Рішення

від 14.05.2013 по справі 910/3102/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3102/13 14.05.13

За позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВНДІХІМПРОЕКТ"

про стягнення 6 206, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Головко П.А. за довіреністю № 08-06-1 від 02.01.2013 р.;

від відповідача: Позняк В.В. за довіреністю б/н від 04.03.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВНДІХІМПРОЕКТ" (далі - відповідач) про стягнення 6 206, 00 грн., в тому числі 956, 00 грн. пені та 5 250, 00 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № 20806-2 на послуги з державного управління загального характеру (75.11.1) Розроблення та перегляд нормативних актів з охорони праці згідно з пропозиціями центральних органів виконавчої влади "Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею" від 08.06.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з розробки Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею, внаслідок чого позивачем було нараховано відповідачу пеню та штраф. Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснив сплати вказаних штрафних санкцій, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3102/13 та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р.

04.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

06.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про виклик до суду для дачі пояснень або витребування пояснень в письмовій формі у посадових осіб служби охорони праці Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, мотивоване тим, що відповідачем у відзиві на надіслану позивачем претензію зазначено, що прострочення відповідного зобов'язання з надання послуг за Договором сталось внаслідок затримки з боку Мінекономрозвитку визначення переліку підприємств (організацій), яким направляється на відзив перша редакція примірної Інструкції та затримки її затвердження.

18.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що 06.11.2012 р. відповідач звертався до позивача з листом № 40/495 з проханням продовжити термін виконання зобов'язань за Договором у зв'язку із затримкою з боку Мінекономрозвитку визначення переліку підприємств (організацій), яким направляється на відзив перша редакція примірної Інструкції та затримки її затвердження, у відповідь на що, згідно з твердженнями відповідача, позивач листом за № 573-05-3 від 12.11.2013 р. повідомив, що зобов'язання відповідача повинні бути виконані до закінчення строку дії Договору. Оскільки сторони підписали Додаткову угоду № 1 від 30.11.2012 р. щодо продовження терміну дії Договору до 28.12.2012 р., на думку відповідача, тим самим було продовжено строк виконання ним зобов'язання за Договором. При цьому, відповідач також звертає увагу на те, що 27.12.2012 р. сторонами було підписано Акт № 1 приймання - передачі до Договору і жодних зауважень від позивача під час прийняття послуги не надходило.

У судовому засіданні 19.03.2013 р. судом було оголошено перерву до 09.04.2013 р.

26.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він звертає увагу на те, що позивачем заявлено до стягнення штраф за прострочення відповідачем виконання зобов'язання понад 30 днів, проте як 16.12.2012 р. є тридцять першим днем після 15.11.2012 р. і цей день є вихідним - неділею, що, на думку відповідача, свідчить про неврахування положень приписів ст. 254 ЦК України, за приписами якої у даному випадку кінцевий день строку є 17.12.2012 р. (понеділок) і саме цієї дати відповідачем було направлено позивачу звітні матеріали з актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2013 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, вирішено передати справу № 910/3102/13 на розгляд судді Мельника С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. суддею Мельком С.М. прийнято справу № 910/3102/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. справу № 910/3102/13 передано на розгляд судді Ломаки В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/3102/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом розглянуто клопотання позивача про виклик до суду для дачі пояснень або витребування пояснень в письмовій формі у посадових осіб служби охорони праці Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів неможливості отримання ним самостійно у вказаного Міністерства відповідної інформації, щодо якої ним заявляється клопотання. При цьому, суд також відхиляє клопотання позивача з тих підстав, що ним жодним чином не вмотивовано, як така інформація, враховуючи положення укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства (ч. 2 ст. 218, ч. 4 ст. 219 ГК України), може вплинути на розгляд справи, зокрема, звільнити відповідача від виконання ним взятих на себе зобов'язань у визначений сторонами строк.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2012 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір № 20806-2 на послуги з державного управління загального характеру (75.11.1) Розроблення та перегляд нормативних актів з охорони праці згідно з пропозиціями центральних органів виконавчої влади "Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею", відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався протягом строку дії Договору надати замовнику послуги державного управління загального характеру (75.11.1) (Розроблення та перегляд нормативних актів з охорони праці згідно з пропозиціями центральних органів виконавчої влади) "Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею", а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання тощо, визначені Технічними вимогами (Додаток № 1), Календарним планом (Додаток № 2), Калькуляцією кошторисної вартості (Додаток № 3), які є невід'ємною частинами цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору його ціна встановлюється в національній валюті України та становить 75 000, 00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за надані в повному обсязі послуги (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк (термін) надання послуг зазначений в Календарному плані (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Так, відповідно до Додатку № 2 до Договору "Календарний план надання Послуги" сторонами було визначено, що виконавець має надати послуги з розробки першої редакції проектів Примірних інструкцій і направлення їх на відзив; розробки остаточної редакції проектів Примірних інструкцій; узгодження та подання остаточної редакції проектів Примірних інструкцій на затвердження та реєстрацію - з дати підписання договору - 15 листопада 2012 року.

