Рішення

від 13.05.2013 по справі 5011-9/11746-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11746-2012 13.05.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар», м.Київ, ЄДРПОУ 37063485

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ, ЄДРПОУ 21680915

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», м.Вінниця, ЄДРПОУ 36423480

за участю прокуратури м.Києва, м.Київ

про стягнення 242956,80 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Мандичев Д.В.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: Байда О.В. - по дов.

від відповідача: Чередник І.А. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Лиховид О.С. - по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» грошових коштів в сумі 242956,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», за змістом якого позивач набув право вимоги до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» за договором купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р.

Відповідач у відзиві б/н від 17.10.2012р. та письмових поясненнях б/н від 15.11.2012р., б/н від 11.02.2013р., б/н від 13.05.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що датою укладення договору відступлення права вимоги є 15.02.2011р., а основний договір купівлі-продажу №0208-4 було укладено лише 02.08.2011р., що свідчить про фальсифікацію договору відступлення права вимоги, на підставі якого заявлено розглядуваний позов. Крім того, за твердженням відповідача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» було укладено договір відступлення права вимоги б/н від 16.02.2012р., відповідно до якого також було відступлено право вимоги за договором купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р. При цьому, стягнення заборгованості за вказаним договором відступлення права вимоги б/н від 16.02.2012р. є предметом розгляду господарського суду Львівської області в межах справи №5015/3085/12.

Ухвалою від 15.11.2012р. господарського суду м.Києва залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», м.Вінниця.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» в письмових поясненнях без номеру та дати, які подані до суду 13.03.2013р., позовні вимоги підтримав, зазначив, що відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р. відбулося 15.02.2012р. При цьому, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», інших договорів про відступлення права вимоги за вказаним договором купівлі-продажу не укладалося.

В судове засідання 13.05.2013р. представник третьої особи не з'явився. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №0103023884643.

09.01.2013р. до господарського суду міста Києва надійшло повідомлення вих.№05/1/3-115612 від 04.01.2013р. прокуратури міста Києва, яким доведено до відома суду про вступ прокурора у справу.

В судових засіданнях прокурор проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

З огляду на неявку третьої особи в судове засідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що третя особа в судове засідання не з'явилась і не скористалась правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та прокурора, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №0208-4, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - логери, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, які передбачені договором.

Згідно з п.2.1 вказаного договору кількість, асортимент, ціна товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання вказаного пункту договору сторонами було складено специфікацію №1 від 15.09.2011р. на загальну суму 242 956,80 грн.

Відповідно до видаткової накладної №ТД-0000326 від 19.09.2011р. третьою особою на виконання договору №0208-4 від 02.08.2011р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 242956,80 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 45 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалось, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано його обов'язок за договором купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р. щодо оплати продавцю вартості поставленого товару в розмірі 242956,80 грн.

При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви, підставою для стягнення грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» є договір відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р., який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» (новий кредитор).

Відповідно до п.1.1 договору відступлення права вимоги №15/02-2 від 15.02.2011р. в порядку та на умовах, встановлених даним договором, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги за зобов'язанням між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар», яке виникло з договору купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р. в сумі 242956,80 грн.

За змістом п.1.2 договору відступлене право вимоги складає собою право первісного кредитора на погашення боржником заборгованості за основним договором в сумі 242956,80 грн., а також право пред'являти до боржника вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за основним договором.

За відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язався сплатити кредиторові кошти в сумі 242956,80 грн. в 3-х місячний строк з моменту настання відкладальної обставини, а саме добровільної сплати боржником коштів на користь нового кредитора за даним договором в сумі 242956,80 грн. або їх стягнення в примусовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 зазначеного правочину передбачено, що з моменту підписання даного договору всі права та обов'язки первісного кредитора за основним договором повністю переходять до нового кредитора.

15.02.2011р. між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів по договору №15/02-1 про відступлення права вимоги від 15.02.2011р. та цією ж датою позивачем, як новим кредитором, складено повідомлення, яке адресоване відповідачу, про відступлення права вимоги.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст.513 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, зі змісту даної статті вбачається, що заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що виникли на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, враховуючи визначені позивачем та третьою особою дати укладання правочинів, на момент підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» договору про відступлення права вимоги 15/02-1 від 15.02.2011р. договір купівлі-продажу №0208-4 від 02.08.2011р. ще не було укладено.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач в обґрунтування дійсності основного зобов'язання в момент укладення договору про відступлення права вимоги посилається на додаткову угоду №1 про внесення змін до договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р. у зв'язку з допущеною помилкою у даті вчинення правочину.

Відповідно до супровідного листа б/н від 18.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» було надано суду копію вказаної додаткової угоди, яка датована 01.10.2012р. (т.1 а.с.30). При цьому, суд зазначає, що вказаний документ засвідчено та на ньому міститься оригінальний відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар».

Разом з цим, згідно з супровідним листом б/н від 08.11.2012р. позивачем надано суду копію ще однієї додаткової угоди, проте датованої 17.02.2012р. (т.1 а.с.77).

В п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів.

Відповідно до ч.3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У судовому засіданні 13.02.2013р. господарським судом було залучено до матеріалів справи оригінал додаткової угоди №1 про внесення змін до договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р., датою укладення якої зазначено 17.02.2012р. (т.2 а.с.64).

