконав, сплативши 238707,38 грн. із простроченням строку оплати, передбаченого п. 4.1 договору, а також не оплатив вартість послуг за рахунками №ТГ-01/11-00002 від 01.11.2012 р. в сумі 6231 грн., ТГ-16/11-00001 від 16.11.2012 р. в сумі 29454,55 грн., внаслідок чого виник даний спір.

У той же час, під час розгляду справи в суді першої інстанції в рахунок погашення боргу відповідач сплатив 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №292 від 13.03.2013 року.

Враховуючи приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також подання позивачем заяви про зменшення позову на вказану суму, місцевий господарський суд правомірно розглянув вимогу про стягнення 32685,55 грн. (29454,55 грн. + 6231 грн. - 3000 грн.) основного боргу в зменшеному розмірі.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно враховував положення ст.ст. 173, 174, 307 ГК України, ст.ст. 525, 526, 908, 916 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання та вирішуючи спір вірно виходив із правової природи спірних правовідносин, що витікають із договору перевезення.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що сума основного боргу в розмірі 32685,55 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується стягнення з ПП "Торговий дім "Аміко-Кераміка" 3404,30 грн. пені та 680,85 грн. - 3% річних, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує із змісту п. 4.2 договору за прострочення платежів замовник сплачує штраф у розмірі 1 відсоток від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

При цьому, згідно розрахунку позивача 3404,30 грн. неустойки нараховано ним у відсотках від суми заборгованості за всіма видатковими документами окремо з урахуванням проведених оплат та за кожен день прострочення оплати.

Колегія суддів враховує, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням певного виду відповідальності, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, разом з тим суд при стягнення повинен визначити правовою природу такої відповідальності.

Оскільки, штраф нараховується за невиконання або неналежне виконання зобов'язання і стягується одноразово, а пеня має триваючий характер та нараховується за кожен день прострочення платежу, суд першої інстанції правильно встановив, що нарахована позивачем неустойка є пенею.

Апеляційним судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично вірними та проведеними у відповідності до положень п. 4.2 договору, при цьому, дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування штрафної санкції, з огляду на що господарським судом Волинської області правомірно стягнуто з відповідача 3404,30 грн. пені.

Крім того, за змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, місцевим господарським судом правильно стягнуто з відповідача 3 % річних в сумі 680,85 грн., у тому числі 45,79 грн. за період з 16.11.2012 року по 03.12.2012 року (рахунок №ТГ-29/10-00001), 49,68 грн. за період з 16.11.2012 року по 20.02.2013 року ( рахунок №ТГ-01/11-00002), 200,94 грн. за період з 30.11.2012 року по 20.02.2013 року (рахунок №ТГ-16/11-00001), 2,05 грн. за період з 30.11.2012 року по 03.12.2012 року (рахунок №ТГ-16/11-00002), 174,87 грн. період з 20.11.2012 року по 13.12.20123 року, з 14.12.2012 року по 06.02.2013 року (рахунок №ТГ-06/11-00001), 21,98 грн. за період з 21.08.2012 року по 28.08.2012 року (рахунок №ТГ-10/08-01), 21,98 грн. за період 21.08.2012 року по 28.08.2012 року (рахунок№ТГ-10/08-03), 46,56 грн. за період з 21.08.2012 року по 06.09.2012 року (рахунок №ТГ-14/08-01), 58,28 грн. за період з 30.08.2012 року по 11.10.2012 року (рахунок №ТГ-21/08-00001) та 58,72 грн. період з 13.11.2012 року по 03.12.2012 року (рахунок №ТГ-30/10-00001).

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Процесуальні права сторін визначені в ст. 22 ГПК України.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 27.02.2013 року та призначення судового засідання на 13.03.2013 року представник відповідача отримав 02.03.2013 року, однак у судове засідання не з'явився.

Ухвалою від 13.03.2013 року, яка була отримана ПП "Торговий дім Аміко-Кераміка" 20.03.2013 року, розгляд справи було відкладено на 27.03.2013 року.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 27.03.2013 року під час розгляду справи був присутній директор ПП "ТД "Аміко-Кераміка", який надав свої пояснення.

З огляду на те, що відповідач своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з відсутністю у нього наданих позивачем документів не подавав, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення принципу рівності сторін.

Таким чином, апеляційний суд вважає посилання ПП "Торговий дім Аміко-Кераміка", викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2013 року у справі № 903/186/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "Аміко-Кераміка" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу № 903/186/13-г повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.