Рішення

від 14.05.2013 по справі 905/1940/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/1940/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ», м.Приморськ, Запорізька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Л», м.Маріуполь, Донецька область,

про: стягнення 166633грн.70коп.

за участю представників сторін:

від Позивача -- Опанасенко М.О.(довіреність від 01.04.2013р.), Юдін А.Ю. (довіреність від 01.04.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ», м.Приморськ, Запорізька область (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Л», м.Маріуполь, Донецька область (далі - відповідач) про стягнення 166633грн.70коп., що складається із суми основного боргу у розмірі 163200грн.00коп. та трьох відсотки річних у розмірі 3433грн.70коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що на підставі усної домовленості з відповідачем, згідно виставленого відповідачем рахунку № 4 від 14.03.2012р. перерахував ТОВ «Альянс-Л» суму в розмірі 408000грн.00коп., але поставка товару на суму 163200грн.00коп. так і не була здійснена відповідачем, як і не повернуті вказані грошові кошти.

02.04.2013р. позивач надав суду, зокрема, письмові пояснення №37-ю від 02.04.2013р., за змістом яких зазначив, що договір як єдиний письмовий документ між сторонами не укладався, сторони домовилися про постачання товару спрощеним способом шляхом обміну листами та прийняття замовлення на постачання товару до виконання.

14.05.2013р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви, за змістом якої підтвердив викладені у позові обставини, предмет та підстави позову залишив без змін. До вказаної заяви позивач додав детальний розрахунок 3% річних, який просив вважати остаточним.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Витягу з ЄДР станом на 01.04.2013р. - 87557, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 165.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Під час судового засідання 04.04.2013р., 14.05.2013р. представники позивача підтримали позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представників позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, на підставі усної домовленості шляхом надіслання відповідачу листа-пропозиції №51 від 14.03.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» відповідно до виставленого відповідачем рахунку зобов'язалось здійснити 100% передоплату товару, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Л» (відповідач) зобов'язалось поставити товар позивачу на всю суму перерахованих останнім грошових коштів протягом тридцяти календарних днів з моменту їх зарахування на рахунок постачальника.

Так, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 4 від 14.03.2012р. позивач перерахував відповідачу у якості оплати за аміачну селітру суму в розмірі 408000грн.00коп. Цей факт підтверджується платіжним дорученням №131 від 15.03.2012р., отримувачем коштів за яким є ТОВ «Альянс-Л», код ЄДРПОУ 23776803.

За твердженнями позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, поставку товару здійснив лише на загальну суму 244800грн., у зв'язку з чим товар на суму 163200грн.00коп. так і не був поставлений відповідачем.

Позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою від 22.05.2012р., претензією №33 від 30.07.2012р., якими просив повернути грошові кошти, на які поставка товару відповідачем не здійснена, проте вимоги залишені без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять лист-пропозицію №51 від 14.03.2012р. відповідно до якої позивач виступив з пропозицією до відповідача укласти договір з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» наступного товару - 120 тон аміачної селітри за ціною 3400грн., що складає 408000грн., протягом 30 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів в повному об'ємі на банківський рахунок постачальника, в свою чергу відповідач вчинив дії, які свідчать про прийняття пропозиції відповідно до вказаних умов - виставив рахунок № 4 від 14.03.2012р. на обумовлений товар на загальну суму 408000грн., за видатковими накладними №2 від 03.04.2012р., №1 від 23.03.2012р. та №3 від 05.04.2012р. здійснив поставку товару позивачу загальною вартістю 244800грн.00коп.

На вимогу суду позивач через канцелярію суду 02.04.2013р. та 14.05.2013р. за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» надав письмові пояснення, за якими стверджує, що між сторонами у спірному періоді договори купівлі-продажу (поставки) у письмовій формі не укладалися.

Докази укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів матеріали справи не містять.

Таким чином зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки. Так, оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми 100% попередньої оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати і приступив до виконання зобов'язань з поставки товару, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов'язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно листа-пропозиції №51 від 14.03.2012р. постачання аміачної селітри у кількості 120 тон повинно бути здійснено відповідачем на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту зарахування грошових коштів у повному об'ємі на банківський рахунок постачальника. Доказів звернення відповідача до позивача з приводу внесення змін до умов пропозиції позивача матеріали справи не містять, навпаки фактичні дії відповідача свідчать про прийняття умов пропозиції позивача.

Як вже зазначено судом вище, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку 15.03.2012р. здійснив попередню оплату товару на загальну суму 408000грн.00коп.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 408000грн.00коп. без жодних зауважень та заперечень, то відповідно прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару на всі перераховані позивачем грошові кошти у обумовлені строки, тобто до 15.04.2012р.

Однак станом на час розгляду справи докази поставки товару позивачу на суму 163200грн.00коп. матеріали справи не містять, тобто є наявним факт того, що відповідач в повному обсязі не виконав свої зобов'язання перед позивачем з поставки товару на всі перераховані позивачем кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на їх правову природу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими позивачем коштами, через це втрату інтересу до продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» наполягає на поверненні відповідачем грошових коштів у розмірі 163200грн.00коп., що є його правом.

Листом-вимогою №б/н від 22.05.2012р. позивач просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 163200грн.00коп., докази її отримання відповідачем 29.05.2012р. наявні в матеріалах справи.

У подальшому позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією №33 від 30.07.2012р., докази її направлення відповідачу 01.08.2012р. наявні в матеріалах справи.

Незважаючи на вимоги позивача відповідач не здійснив поставку 48 тон аміачної селітри, як і не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 163200грн.00коп.

Доказів продовження між сторонами договірних стосунків з поставки продукції на грошові кошти у розмірі 163200грн.00коп. матеріали справи не містять. Докази повідомлення позивача про готовність відвантажити товар на вказану суму суду не представлені.

Враховуючи викладене, а також ті обставини, що з часу здійснення позивачем передплати, на суму якої відповідач не передав позивачу товар, пройшов тривалий термін (більше одного року), суд вважає правомірною вимогу позивача про повернення відповідачем отриманих від позивача у якості передплати грошових коштів у сумі 163200грн.00коп., поставка товару на які відповідачем не здійснена.

За наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 163200грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання грошового зобов'язання позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3433грн.70коп., які відповідно до представленого суду 14.05.2013р. остаточного розрахунку розраховані за період з 06.06.2012р. по 23.03.2013р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До звернення позивача до відповідача з претензією про повернення грошових коштів у відповідача не існувало перед позивачем грошове зобов'язання по поверненню коштів.

Обов'язок відповідача повернути кошти виник у зв'язку зі зверненням позивача до відповідача відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з листом-вимогою № б/н від 22.05.2012р., докази її отримання відповідачем 29.05.2012р. наявні в матеріалах справи.

Виходячи з того, що вказана претензія була отримана відповідачем ще 29.05.2012р., відповідач повинен був повернути суму передоплати до 05.06.2012р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

За наведеного заявлена до стягнення сума 3% річних, враховуючи період, за який вона розрахована, може бути стягнута з відповідача через наявність у останнього у цей період перед позивачем грошового зобов'язання.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за формулою сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що розрахунок не перевищує розмір, який може бути нарахований, за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 3433грн.70коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до прохальної частини позову позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, які пов'язані з послугами адвокатів.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Ухвалою від 04.04.2013р. суд зобов'язував позивача письмово конкретизувати п.2 прохальної частини позовної заяви щодо розміру вимог, які пов'язані з послугами адвокатів, надати: акт виконаних робіт адвокатом з відображенням вартості кожної послуги адвоката в межах даної справи та належні докази оплати послуг адвоката, свідоцтва про право зайняття адвокатської діяльністю, договір про надання юридичних послуг.

Однак позивач не визначився з розміром витрат на послуги адвокатів, як і не надав витребувані ухвалою суду документи, у зв'язку з чим суд залишає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з послугами адвоката, без розгляду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 638, 640, 642, 644, 655-697, 712 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ», м.Приморськ, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Л», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 163200грн.00коп. та трьох відсотки річних у розмірі 3433грн.70коп. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Л» (юридична адреса: 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Олімпійська, будинок 165; код ЄДРПОУ 23776803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» (юридична адреса: 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул.Леніна, будинок 10; код ЄДРПОУ 33351340) грошові кошти в розмірі 163200грн.00коп., 3% річних у розмірі 3433грн.70коп., судовий збір у розмірі 3332грн. 66коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 14.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова