У х в а л а
іменем україни
30 квітня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Попович О.В., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Друга Рівненська державна нотаріальна контора, управління Держземагенства у м. Рівне про визначення часток на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, яка за життя залишила заповіт на своїх синів - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 Однак ОСОБА_5 прийняти спадщину не встиг, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. У зв'язку з тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті батька, просив визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 - 2/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також скасувати Державний акт серії ЯА № 056429 від 23.06.2005 року та зобов'язати Управління Держземагенства у м. Рівне видати сторонам Державний акт на право спільної часткової власності на зазначену земельну ділянку.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2013 року, позов ОСОБА_4 було задоволено. Визначено, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 2/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно - 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Скасовано Державний акт серія ЯА 056429 від 23 червня 2005 року, виданий ОСОБА_8 та ОСОБА_5, на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га. що розміщена за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5610100000:01:050:0082 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01055830565.
Вирішено видати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 документ на право спільної часткової власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0082 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована у АДРЕСА_1 і належала ОСОБА_8 на підставі державного акту серії ЯА № 056429 виданого 23.06.2005 року на підставі рішення № 950 Рівненської міської ради від 07.07.2004 року та знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5. В іншій частині позову було відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні, судами були дотриманні норми матеріального та процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
В.М. Коротун О.В. Попович С.П. Штелик
Суд | Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ |
Дата ухвалення рішення | 30.04.2013 |
Оприлюднено | 21.05.2013 |
Номер документу | 31297175 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Коротун В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні