Рішення

від 16.05.2013 по справі 905/1846/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2013р. Справа № 905/1846/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес", м. Донецьк

про: стягнення 52495грн.05коп.

За участю представників сторін

від Позивача -- Артманова А.А. (довіреність від 08.04.2013р.);

від Відповідача: - Гумуржи Т.В.(довіреність від 19.04.2013р.);

в судовому засіданні 30.04.2013р.

оголошувалася перерва до 16.05.2013р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Транспортні системи України", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес", м. Донецьк, про стягнення суми заборгованості у розмірі 52495грн.05коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 12-АЕт від 04.01.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

11.04.2013р. через канцелярію суду представник відповідача звернувся з клопотанням №б/н від 11.04.2013р. про зупинення розгляду справи до вирішення по суті справи №905/2574/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк про визнання договору № 12-АЕт від 04.01.2012р. недійсним.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 16.05.2013р.

Під час судового засідання 16.05.2013р. відповідач не наполягав на задоволенні клопотання ТОВ "Авто-Експрес" про зупинення розгляду справи № 905/1846/13 до вирішення по суті справи №905/2574/13.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Тобто підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, в судовому засіданні 16.05.2013р. судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідач не довів чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до вирішення господарським судом Донецької області справи № 905/2574/13.

В судовому засіданні 16.05.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, відповідач проти позовних вимог заперечив, при цьому посилаючись лише на ту обставину, що в господарському суді Донецької області слухається справа №905/2574/13.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 12-АЕт (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Як встановлено пунктом 1.2 договору, найменування товару, кількість та ціна визначаються у специфікаціях та видаткових накладних, котрі є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що загальна вартість цього договору (тобто ціна всього поставленого (передано у власність) за цим договором товару) сторонами не обмежується та складається із цін окремих партій товару, проданого (переданого у власність) постачальником покупцю на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних специфікаціях або у видаткових накладних (актах приймання-передачи) на переданий товар.

Відповідно до пункту 3.2 договору, сторони встановлюють, що право власності на товар переходить до покупця після підписання видаткової накладної (акту приймання-передачи), після чого товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем.

Згідно із п. 4.1 договору, оплата товару виконується за кожну окрему поставку товару згідно виставленого постачальником рахунку та/або підписаної сторонами видаткової накладної, за ціною, визначеною у видатковій накладній: - шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Строк сплати - не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання кожної партії товару покупцем та підписання сторонами видаткової накладної (акта приймання-передачи).

У п. 4.2 договору сторони визначили, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013р. (включно), а за фінансовими зобов'язаннями - до повного їх виконання сторонами за договором.

За змістом позовної заяви позивач посилається на те, що у виконання умов договору № 12-АЕт від 04.01.2012р. здійснив поставку товару відповідачу за наступними видатковими накладними: № 114 від 02.11.2012р., № 115 від 07.11.2012р., № 806 від 30.11.2012р., № 852 від 05.12.2012р., № 853 від 11.12.2012р., № 836 від 12.12.2012р., № 854 від 12.12.2012р., загальною вартістю 52495грн.05коп., в свою чергу отримавши товар відповідач взагалі не оплатив його вартість, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 52495грн. 05коп.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52495грн.05коп., підставою позову є договір № 12-АЕт від 04.01.2012р.

Договір № 12-АЕт від 04.01.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору №12-АЕт від 04.01.2012р., але в матеріалах справи наявні видаткові накладні, які містять асортимент товару, його кількість та вартість, що відповідає умовам п. 1.2. договору.

У спірних накладних є посилання на те, що вони (накладні) складені на підставі договору № 12-АЕт від 04.01.2012р.

Під час судового засідання 16.05.2013р. позивач повідомив, що специфікації до договору № 12-АЕт від 04.01.2012р. у письмовій формі між сторонами не укладалися, стверджував, що правовідносини сторін з поставки спірного товару виникли саме за договором № 45а/10-09 від 01.10.2009р. Відповідачем викладені позивачем обставини не спростовані.

Отже, на виконання умов договору № 12-АЕт від 04.01.2012р. позивач згідно видаткових накладних № 114 від 02.11.2012р., № 115 від 07.11.2012р., № 806 від 30.11.2012р., № 852 від 05.12.2012р., № 853 від 11.12.2012р., № 836 від 12.12.2012р., № 854 від 12.12.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 52495грн.05коп. Факт отримання товару відповідачем підтверджується печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" у графі «отримав».

Будь-які докази підробки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес", докази звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування відносно незаконного використання печатки відповідачем суду не надано. Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару. Факт отримання товару не спростований відповідачем під час розгляду справи.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 12-АЕт від 04.01.2012р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 4.1 договору оплата товару відбувається за кожну окрему поставку товару згідно виставленого постачальником рахунку та/або підписаної сторонами видаткової накладної, за ціною, визначеною у видатковій накладній: - шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Строк сплати - не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання кожної партії товару покупцем та підписання сторонами видаткової накладної (акта приймання-передачи).

Пунктом 4.2 договору, сторони визначили, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Враховуючи передбачені п.4.1 умови договору щодо строків оплати: граничний строк оплати за накладною №114 від 02.11.2012р. наступив для відповідача 06.11.2012р.; граничний строк оплати за накладною №115 від 07.11.2012р. наступив для відповідача 09.11.2012р., граничний строк оплати за накладною №806 від 30.11.2012р. наступив для відповідача 04.12.2012р.; граничний строк оплати за накладною №852 від 05.12.2012р. наступив для відповідача 07.12.2012р.; граничний строк оплати за накладною №853 від 11.12.2012р. наступив для відповідача 13.12.2012р.; граничний строк оплати за накладними: №836, №854 від 12.12.2012р. наступив для відповідача 14.12.2012р., тобто станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 52495грн.05коп. в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у передбачені договором строки, докази сплати суми заборгованості в розмірі 52495грн.05коп. суду не надані, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес", м. Донецьк, стягнення суми заборгованості у розмірі 52495грн.05коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" (83086, м.Донецьк, пл. Комунарів, будинок 4, код ЄДРПОУ 33222009) на користь Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" (83001, м. Донецьк, просп. Ілліча, будинок 3, код ЄДРПОУ 26023234) суму основного боргу в розмірі 52495грн.05коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн. 50коп.

У судовому засіданні 16.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова