Постанова

від 28.03.2013 по справі 0870/5448/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року (16 год. 33 хв.)Справа № 0870/5448/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - Чубича О.В. (довіреність б/н від 09.11.2012);

відповідача - Сергієнко Т.С. (довіреність №3/10-014 від 04.02.2013);

третьої особи - не з'явилась;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Елан»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром»

про скасування у частині податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2006 Приватне акціонерне товариство «Елан» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром», в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 26.10.2006 №0001662302/0/36859 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9731 грн. та штрафних санкцій в сумі 4865,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 26.10.2006 №0001652302/0/36342 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12138 грн. та штрафних санкцій в сумі 6069 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в Акті перевірки від 17.10.2006 №180/23-07/23287464 вказано, що перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат в розмірі 48652 грн. (в 3-му кварталі 2004 року - 16168 грн., в 4-му кварталі 2004 року - 32484 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 12138 грн., в т.ч. в 3-му кварталі 2004 року - 4067 грн., в 4-му кварталі 2004 року - 8071 грн. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійснені придбання ЗАТ «Елан» товарів (вентиля, засувки, порошку олова та нікелю) у ПП «Запоріжсталь-Торгпром» у вересні та листопаді 2004 року встановлено безпідставне віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 9731 грн., в т.ч. вересень 2004 року - 3234 грн., листопад 2004 року - 6497 грн., що не підтверджені податковими накладними. Для прийняття такого рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя є рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2006 по справі №2-1103 про визнання недійсними установчих документів державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ, фінансово-господарських та первинних бухгалтерських документів ПП «Запоріжсталь-Торгпром» з дати його реєстрації 31.10.2003. Позивач вважає, що податкові накладні, отримані від ПП «Запоріжсталь-Торгпром» складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» від 30.05.1997 №165. На момент їх складання, ПП «Запоріжсталь-Торгпром» було зареєстровано та перебувало на обліку в органах державної податкової служби у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі ним податкових накладних. Договір купівлі-продажу, укладений між ЗАТ «Елан» та ПП «Запоріжсталь-Торгпром», за яким здійснювалось постачання товару та за яким у ЗАТ «Елан» визначені суми валових витрат та податкового кредиту, у встановленому законом порядку не визнано недійсним. Відповідно відсутні законні підстави для виключення із складу валових витрат сум, сплачених ЗАТ «Елан» в якості компенсації вартості придбаних у ПП «Запоріжсталь-Торгпром» товарів. Також відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум, сплачених до ПП «Запоріжсталь-Торгпром» податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не доведено, чи задекларовані ПП «Запоріжсталь-Торгпром» податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли внаслідок проведення фінансово-господарських операцій з ЗАТ «Елан» та їх сплата до Державного бюджету.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2006 у справі №2-1103 визнано недійсними первинні та установчі документи ПП «Запоріжсталь-Торгпром», недійсною державну реєстрацію від дати реєстрації з 31.10.2003 та недійсною реєстрацію платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ. Таким чином, позивачем неправомірно, в порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з отриманням товарів від ПП «Запоріжсталь-Торгпром» та неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 9 731 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 у задоволенні адміністративного позову ЗАТ «Елан» - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 апеляційна скарга ЗАТ «Елан» на постанову Господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 - залишена без задоволення, а постанова Господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 - залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Закрите акціонерне товариство «Елан» на Приватне акціонерне товариство «Елан». Касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Елан» задоволена частково. Постанова Господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі №18/87/07-АП-3/213/07-АП - скасовані. Справа №18/87/07-АП-3/213/07-АП направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді від 11.06.2012 прийнята до провадження справа №0870/5448/12 та справа призначена до розгляду на 27.06.2012.

28.03.2013 відповідачем подані додаткові письмові заперечення на позов, відповідно до яких товар, отриманий позивачем по видатковим накладним та податковим накладним, але товарно-транспортна накладна на перевірку не надана, а тому підтвердити рух товарів від постачальника до покупця не є можливим. Так, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на віднесення сум до валових витрат у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Поштова кореспонденція поверталася із позначкою «за зазначеною адресою не проживає».

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлення від 09.10.2006 №704 Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена виїзна позапланова документальна перевірка Закритого акціонерного товариства «Елан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Запоріжсталь-Торгпром» за період з 01.01.2004 по 31.03.2005.

За результатами перевірки складений Акт №180/23-07/23287404 від 17.10.2006.

