Рішення

від 16.05.2013 по справі 902/596/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2013 р. Справа № 902/596/13

Провадження № 14/902/43/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Луговського А.С. - довіреність № б/н від 15.05.13р., паспорт серії АА 893818 виданий Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.12.1998 року; Грішиної Т.І.- довіреність № б/н від 15.05.13р., паспорт серії АВ 327298 виданий Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.01.2002 року,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного акціонерного товариства "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" (вул. Південна, 18-б, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" (вул. Київська, 48, м. Погребище, Вінницька область, 22200)

про стягнення 171095,33 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" боргу в сумі 171095,33 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 22.04.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/596/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (16.05.2013р.) представники позивача позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому. При цьому представником останнього (Луговським А.С.) до суду подано заяву від 16.05.2013р. (вх. №08-46/6215/13 від 16.05.2013р.), в якій він уточнив форму власності позивача, зазначивши, що позивачем по справі слід вважати приватне акціонерне товариство "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш", оскільки при складанні тексту позовної заяви допущено технічну помилку.

Натомість, представник відповідача в судове засідання не з"явився не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №4449 від 07.05.2013р.

Поряд з цим, останнім 08.05.2013р. на адресу суду надіслано відзив від 03.05.2013р., в якому він щодо позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі, зазначивши, що між Гайсинським спеціалізованим транспортним підприємством «Агромаш» та товариством з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" відсутні будь-які правові відносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" (замовник, відповідач) та приватним акціонерним товариством "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" (перевізник, позивач) укладено договір №10/698 (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язок по перевезенню сільськогосподарських вантажів замовника у відповідності до умов договору в строки погодженні з замовником на період до 31.12.2012р.

Згідно із п. 3.1 Договору замовник з перевізником за виконанні автопослуги по перевезенню проводяться за фактично виконаний обсяг перевезень за тарифами, затвердженим в додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору замовник оплачує фактично виконанні роботи по перевезенню на протязі 30-ти банківських днів після надання в бухгалтерію замовника актів виконаних робіт.

Додатковими угодами до договору сторони погодили розцінки за надані послуги, визначили інструкцію про порядок організації технологічного процесу перевезення цукрових буряків, внесли зміни до розділу «Обов'язки сторін» та інші умови договору (а.с.12-15).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по даному договору позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наступними актами здачі-прийомки виконаних робіт: №671 від 30.11.2012р. на суму 108520 грн. 94 коп., №686 від 11.12.2012р. на суму 46001 грн. 58 коп., №705 від 21.12.2012р. на суму 5447 грн. 09 коп., №717 від 29.12.2012р. на суму 11125 грн. 72 коп. (а.с. 29-31, 33) та податковими накладними, в яких підтверджено факт відображення в податковій звітності позивача господарських операцій на виконання умов вказаного Договору (а.с. 34, 38, 41, 44).

Натомість, відповідач свої договірні зобов"язання щодо оплати вказаних послуг не виконав, за наданні послуги не розрахувався.

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за надані послуги, позивачем на його адресу надсилалася претензія про сплату заборгованості №17 від 27.02.2013р. (а.с. 47-48).

06.03.2013р. року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 171095 грн. 33 коп. (а.с. 49).

Однак, як стверджує позивач у позові, погашення відповідачем заборгованості за наданні йому послуги здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 171095 грн. 33 коп.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №10/698 від 01.08.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 171095 грн. 33 коп. боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому, судом не береться до уваги заперечення відповідача щодо позову, викладене у відзиві з посиланням на те, що між Гайсинським спеціалізованим транспортним підприємством «Агромаш» та товариством з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" відсутні будь-які правові відносини, оскільки позивачем у тексті позовної заяви помилково не було вказано форму власності останнього при зазначені найменування позивача про що останнім в судовому засіданні надано заву від 16.05.2013р., в якій він зазначив, що позивачем по даній справі слід вважати приватне акціонерне товариство "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш", на підтвердження чого надав установчі документи.

Крім того, також судом взято до уваги факт відсутності посилання сторонами у актах здачі-прийомки виконаних робіт на договір, однак даний факт не спростовує підписання сторонами даних актів саме на виконання умов укладеного між сторонами договору від 01.08.2012р., що підтверджується наявними матеріалами даної справи. Більше того, відповідач у своєму відзиві від 03.05.2013р. (вх. 08-46/5898/13 від 08.05.2013р.) підтверджує факт існування між ним та приватним акціонерним товариством "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" договору на перевезення автотранспортом вантажів №10/698 від 01.08.2012р.

Разом з тим, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Луговському Анатолію Степановичу 23.06.2008р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №590. Однак, договір про надання юридичних послуг від 15.04.2013р. та додаток №1 до вказаного договору приватне акціонерне товариства "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" уклало з фізичною особою-підприємцем Луговським Анатолієм Степановичем.

Із адресованих суду звернень вбачається, що вказані документи підписувались лише директором Мартинюком В.Г., а інтереси позивача в суді представляв фізична особа Луговський Анатолій Степанович згідно довіреності від 15.05.2013 року. Відтак, враховуючи зазначене, суд вважає, що 500 грн. згідно договору про надання юридичних послуг від 15.04.2013р. позивач сплатив фізичній особі-підприємцю Луговському Анатолію Степановичу, який у даних відносинах діяв як приватний підприємець, а не адвокат. А тому заявлені позивачем до стягнення з відповідача 500 грн. на оплату послуг адвоката є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новофастівське" (вул. Київська, 48, м. Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 32581540) на користь приватного акціонерного товариства "Гайсинське спеціалізоване транспортне підприємство "Агромаш" (вул. Південна, 18-б, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 20093529) 171095 грн. 33 коп. боргу та 3421 грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 травня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Київська, 48, м. Погребище, Вінницька область, 22200)