Місце передачі наданих послуг: виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (п. 5.2.).

Відповідно до п. 5.3. Договору результати наданих послуг передаються виконавцем замовнику з супровідним листом.

Приймання послуг здійснюється з підписанням актів приймання-передачі послуг та приймання-передачі документації (п. 5.4.).

Згідно з п. 5.5. Договору по закінченню надання послуг виконавцем надається замовнику звіт з додатками:

- копіями наказів про затвердження НАОП відповідного центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься хімічна промисловість;

- копіями зареєстрованих в Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці НАОП;

- підтвердження про розміщення НАОП в мережі Інтернет.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором та згідно з п. 6.3.6. Договору по завершенню надання послуг надати замовнику звітні документи відповідно до Технічних вимог (Додаток № 1) у строки, визначені Календарним планом (Додаток № 2).

Пунктом 7.2. Договору його сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору види порушень та санкції за них, установлені Договором:

- у разі затримки надання послуг або ненадання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

- у разі ненадання послуг за Договором з вини виконавця останній сплачує штраф у розмірі 1 % суми Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання та діє до 30.11.2012 р.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Також, сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору "Технічні вимоги на послугу державного управління загального характеру (75.11.1) Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею", Додаток № 3 до Договору "Калькуляція кошторисної вартості "Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва клею", Додаток № 4 до Договору "Реєстр результатів видів послуг.

Листом від 06.11.2012 р. за № 40/495 відповідач звернувся до позивача з проханням перенести термін дії Договору на 28.12.2012 р., мотивуючи його тим, що відповідачем після опрацювання першої редакції проект Примірної інструкції було надіслано на відзиви організаціям (підприємствам), визначеним відповідним центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься хімічна промисловість, тобто Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; опрацьовано зауваження та пропозиції, доопрацьовано проект Примірної інструкції і надано його на узгодження до Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці та 02.11.2012 р. проект остаточної редакції Примірної інструкції направлено на затвердження в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, проте як орієнтовний термін розгляду інструкції складає 30 календарних днів.

Листом від 12.11.2012 р. за № 573-05-3 позивач повідомив відповідача про те, що зобов'язання за Договором має бути виконано до грудня 2012 року.

30.11.2012 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесли зміни до п. 10.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 28.12.2012 р.".

Листом за № 40/630 від 17.12.2012 р. відповідач направив позивачу звітні матеріали по Договору разом з актом приймання-передачі послуг та витягом з Протоколу засідання Вченої ради.

27.12.2012 р. сторони підписали Акт приймання-передачі послуг за етапом І Договору та Акт приймання-передачі документації по Договору.

Також, 27.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 605-06-13, якою звернув увагу на порушення строків надання послуг та вимагав сплати штрафних санкцій: 956, 00 грн. пені та 5 250, 00 грн. штрафу.

31.01.2013 р. відповідач листом за № 40/50 надав відповідь на претензію позивача, в якій зазначив, що листом від 06.11.2012 р. він звертався до позивача з проханням продовжити строки виконання зобов'язань за договором у зв'язку із затриманням Мінекономрозвитку визначення переліку підприємств (організацій), яким направляється на відзиви першу редакцію проекту Примірної інструкції, та затримкою Мінекономрозвитку затвердження Примірної інструкції, і 30.11.2012 р. сторонами було підписано Додаткову угоду щодо продовження строку дії Договору до 28.12.2012 р.

Враховуючи зазначене, та оскільки відповідачем не було в добровільному порядку задоволено вимог позивача щодо сплати штрафних санкцій, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до Додатку № 2 до Договору "Календарний план надання Послуги" сторонами було визначено, що виконавець має надати послуги з розробки першої редакції проектів Примірних інструкцій і направлення їх на відзив; розробки остаточної редакції проектів Примірних інструкцій; узгодження та подання остаточної редакції проектів Примірних інструкцій на затвердження та реєстрацію - з дати підписання договору - 15 листопада 2012 року.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки надання послуг встановлені Договором, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо продовження сторонами за взаємною згодою строку виконання зобов'язання з надання послуг шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 30.11.2012 р., оскільки з її змісту вбачається, що сторони, укладаючи вказану угоду, продовжили строк дії саме Договору до 28.12.2012 р., а не зобов'язання з надання відповідних послуг, проте як строк договору та строк виконання встановлених договором зобов'язань є різними правовими категоріями, що врегульовані окремими нормами цивільного законодавства (ст. 530 та ст. 631 ЦК України) та які призводять до різних правових наслідків.

Так, строк в розумінні статті 530 ЦК України є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

У свою чергу, за замістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, строк договору (ст. 631 ЦК) та строк (термін) виконання договірного зобов'язання (ст. 530 ЦК України) можуть не співпадати, а продовження сторонами строку договору, в свою чергу, автоматично не призводить до продовження строку виконання зобов'язань за договором.

При цьому, сплив строку договору припиняє дію договору на відносини сторін, проте як сплив строку зобов'язання без виконання призводить до його прострочення, а відповідно до встановленої договором та законодавством відповідальності.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідь на прохання відповідача продовжити строки виконання зобов'язань вказав на необхідність їх виконання до грудня 2012 року, після чого 30.11.2012 р. сторони Додатковою угодою продовжили дію Договору до 28.12.2012 р., проте як строки виконання зобов'язання змінені ними не були і на момент підписання Додаткової угоди вже були прострочені відповідачем.

Обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування поважності причин прострочення взятих на себе зобов'язань, сторонами не були визначені в Договорі як обставини непереборної сили, та при цьому відповідачем не доведено перед судом того, що у випадку подання ним на розгляд Мінекономрозвитку відповідних документів раніше від 02.11.2012 р., він також не зміг би виконати зобов'язання в строк до 15.11.2012 р. з незалежних від нього причин.

Так, за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що відповідні обставини звільняють боржника від відповідальності за допущене ним порушення, тільки якщо вони мають ознаки надзвичайності і невідворотності та причинно обумовили невиконання зобов'язань.

Не є непереборною силою вказані у частині 2 даної статті несприятливі фактори господарського життя, а також інші виробничі труднощі і технічна складність прийнятих до виконання зобов'язань.

Можливість існування таких обставин є підприємницьким ризиком, який несе боржник у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Приписи даної норми фактично надають можливість учасникам господарських відносин за взаємною згодою встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, підстави звільнення від відповідальності.

Однак, відповідного застереження в Договорі щодо обставин, на які посилається відповідач, сторони при його укладенні не здійснили.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання, в тому числі можливо з причин нераціонального планування виконання робіт по Договору по відношенню до узгодженого сторонами Календарного плану, у зв'язку з чим до нього мають бути застосовані визначені Договором штрафні санкції.

Так, як зазначалось вище, відповідно до п. 7.3. Договору види порушень та санкції за них, установлені Договором: у разі затримки надання послуг або ненадання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.11.2012 р. та по 16.12.2012 р. у розмірі 956, 00 грн. та штраф в сумі 5 250, 00 грн., розрахований як 7 % від 75 000, 00 грн., розрахунок яких є вірним.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Водночас, слід зазначити, що в даному випадку вимоги про стягнення з відповідача штрафу не підлягають задоволенню, оскільки прострочення зобов'язання не перевищує тридцяти днів.

Зокрема, закінчення тридцятиденного строку, передбаченого п. 7.3. Договору, припало на 15 грудня 2012 року, яке було вихідним.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Першим робочим днем, в даному випадку, був понеділок 17 грудня 2012 р., що свідчить про те, що прострочення виконання робіт не перевищило 30 днів, а отже підстави для стягнення штрафу за прострочення понад 30 днів виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем - у суду відсутні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин надання ним послуг позивачу у передбачений Договором строк, як і не подано суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив строки виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВНДІХІМПРОЕКТ" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Марини Раскової, будинок 11, код ЄДРПОУ 33781676) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (03062, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 92/2, код ЄДРПОУ 00013764) 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "ВНДІХІМПРОЕКТ" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Марини Раскової, будинок 11, код ЄДРПОУ 33781676) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 178 (сто сімдесят вісім) грн. 59 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя В.С. Ломака