Крім того, позивачем було надано суду акт №1 від 17.02.2012р. про внесення змін в акт приймання-передачі документів по договору №15/02-1 про відступлення права вимоги від 15.02.2012р. у зв'язку із допущеною опискою (т.2 а.с.65).

Дослідивши надані позивачем копії та оригінал додаткових угод про внесення змін до договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р. та акт від 17.02.2012р., оцінивши їх відповідно до вимог ст.ст.32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд не приймає вказані документи як належні докази на підтвердження укладення договору №15/02-1 про відступлення права вимоги саме 15.02.2012р.

При цьому, господарський суд виходить з того, що відмінні дати укладення додаткової угоди викликають сумнів у достовірності таких документів. Господарський суд зазначає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» додаткові угоди відрізняються датою їх складання та змістом, проте мають один і той же номер (№1) та стосуються одного питання - дати укладення договору відступлення права вимоги.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п.6.3 договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р. будь-які зміни та доповнення до даного договору сторони оформлюють шляхом укладення додаткових угод до нього.

Тобто, за змістом додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору про відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р. Проте, в позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Індар» про існування додаткової угоди не зазначається.

Копій додаткової угоди та акту №1 від 17.02.2012р. про внесення змін в акт приймання-передачі документів по договору №15/02-1 про відступлення права вимоги позивачем до позову додано не було, хоча дати їх укладення передують даті звернення до суду з розглядуваним позовом в серпні 2012р., що свідчить про можливість створення таких документів «заднім числом» вже під час розгляду даної справи в суді. До того ж, позивач, навпроти, вказує в позовній заяві, що договір відступлення права вимоги було укладено саме 15.02.2011р.

Ухвалами суду від 29.01.2013р., від 13.02.2013р., від 13.03.2013р., від 27.03.2013р. позивача та третю особу було зобов'язано надати докази відображення в бухгалтерському обліку підприємств договору відступлення права вимоги №15/02-1 від 15.02.2011р. Ухвалою суду від 01.04.2013р. було зобов'язано Головне управління статистики у м.Києві надати суду належним чином засвідчені копії балансів Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар», а також витребувано у Державної податкової інспекції Дарницького району м.Києва баланси Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» за відповідні періоди.

На виконання вимог суду, позивачем та третьою особою було надано документи фінансової та бухгалтерської звітності, в яких відображено зобов'язання за договором відступлення права вимоги у 2012 році.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б були подані позивачем та третьою особою до відповідних органів державної влади, установ, організацій, зокрема, державної податкової служби, органів статистики та які б містили відомості про дату укладення договору відступлення права вимоги.

Наразі, згідно з листом вих.№04/02-27-4157 від 08.04.2013р. Головного управління статистики у м.Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар» фінансову звітність за період з січня-березня 2011р. по січень-грудень 2012р. не подавало.

Відповідно до листа вих.№2452/9/10-008 від 22.04.2013р. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва баланси у підприємств відсутні.

З урахуванням викладеного, господарський суд не приймає до уваги наявні в матеріалах справи копії документів з фінансової та бухгалтерської звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар», надані вказаними господарськими товариствами на підтвердження проведення господарської операції за договором відступлення права вимоги №15/02-1 саме у 2012р., оскільки в них містяться дані бухгалтерського обліку, який здійснюється підприємствами самостійно. Тобто, надані позивачем та третьою особою документи ними же і складені. При цьому, як встановлено судом, представлені учасниками судового процесу документи не подавалися у встановленому законодавством порядку до органів статистики та державної податкової служби.

Господарський суд також враховує, що дату 15.02.2011р. вказано не лише в договорі відступлення права вимоги №15/02-1, а й в акті приймання-передачі документів до договору №15/02 про відступлення права вимоги від 15.02.2011р. та повідомленні про відступлення права вимоги, адресованому відповідачу. При цьому, докази направлення повідомлення про відступлення права вимоги в матеріалах справи не містяться, хоча їх було витребувано ухвалами суду від 15.11.2012р. та від 20.11.2012р.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем належними та допустимими доказами не спростовано факту укладання договору відступлення права вимоги №15/02-2 саме 15.02.2011р., внаслідок чого у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого виникло зобов'язання, був укладений після укладення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. Натомість, за висновками суду, позивачем не надано доказів правомірності позовних вимог.

Пояснення від 13.03.2013р. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» щодо підтвердження укладення договору відступлення права вимоги 15.02.2012р. господарським судом також не приймаються, оскільки викладені обставини спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» грошових коштів в сумі 242956,80 грн. є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Клопотання від 15.11.2012р. відповідача в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» залишено судом без задоволення, оскільки рішення по справі не впливає на права та обов'язки даного господарського товариства, що у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість вчинення такої процесуальної дії.

22.02.2013р. до господарського суду міста Києва надійшло клопотання б/н від 18.02.2013р. відповідача про витребування доказів, а саме матеріалів справи №5015/3082/12 в господарському суді Львівської області. Проте, відповідачем не було доведено наявності обставин, які можуть підтвердити такі докази, та необхідності їх витребування, а тому вказане клопотання залишено судом без задоволення з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. Наразі, норми господарського процесуального законодавства не встановлюють можливості витребовування матеріалів справи, яка перебуває в провадженні іншого суду.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 242956,80 грн.

У судовому засіданні 13.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.05.2013р.

Головуючий суддя М.О.Любченко

Суддя Д.В.Мандичев

Суддя В.П.Босий