Актом перевірки встановлено порушення ЗАТ «Елан»:

1. абзац 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 21.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 12138 грн.:

- 9 місяців 2004 року на суму 4067 грн., у т.ч. 3 квартал 2004 року на суму 4067 грн.;

- 2004 рік на суму 12138 грн., в т.ч. 4 квартал 2004 року на суму 8071 грн.

2. пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9731 грн., в т.ч.:

- вересень 2004 року на суму 3234 грн.;

- листопад 2004 року на суму 6497 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення №0001662302/0/36859 від 26.10.2006, яким визначена сума за платежем податок на додану вартість у розмірі 9731 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 4865,50 грн., №0001652302/0/36342 від 26.10.2006, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на прибуток у розмірі 12138 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 6069 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки №180/23-07/23287404 від 17.10.2006 ЗАТ «Елан» 20.10.2006 за №217 звернулося із запереченнями на Акт перевірки до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

За результатами розгляду заперечень ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надано відповідь №36858/23-106 від 26.10.2006, якою заперечення ЗАТ «Елан» на Акт перевірки №180/23-07/23287404 від 17.10.2006 - відхилені.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0001662302/0/36859 та №0001652302/0/36342 від 26.10.2006 ЗАТ «Елан» звернулося із скаргою №б/н від 14.11.2006 до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняла рішення, яким первинна скарга ЗАТ «Елан» - залишена без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було покладено висновок податкового органу про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2006 по справі №2-1103 визнано недійсними первинні та установчі документи ПП «Запоріжсталь-Торгпром», а також недійсною державну реєстрацію від дати реєстрації з 31.10.2003 та недійсною реєстрацію ПП «Запоріжсталь-Торгпром» платником ПДВ від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Суд не може погодитися з позицією ДПІ з огляду на наступне.

ЗАТ «Елан» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області за №11031200000014646 від 14.08.1995, взято на податковий облік 28.08.1995 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за №03-185, має свідоцтво платника ПДВ від 04.07.1997 №11813110, ІПН 232874608297.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій контрагент позивача - Приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром» у встановленому порядку було зареєстровано уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взято податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, що не заперечувалось також представником відповідача.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, та такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особо, доки до них не внесено відповідних змін.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідачем не надано суду доказів невиконання ПП «Запоріжсталь-Торгпром» своїх податкових зобов'язань.

В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки на вимогу посадових осіб органу ДПІ надавалися всі первинні документи.

В Акті перевірки №180/23-07/23287404 від 17.10.2006 податковий орган посилається на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 05.04.2006 по справі №2-1103, яким:

- визнано недійсними з дати реєстрації, з 31.10.2003 установчі документи приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром», а саме: статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- визнано недійсною державну реєстрацію приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром» від дати реєстрації у райдержадміністрації, а саме з 31.10.2003;

- зобов'язано Державного реєстратора Виконкому Запорізької міської Ради здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи - приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром» з дати його реєстрації з 31.10.2003;

- визнано недійсною реєстрацію приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром» платником ПДВ від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість;

- зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя анулювати Свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром», виключено приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром» з Реєстру платників ПДВ з дати реєстрації з 31.10.2003;

- визнано недійсними фінансово-господарські документи та первинні бухгалтерські документи, а саме: накладні, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні від дати їх складання з реквізитами приватного підприємства «Запоріжсталь-Торгпром» з дати його реєстрації - з 31.10.2003.

Судом з'ясовано, що у вересні та листопаді 2004 року між ЗАТ «Елан» та ПП «Запоріжсталь-Торгпром» укладений договір купівлі-продажу товарів (вентиля, клапани, засувки, порошок олова та нікелю).

На підтвердження реальності правочинів ЗАТ «Елан» до суду надані наступні документи.

- видаткові накладні: №РН-0000019 від 15.09.2004; №РН-0000031 від 03.11.2004; №РН-0000035 від 26.11.2004;

- податкові накладні: №65 від 15.09.2004; №124 від 03.11.2004; №125 від 26.11.2004;

- рахунки-фактури: №СФ-80 від 26.11.2004; №СФ-0000160 від 15.09.2004;№СФ-63 від 03.11.2004;

- платіжні доручення: №314 від 26.10.2004; №385 від 24.12.2004; №8 від 18.01.2005; №99 від 29.03.2005.

Сторонами у судових засіданнях надано пояснення про відсутність спору щодо порядку оформлення та подачі податкової звітності, арифметичних помилок не встановлено.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання контрагентом ЗАТ «Елан» - ПП «Запоріжсталь-Торгпром» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.

При визначені товарності операцій суд виходить з приписів ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, враховуючи превалювання сутності вчинюваних господарських операцій над їх формою, вважає, що висновки ДПІ не доводять фактичну відсутність постачання товару контрагентом ЗАТ «Елан».

Як зазначено у п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Досліджені документи свідчать про оприбуткування ЗАТ «Елан» отриманих від ПП «Запоріжсталь-Торгпром» товарів.

З наданих представником позивача пояснень, документів вбачається використання ЗАТ «Елан» товару, отриманого від ПП «Запоріжсталь-Торгпром», у подальшій своїй господарській діяльності.

Отже, досліджені судом первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ЗАТ «Елан» з ПП «Запоріжсталь-Торгпром». Тобто, документально підтверджено формування ЗАТ «Елан» валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП «Запоріжсталь-Торгпром».

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення операцій у 2004 році, оподаткування яких є предметом спору) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.1-2 ст.142 Господарського кодексу України, якими встановлено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.5.2.1 ст.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як зазначено в абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані позивачем докази підтверджують використання ЗАТ «Елан» ТМЦ, отриманих від ПП «Запоріжсталь-Торгпром», у подальшій своїй господарській діяльності, та підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат.

Отже, судом не встановлено порушень позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення операцій у 2004 році, оподаткування яких є предметом спору) визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Досліджені судом податкові накладні виписані ПП «Запоріжсталь-Торгпром», з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право ЗАТ «Елан» на формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що Приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром» було знято з реєстрації як юридична особа або у нього було анульовано Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з надання товарів ЗАТ «Елан» у 2004 році.

Тобто, відповідачем не спростовано, що Приватне підприємство «Запоріжсталь-Торгпром» могло виписувати податкові накладні, оскільки було належним чином зареєстровано платником ПДВ у 2004 році, тобто на момент здійснення господарських операцій.

Як зазначено у ч.1 ст.19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Необхідно відмітити, що пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до ст.7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з наведеними нормами діючого законодавства України є висновок, що законом передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165, що зареєстрований в Мінюсті «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунком 6.2. даного наказу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючим законодавством України не передбачено.

На момент здійснення господарських операцій жодний податковий документ контрагента позивача - ПП «Запоріжсталь-Торгпром» не визнаний не дійсним.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.2.6. п.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, ЗАТ «Елан» отримано від ПП «Запоріжсталь-Торгпром», разом з отриманими послугами належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.

В додаткових запереченнях ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували отримання ТМЦ від ПП «Запоріжсталь-Торгпром».

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Елан» та ПП «Запоріжсталь-Торгпром» були укладені договори купівлі-продажу ТМЦ.

Відповідно до Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, транспортування та доставка ТМЦ була здійснена, що підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також слід врахувати, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тож у даному випадку наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, при цьому на зазначені відносини ці вимоги не поширюються.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки товарів від контрагента, згідно з договорами купівлі-продажу, на що покликається податковий орган, при наявності інших, передбачених Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів, які повністю підтверджують отримання ЗАТ «Елан» товарно-матеріальних цінностей, не спростовує факту здійснення господарських операцій з його придбання.

В Законі України «Про податок на додану вартість» та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, дорожній лист, подорожній лист, як на документи, на підставі яких визначається правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, подорожніх листів не дає підстав стверджувати про відсутність господарських операцій щодо придбання товарів в цілому.

В акті перевірки не заперечується що ЗАТ «Елан» має в наявності оригінали документів на придбання ТМЦ у ПП «Запоріжсталь-Торгпром» (видаткові накладні, податкові накладні рахунки-фактури, банківські виписки) та розрахунки за одержані запчастини проведені своєчасно і в повному обсязі.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки та про що не заперечували представники відповідача, та підтверджує реальність господарських операцій.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч.1 та ч.2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001662302/0/36859, №0001652302/0/36342 від 26.10.2006 винесені протиправно, без дотримання положень частини 3 статті 2 КАС України, що є підставою для їх скасування, а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Елан» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя від 26.10.2006 №0001662302/0/36859 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9731 (дев'ять тисяч сімсот одна гривня) 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 4865 (чотири тисячі вісімсот шістдесят п'ять гривень) 50 коп.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 26.10.2006 №0001652302/0/36342 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12138 (дванадцять тисяч сто тридцять вісім гривень) 00 коп. та штрафних санкцій в сумі 6069 (шість тисяч шістдесят дев'ять гривень) 00 коп.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Елан» (код ЄДРПОУ 23287464) судовий збір у розмірі 85 (вісімдесят п'ять гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв