Рішення

від 08.05.2013 по справі 907/320/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.2013р. Справа № 907/320/13

За позовом приватного підприємства „Скорпіон", с. Завидово Мукачівського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатський мисливець", с. Лавки Мукачівського району

ПРО стягнення 279507,58грн., в тому числі 258000грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, 6203,76грн.грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Міщенко О.О. - представник за довіреністю від 28.03.2013р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Скорпіон", с. Завидово Мукачівського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Карпатський мисливець", с. Лавки Мукачівського району про стягнення 279507,58грн., в тому числі 258000грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, 6203,76грн.грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013р. порушено провадження у справі №907/320/13 та призначено справу до розгляду на 11.04.2013р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду ухвалою від 10.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 08.05.2013р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зазначає про невиконання відповідачем свого зобов'язання по проведенню оплати за надані охоронні послуги, що завдає збитків позивачу.

Відповідач вимог ухвали суду від 01.04.2013р. та від 10.04.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також матеріали справи містять докази про те, що поштове повідомлення про розгляд справи було отримане відповідачем 13.04.2013р. (повідомлення про вручення 00553715)

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.05.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2010 року між Приватним підприємством "Скорпіон" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Карпатський мисливець" (далі - відповідач) було укладено договір №34 про надання охоронних послуг, згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати послуги по забезпеченню комплексної безпеки на об'єкті відповідача, в тому числі: організацію та забезпечення перепускного режиму; підтримання громадського порядку; організацію технічного, методичного, інформаційного та консультативного забезпечення безпеки функціонування об'єкту відповідача.

В свою чергу відповідно до пункту 2.2.5 договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити оплату за послуги охорони до 5 числа поточного місяця.

На виконання своїх зобов'язань позивачем в період з липня 2010 року по грудень 2012 року належним чином та в повному обсязі були надані послуги охорони на об'єкті відповідача.

Роботи позивачем виконані якісно, вчасно та прийняті відповідачем без зауважень та застережень, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.07.2010 року на суму 3000грн., від 31.08.2010 року на суму 3000грн., від 30.09.2010 року на суму 9000грн., від 31.10.2010 року на суму 9000грн., від 30.11.2010 року на суму 9000грн., від 31.12.2010 року на суму 9000грн., від 31.01.2011 року на суму 9000грн., від 28.02.2011 року на суму 9000грн., від 31.03.2011 року на суму 9000грн., від 30.04.2011 року на суму 9000грн., від 31.05.2011 року на суму 9000грн., від 30.06.2011 року на суму 9000грн., від 31.07.2011 року на суму 9000грн., від 31.08.2011 року на суму 9000грн., від 31.09.2011р. на суму 9000грн., від 31.10.2011 року на суму 9000грн., від 30.11.2011 року на суму 9000грн., від 31.12.2011 року на суму 9000грн., від 31.01.2012 року на суму 9000грн., від 29.02.2012 року на суму 9000грн., від 31.03.2012 року на суму 9000грн., від 30.04.2012 року на суму 9000грн., від 31.05.2012 року на суму 9000грн., від 30.06.2012 року на суму 9000грн., від 31.07.2012 року на суму 9000грн., від 30.08.2012 року на суму 9000грн., від 30.09.2012 року на суму 9000грн., від 31.10.2012 року на суму 9000грн., від 30.11.2012 року на суму 9000грн., від 31.12.2012 року на суму 9000грн.

Оскільки відповідачем свої зобов'язання по оплаті не було виконано належним чином, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми 279507,58грн., в тому числі 258000грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, 6203,76грн.грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору є надання позивачем відповідачеві послуг щодо охорони майна та підтримання порядку.

У статті 1 Закону України «Про охоронну діяльність» зазначено, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність», суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1.1. договору, замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт.

Відповідно до п. 1.3. договору, періодом охорони вважається час з моменту прийняття об'єкта під охорону до його зняття з охорони замовником. Охорона фактично приймає об'єкт під охорону і розпочинає свою діяльність з моменту підписання акту прийняття об'єкта під охорону, зняття об'єкта з охорони оформляється актом зняття об'єкта з охорони, які є невід'ємною частиною даного договору.

Матеріали справи містять акт прийняття об'єкта під охорону від 01.07.2010 року, в якому зазначено, що сторони підтверджують фактичне прийняття об'єкта під охорону з 01.07.2010 року.

Матеріалами справи підтверджено внесення сторонами змін до договору в частині продовження строку його дії та узгодження об'єктів охорони. Згідно акту прийняття об'єкта під охорону від 01.09.2010 року сторони підтверджують фактичне (збільшене за кількісним показником) прийняття об'єкта під охорону з 01.09.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що послуги з охорони об'єкта надавалися з липня 2010 року по грудень 2012 року.

Згідно з частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, оплата за охорону здійснюється щомісячно не пізніше 05 числа звітного місяця.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, у відповідача наявна заборгованість за надані послуги з охорони об'єкта у розмірі 258000грн. за період з липня 2010 року по грудень 2012 року.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 2.2.5 договору зазначено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати за охорону, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 6203,76грн. пені за період з 01.04.2012р. по 26.03.2013р.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 6203,76грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

В постанові пленуму Вищого господарського суду Україна №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У відповідності до прохальної частини позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача також суму 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних за період з 06.07.2010р. по 26.03.2013р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Господарський суд, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат і трьох відсотків річних, вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а отже, з відповідача стягуються 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних з простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський мисливець» (код ЄДРПОУ 31587138, Мукачівський район, с. Лавки, вул. Виноградна, 59) на користь Приватного підприємства «Скорпіон» (код ЄДРПОУ 32651303, Мукачівський район, с. Завидово, вул. Горького, 3-а) суму 279507,58грн., в тому числі 258000грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, 6203,76грн.грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 4017грн. інфляційних втрат та 11286,82грн. три відсотки річних, а також суму 5590,15 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 15 копійок) грн. на відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі