Ухвала

від 21.05.2013 по справі 1/705/104/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/382/13 Головуючий по 1 інстанції Категорія: ст.ст. 366 ч. 1, 358 ч. 4 КК України, ст. 281 КПК України Гудзенко В.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Суходольський М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Суходольського М.І.

суддів Тапала Г.К., Неділька М.І.

з участю прокурора Бондаренко М.Ю.

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Андрійчука С.В. на постанову Уманського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 4, 366 ч. 1 КК України направлено прокурору для організації проведення додаткового розслідування, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи директором ПП «Мобілка» в м. Умань Черкаської області, являючись службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками, спільно з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені для додаткової перевірки, умисно, з метою незаконного завищення податкового кредиту та податкового зобов'язання, використовуючи реквізити ТОВ «Трикиташ» (код ЕДРПОУ 35619058), ТОВ «Профіт-Сервіс» (код ЕДРПОУ 35167411), ТОВ «Інформ Юст» (код ЕДРПОУ 37208077), ТОВ «Алвіта-К» (код ЕДРПОУ 36564204) та ТОВ «Сервіс-Юніон» ( код ЕДРПОУ 37208056), які мають ознаки «фіктивності», за період з квітня 2009 по листопад 2011 року складав та видавав неправдиві документи щодо проведення фінансово-господарських операцій із вище вказаними підприємствами і, використовуючи ці неправдиві документи, вніс до офіційних документів - податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Мобілка» (код ЕДРПОУ 35940405) та додатків до них, завідомо неправдиві відомості і подав до Уманської ОДПІ у електронному вигляді.

Суд направив дану кримінальну справу на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту і неправильність досудового розслідування та пред'явлення не конкретного обвинувачення.

Прокурором, що приймав участь у розгляді справи, подана апеляція, в якій він просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд для розгляду її по суті, посилаючись на те, що суд безпідставно направив справу на додаткове розслідування, оскільки вказані в постанові суду недоліки суд мав можливість виправити самостійно шляхом дачі окремих доручень в порядку ст. 315-1 КПК України або прокурор мав право змінити обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку своєї апеляції, пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Перевірені матеріали справи свідчать про те, що органи досудового слідства зазначеної норми закону не дотримались.

Так органами досудового слідства належним чином не з'ясовані обставини події, не встановлені особи, які могли бути причетні до вчинених злочинів та не встановлена мета службового підроблення, складання неправдивих документів і їх використання, що привело до пред'явлення не конкретного обвинувачення саме ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. ст. 132, 223 КПК України (1960 р.) виклад інкримінованих обвинуваченому діянь має бути максимально конкретизованим.

Формулювання обвинувачення повинно містити виклад конкретних фактичних обставин події злочину із зазначенням місця, часу і мотивів та мети вчинення злочину, об'єкт посягання, предмет посягання, шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, всі кваліфікуючі ознаки злочину суттєві для його складу, характер суб'єктивної сторони - умисно чи з необережності вчинено злочин та інші обставини, передбачені законом.

Із пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 вбачається, що фактичні обставини події належним чином не встановлені, по обох інкримінованих йому злочинах не встановлена мета їх вчинення. Вказівка слідчим в обвинуваченні про те, що ОСОБА_4 вчинив службове підроблення чи склав неправдивий документ з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені для додаткової перевірки, ставить під сумнів взагалі наявність ознак інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, оскільки не встановлено, хто ж саме причетний до вчинених злочинів і яка роль кожного. Це також впливає на правильну кваліфікацію складу злочину.

Неправильним є вказівка органів слідства, що фінансово-господарські операції підприємство, очолюване ОСОБА_4, здійснювало з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності», оскільки представники вказаних підприємств не допитувалися, не з'ясовувались питання чи вони створювали свої підприємства з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, а просто слідчому чи прокурору вказувати про «фіктивність» підприємства законом не дано права.

Також слід звернути увагу і на те, що переважна частина матеріалів (17 томів) не містять доказів інкримінованих ОСОБА_4 злочинів та частина їх є нечитабельною. При розслідуванні справи слідчий зобов'язаний систематизувати матеріали справи, структуризувати докази та вказати листи справи, де знаходяться ці докази, оскільки суд не зобов'язаний вишукувати ті чи інші докази та давати оцінку про належність або допустимість їх до даної події тим більше, що вони не були предметом дослідження слідчим під час досудового розслідування.

Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано дійшов висновку про неповноту та неправильність досудового слідства, що унеможливлює судом прийняти законне та справедливе рішення в справі.

Колегія суддів не може погодитись з апеляційними вимогами прокурора, оскільки в своїй апеляції він не навів будь-яких доказів на спростування висновків суду, а посилання прокурора на те, що суд вправі виправити вказані недоліки шляхом давання окремих доручень в порядку ст. 315-1 КПК України або зміни прокурором обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України не можуть взятися до уваги, оскільки суд не може підміняти органи слідства і збирати докази та досліджувати їх, які не були предметом дослідження під час досудового та не може вгадувати позицію прокурора - буде він змінювати обвинувачення чи ні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування постанови суду немає, тому апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.

В ході додаткового розслідування органам досудового слідства слід усунути виявлені недоліки, викладені в мотивувальних частинах постанови місцевого суду та суду апеляційної інстанції, слідство провести відповідно до вимог кримінально-процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення в справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366, 281 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора Андрійчука С.В. на постанову Уманського міськрайонного суду від 14 березня 2013 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч. 4, 366 ч. 1 КК України направлено прокурору для проведення додаткового розслідування, залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді