Постанова

від 01.04.2013 по справі 808/926/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 808/926/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Остапенко В.С.

представника відповідача Сонгулія В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноксгруп»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 00000212302/6484 від 27.04.2011, оскільки як вважає позивач, воно винесене з порушенням норм діючого законодавства.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем на підставі акту виїзної позапланової перевірки № 1/23-252/35147243 від 04.01.2011 винесено податкові повідомлення-рішення № 0000022302/0/1135 від 27.01.2011 та № 0000032302/0/1135 від 27.01.2011, яким встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено базу оподаткування ПДВ за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижча їх звичайної ціни (митної вартості), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням підприємство звернулося зі скаргою до ДПА в Запорізькій області.

Рішенням ДПА в Запорізькій області скарга задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000022302/1135 від 27.01.2011 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9371,50 грн., в іншій частині залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0000032302/1134 від 27.01.2011 залишено без змін.

На підставі винесеного рішення відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року на 37486 грн.

Просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 00000212302/6484 від 27.04.2011.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у своїх запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки № 1/23-252/35147243 від 04.01.2011 року ДПІ Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Іноксгруп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ДПВ, що декларувалось у серпні 2010 року. Перевіркою виявлено порушення п. 4.3 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000212302/6484 від 27.04.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 37486 грн.

Однак з висновками, викладеними в акті перевірки суд не може погодитись, та вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000212302/6484 від 27.04.2011 протиправними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України, Митний кодекс (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, прутка з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки крім кування, смуги ковані, у зв'язку з реалізацією якої виникло бюджетне відшкодування, не перебувала під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу даного товару, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Тому митну вартість до вказаного товару не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (підпункт 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Слід зазначити також, що у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

Також безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону).

Відповідачем не доведено, що ціни продажу товару позивачем, були нижчими за звичайні з урахуванням того, що відповідачем при визначенні звичайних цін використовувались договори у не співставних умовах, зокрема, не співпадали кількість (обсяг) товару та умови платежів, а тому ціни, за якими позивач реалізовував вказаний товар, являються звичайними.

Також слід зазначити, що жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Крім того, відповідачем не надано підтвердження того, що при визначенні звичайних цін були виконані вимоги до процедури, передбачені підпунктом 1.20.8 та підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено обґрунтованість його висновків про те, що договірна ціна на реалізований позивачем товар більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність свого рішення, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноксгруп» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 00000212302/6484 від 27.04.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноксгруп» (ЄДРПОУ 35147243) суму судового збору у розмірі 374 грн. 60 коп. (триста сімдесят чотири гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака